Таблиця 5.4 обчислення теперішньої вартості грошових потоків

(грн.)

Рік	Грошовий потік, грн.	Фактор дисконту	Теперішня вартість, грн.
1	5000	0,870	4350
2	4000	0,756	3024
3	4500	0,658	2961
4	3000	0,572	1716
5	2000	0,432	864
	Разом теперішня вартість		12 915
	Первісна інвестиція		10 500
	Чиста теперішня вартість		2415

Щоб визначити чисту теперішню вартість, сума початкової інвестиції віднімається від загальної теперішньої вартості грошових потоків:

Значення чистої теперішньої вартості додатне, отже, проект рекомендується для підприємства.

Методика визначення чистої теперішньої вартості має певні переваги порівняно з двома вищезгаданими. По-перше, ця методика враховує зміну вартості грошей з часом. По-друге, розрахун­ки проводяться виходячи з грошових потоків, а не з чистих доходів. Грошові потоки (чисті доходи + амортизація) включають в себе амортизаційні відрахування.

Індекс рентабельності (прибутковості) — відношення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків до початкової вартості інвестиції. Цей коефіцієнт використовується як засіб розміщення проектів за спадаючою їх привабливістю. Якщо коефіцієнт прибутковості має значення більше одиниці, то проект рекомендується до використання. Проект з індексом прибутковості меншим за одиницю відхиляється.

Приклад.

Підприємство «Бефат» планує інвестування проекту з майбутніми щорічними грошовими потоками:

1-й рік — 4000 грн.;

2-й рік — 3000 грн.;

3-й рік — 2900 грн.

Початкові інвестиції — 15 000 грн., дисконтна ставка — 10 %. Застосувавши індекс прибутковості, визначте, чи варто вкладати інвестиції в цей проект.

Розрахуємо теперішню вартість грошових потоків, використовуючи дані табл. 5.5 і таблицю теперішньої вартості ануїтету (дод. 5).

Таблиця 5.5 розрахунок теперішньої вартості грошових потоків

Рік	Грошовий потік, грн.	Фактор дисконту	Теперішня вартість, грн.
1	4000	0,909	3636
2	3000	0,826	2478
3	2900	0,751	2177,90
	Разом: теперішня вартість проекту		8291,90

Теперішня вартість проекту становить 8291,90 грн. Визначимо індекс прибутковості, розділивши теперішню вартість проекту на суму початкової інвестиції:

Оскільки значення коефіцієнта менше одиниці, то даний проект не рекомендується інвестувати.

Внутрішня ставка доходу визначається як ставка, що врівноважує початкову інвестицію з теперішньою вартістю майбутнього грошового потоку. Іншими словами, це ставка дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків дорівнює початковій інвестиції, а чиста теперішня вартість майбутніх грошових потоків — нулю.

Гранична ставка — це ставка, нижче якої проекти відхиляються. Визначають граничну ставку, виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту. Після цього планують грошові потоки і розраховують внутрішню ставку доходу. Якщо вона вища за граничну ставку, то проект рекомендується для інвестування.

Приклад.

Початкова інвестиція дорівнює 20 500 грн. Щорічні грошові потоки плануються в розмірі 5000 грн. протягом 6 років. Визначити внутрішню ставку доходу.

Спочатку вирахуємо дисконтну ставку, для якої теперішня вар­тість грошового потоку за 6 років дорівнюватиме початковій інвестиції — 20 500 грн. Ця ставка і буде внутрішньою ставкою доходу. Для того, щоб її визначити, поділимо вартість початкової інвестиції (20 500 грн.) на 5000 грн. і одержимо 4,1.

В таблиці теперішньої вартості ануїтету (дод. 5) знаходимо значення факторів теперішньої вартості. Визначаємо, що 4,1 — це значення фактора теперішньої вартості за ставки 12 % для 6 періодів. Ця ставка і є внутрішньою ставкою доходу проекту.

