2.3Важільно-механічні прилади

До цієї групи приладів відносяться індикатори годинникового типу і вимірювальні головки із важільно-зубчатою передачею. Вони використовуються для вимірювань розмірів і відхилень форми і взаємного розташування поверхонь виробів, а також у якості устроїв для відрахунків в різних вимірювальних приладах і контрольно-вимірювальних пристроях.

Механізм передачі індикатора годинникового типу складається із зубчатих пар. На вимірювальнім стержні 1 головки нарізана зубчаста рейка, що знаходиться в зачепленні з зубчатим колесом 2 (рис. 1.5).

Рис. 1.5- Вимірювальні головки (індикатори)

Поступальне переміщення стрижня перетворюється в круговий рух стрілки 3 за допомогою коліс 2, 4 і 5. Вибирання люфтів забезпечує спіральна пружина 7, один кінець якої закріплений на зубчатім колесі 6, а другий – в корпусі індикатора. Індикатор має дві шкали: більшу – з ціною поділок 0,01 мм для підрахунку часток міліметра і малу – для підрахунку цілих міліметрів. Один повний оберт стрілки 3 відповідає переміщенню стержня на 1 мм.

Діапазони вимірювання індикаторними головками 0-2, 0-5 і 0-10 мм.

2.4 Нутроміри

Індикаторні нутроміри (рис. 1.6) призначені для відносних вимірювань отворів і внутрішніх розмірів від 6 до 1000 мм. Покази вимірювань знімають з індикаторних головок.

Рис. 1.6- Нутромір індикаторний і схема його наладки

Індикатор 1 встановлюється зверху в корпусі 2 і затискається гвинтом 3. Внизу корпусу розміщені вимірювальна головка 4. На вимірювальній головці закріплений рухомий стержень 5 і змінна вимірювальна вставка 6. Стержень 5 через рівноплечий важіль (не показано) зв’язаний з вертикальним стрижнем корпусу, який діє на вимірювальний стрижень індикаторної головки і переміщує стрілку. Для суміщення лінії виміру з діаметральною площиною отвору використовується центруючий місток 7. Змінну вимірювальну вставку 6 вкручують у вимірювальну головку 4 і фіксують гайкою 8.

Установку індикатора на нуль здійснюють по установочному кільцю (рис. 6, а), по блоку кінцевих мір 9 (рис. 1.6, б) з боковинами 10 і 11, які затискають в державці 12 гвинтом 13, або за допомогою мікрометра шляхом переміщення його вимірювальним гвинтом рухомого стрижня нутроміра і відповідно стрілки індикатора в теж саме положення, що і при вимірюванні. В залежності від меж вимірювань нутроміри випускаються з різними формами вимірювальних головок. До нутромірів прикладається набір змінних вимірювальних вставок.

2.5 Способи оцінки шорсткості поверхонь

Шорсткість поверхонь оцінюють шляхом вимірювання мікро нерівностей без урахування різних дефектів поверхонь (подряпини, раковини тощо). Для вимірювань використовують в основному профілометри, профілографи і оптичні прилади.

У виробничих умовах набагато зручніше шорсткість оброблених поверхонь оцінювати візуально шляхом їх порівняння з еталонами чистоти, які являють собою плоскі, або циліндричні зразки, виготовлені з різних матеріалів (сталь, латунь) і оброблених з заданою шорсткістю. Набори зразків – еталонів виготовляють для різних видів механічної обробки - точіння, фрезерування, шліфування тощо.

При проектуванні числові значення параметрів шорсткості призначають виходячи з функціонального призначення й конструктивних особливостей кожної окремої поверхні й деталі в цілому. Вимоги до шорсткості поверхні можуть бути встановлені одним або декількома параметрами, але основним параметром шорсткості є середнє арифметичне відхилення профілю R_a. При призначенні R_aварто враховувати наведений нижче його зв'язок з допусками на лінійний розмір Т_Ді відхилення форми Т_Fнормованої поверхні:

(1.2)