Повірка та повіркові схеми засобів вимірювання.

Повірка – комплекс взаємопов’язаних операцій, що проводяться з ціллю оцінки достовірності показань вимірювальних пристроїв.

Термін „повірка” відноситься тільки до визначення похибки пристроїв інформації. Повірка проводиться шляхом порівняння показань пристроїв, що перевіряються із зразковим ЗЗВ. Похибка останніх має бути в 3÷5 разів менша, ніж та похибка, яка очікується у пристроїв, що перевіряються.

Зразкові засоби вимірювання ЗЗВ – міри, вимірювальні прилади або вимірювальні перетворювачі призначені для повірки та градуювання по них інших засобів вимірювання ЗВ та у встановленому порядкові затверджене в якості зразкових.

ЗЗВ зберігають та використовують органи Державної метрологічної служби та органи галузевих (відомчих) метрологічних служб. На ЗЗВ видається свідоцтво з вказанням метрологічних параметрів загальнодержавній схемі.

Всі ЗЗВ підлягають обов’язковій періодичній повірці в строки встановлені правилами Держстандарту.

Повіркові схеми. ПС – документи, які встановлюють метрологічне перепідпорядкування еталонів, ЗЗВ та порядок передачі розмірів одиниці зразковим та робочим ЗВ. ГОСТ 8.061-80 ДСВ схеми перевірочні. Зміст та побудова.

ПС поділяються на загальнодержавні та локальні (окремих органів державної метрологічної служби або відомчих метрологічних служб). Державна ПС слугує основою для складання локальних ПС і для розробки держстандартів і методичних вказівок на методи та засоби повірки зразкових та робочих ЗВ.

Елементами загальнодержавної ПС є:

• еталон – копія,

• еталон – свідок,

• еталон – порівняння,

• робочий еталон,

• ЗЗВ та робочі ЗВ.

Повірочна схема складається з текстової частини та креслення. На кресленні ПС вказується:

• назва ЗВ,

• діапазони вимірювання ФВ,

• позначення та оцінки похибок,

• найменування методів повірки.

Методи повірки повинні відображати специфіку повірки даного виду ЗВ. Вони відповідають одному із наступних загальних методів:

• безпосередньому порівнянні ЗВ, що перевіряється з ЗЗВ.

Що таке повірка засобів вимірювальної техніки?

ДСТУ 2708.Організація та порядок проведення повірки засобів вимірювальної техніки регламентується

Повірка засобів вимірювальної техніки- встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.

Повірці підлягають засобивимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, випускаються з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видаються напрокат, на які поширюється державний метрологічний нагляд, а також:

• вихідні і робочі еталони метрологічних центрів та територіальних органів;

• вихідні еталони підприємств і організацій;

• засоби вимірювальної техніки, що застосовуються під час державних випробувань, державної метрологічної атестації та повірки засобів вимірювальної техніки, а також під час калібрування засобів вимірювальної техніки для інших підприємств, організацій та для фізичних осіб.

Види повірки: первинна, періодична, позачергова, інспекційна та експертна.

Засоби вимірювальної техніки визнають придатними до застосування, якщо результати повірки підтверджують їх відповідність метрологічним та технічним вимогам до цих засобів вимірювальної техніки, встановленим у нормативних чи експлуатаційних документах.

Добавити повіркову схему та схеми підпорядкування ЗВ

Що таке калібрування засобів вимірювальної техніки?

Калібрування засобів вимірювальної техніки - визначення в певних умовах або контроль метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки.

Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться під час випуска з виробництва, після ремонту та під час експлуатації.

Калібрування під час випуску засобів вимірювальної техніки з виробництва здійснюється з метою контроля метрологічних характеристик.

Калібрування під час експлуатації засобів вимірювальної техніки або після ремонту засобів вимірювальної техніки здійснюється з метою встановлення у визначених умовах або контроля метрологічних характеристик цих засобів (в залежності від виммог користувача засобів вимірювальної техніки).

Калібруванню під час випуску з виробництва підлягають засоби вимірювальної техніки, типи яких занесено до Державного Реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні та на які не розповсюджується державний метрологічний нагляд.

Основні положення, організація, порядок проведення та оформлення результатів калібрування засобів вимірювальної техніки регламентуються ДСТУ 3989.

Державна система стандартизації та якість продукції

Стандартизація – діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар”єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Міжнародна стандартизація – стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.

Регіональна стандартизація – стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн повного географічного та економічного простору.

Національна стандартизація – стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.

Орган стандартизації – орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів.

Об’єкт стандартизації – предмет (продукція, процес, послуга), який підлягає стандартизації і для якого розробляються ті чи інші вимоги, характеристики, параметри, правила та ін. Стандартизація може стосуватись об”акта взагалі, або його окремих складових. Причому названий термін однаково стосується будь-якого обладнання, матеріалу, компонента або системи, а також правила, процедури, функції, методу чи діяльності.

Нормативний документ (НД) - документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як “стандарт”, “кодекс усталеної практики” та “технічні умови”.

Стандартизація заснована на досягненнях науки і техніки та передового досвіду. Для впорядкування НТД розроблена, та введена в народне господарство, Державна система стандартизації (ДСС). Це комплекс взаємопов’язаних правил та положень, що визначають цілі, задачі, обов’язки, методику проведення робіт по стандартизації.

ДСТУ 1.4-93 Державна система стандартизації України. Стандарт підприємства. Основні положення.

ДСТУ 1.5:2003. Національна стандартизація правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів

Стандартизація – встановлення та використання правил з ціллю впорядкування діяльності в певній області, для досягнення загальної оптимальної економії, на користь та за умови участі всіх зацікавлених сторін.

Стандарт – нормативно – технічний документ (НТД), що встановлює комплекс норм, правил, вимог до об’єкту, та затверджений відповідною організацією ГОСТ, ОСТ, РСТ, СТП, ТУ тощо.

Стандартизація заснована на досягненнях науки і техніки та передового практичного досвіду та визначає основу не тільки теперішнього, але і майбутнього розвитку та має існувати нерозривно з прогресом.

Згідно ГОСТ 1.0-85 основними цілями стандартизації є:

• прискорення технічного прогресу;

• підвищення якості продукції;

• забезпечення умов для широкого експорту товарів високої якості;

• вдосконалення організації керування народним господарством, та ін.

Однак ДСС не може одна вирішити та повністю забезпечити функціонування системи керування якістю промислової продукції.

Серед основних напрямків стандартизації, що охоплює область керування якістю, найважливішими є:

• Група Т51 - Система документації, що визначає показники якості, надійності та довговічності (ЄСПЯП).

• Група Т52 - Система проектно-конструкторської документації (ЄСКД).

• Група Т53 - Система технічної документації (ЄСТД).

Т8 – Державна система забезпечення єдності вимірювання (ДСВ).