Перевага використання методу внутрішньої ставки доходу полягає в тому, що він враховує зміну вартості грошей з часом, тобто є більш точним і реальним. Однак, він більш трудомісткий, особливо, коли щорічні грошові потоки неоднакові. У такому разі внутрішня ставка доходу визначається методом підбору чисел.

5.4. Оцінка ризику в стратегії прийняття інвестиційних рішень

Ризик — це невизначеність в одержанні доходу взагалі або в одержанні того розміру доходу від інвестицій, на які розраховує інвестор.

Тому при обчисленні очікуваного доходу підприємства враховується ризик.

Ризик і дохідність визначаються як дві взаємопов’язані категорії.

На думку В. Шарпа, ризик поділяється на систематичний і несистематичний. Систематичний ризик є частиною загального ризику, який залежить від загального стану економіки. Систематичний ризик інколи в літературі називають ринковим ризиком.

Несистематичний ризик є ризиком для конкретного інвестора. Кожен підприємець встановлює для себе прийнятний ступінь ризику. Як допустимий ризик можна прийняти можливість повної втрати прибутку від реалізації того чи іншого проекту. Критичний ризик пов’язаний не тільки з втратою прибутку, а й з недоотриманням виручки, коли необхідно витрати компенсувати за свій рахунок. Найбільш загрозливим для підприємства є катастрофічний ризик, що призводить до банкрутства, втрати інвестицій.

Оцінка доцільності інвестицій — це оцінка проектів з ризиком. Очікувані грошові доходи можуть несподівано зрости або зменшитися. Цьому можуть сприяти такі фактори: зменшення або збільшення ставок, під які інвестуються майбутні грошові потоки; підвищення собівартості товарів, продукції; втрата позицій на ринку.

Для оцінки ризику можна використати кілька методів: статистичний, метод еквівалента певності, аналіз чутливості реагування.

За допомогою статистичного методу вивчається статистика втрат і прибутків, які мали місце на даному чи аналогічному виробництві, встановлюється розмір та частота отримання тієї чи іншої економічної віддачі і складається найбільш вірогідний прогноз на майбутнє. Під економічною віддачею розуміють економіч­ну рентабельність або ефективність витрат, інвестицій, яка розраховується як відношення прибутку до витрат або інвестицій, необхідних для отримання прибутку.

Суть методу еквівалента певності полягає в тому, щоб розподілити грошовий потік на певну та ризикову частини. Грошові потоки переводяться в безпечні (певні), потім дисконтуються за безпечною ставкою. За основу, як правило, береться безпечна ставка за державними облігаціями.

Щоб визначити еквівалент певності, треба зробити розрахунки в такій послідовності:

1. Визначаємо очікувані грошові потоки від проекту.

2. Розраховуємо фактор еквівалента певності або відсоток очікуваного грошового потоку, що є певним.

3. Помножимо величину очікуваних грошових потоків на фактор еквівалента певності, щоб визначити певні грошові потоки.

4. Визначаємо теперішню вартість проекту, дисконтуючи певні грошові потоки на безпечну ставку дисконту.

5. Розраховуємо чисту теперішню вартість проекту, віднявши початкові інвестиції від чистої теперішньої вартості безпечних грошових потоків.

Якщо значення чистої теперішньої вартості дорівнює нулюабо більше за нього, проект можна прийняти для підприємства. Упротилежному випадку проект не слід затверджувати.

Приклад.

Підприємство «Асколь» передбачає, що протягом наступних п’яти років щорічно матиме такі грошові потоки: 8000 грн.; 7500 грн.; 7000 грн.; 6000 грн.; 5000 грн. Фактори еквівалента пев­ності за ті ж самі періоди будуть такими: 90 %, 87 %, 80 %, 75 %, 65 %. Початкова сума інвестиції у проект — 15 000 грн. Безпечна ставка (наприклад дохідність державних облігацій уряду) — 9 %. Застосувавши метод еквівалента певності, визначити, чи слід під­приємству прийняти даний проект.

Для вирішення задачі спочатку треба виділити безпечні грошові потоки з очікуваних грошових потоків (табл. 5.6). Для цього помножимо очікувані грошові потоки на фактор еквівалента певності: