
- •Самостійна робота студентів і семестр
- •1. Стилістичний практикум. Функціональні стилі сучасної української мови (жанри реалізації, підстилі, сфери вживання, призначення, мовні засоби, ознаки).
- •2.1.Правопис власних назв
- •II. Прикметники, утворені від індивідуальних назв
- •III. Назви держав, адміністративно-територіальні, географічні назви
- •IV. Назви установ, організацій, підприємств, партій, творчих спілок і колективів
- •V. Назви історичних епох і подій, знаменних дат
- •VI. Назви посад, звань, титулів
- •VII. Назви конференцій, конгресів, найважливіших документів, пам'яток старовини, творів мистецтва
- •2.2. Правопис м’якого знака
- •2.3. Правопис апострофа
- •2.4. Правопис префіксів
- •2.5. Подовження та подвоєння приголосних
- •2.6. Спрощення приголосних
- •2.7. Зміни приголосних при словотворенні
- •2.8. Правопис складних іменників
- •2.9. Правопис складних прикметників
- •2.10. Правопис слів іншомовного походження
- •II. Буква і пишеться:
- •III. Буква ї пишеться:
- •IV. Правопис е, є
- •V. Вживання апострофа
- •VI. Вживання м’якого знака
- •VII. Подвоєння приголосних
- •Іі семестр
- •3.1. Тире між підметом і присудком
- •3.2. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •Однорідні й неоднорідні означення
- •Однорідні члени речення, не з'єднані сполучниками
- •Однорідні члени речення, з'єднані одиничними сполучниками
- •Однорідні члени речення, з'єднані повторюваними сполучниками
- •Однорідні члени речення, з'єднані парними сполучниками
- •Тире і крапка з комою між однорідними членами речення
- •Розділові знаки при узагальнювальних словах
- •3.3. Розділові знаки при відокремлених означеннях
- •3.4. Розділові знаки при відокремлених прикладках
- •3.5. Розділові знаки при відокремлених обставинах
- •II. Відокремлені обставини, виражені сполученням іменників з прийменниками
- •3.6. Розділові знаки при відокремлених додатках
- •3.7. Розділові знаки при звертаннях
- •3.8. Розділові знаки при вставних словах, словосполученнях, реченнях і вставлених компонентах
- •3.9. Складне речення
- •4. Підготовка і виголошення наукової доповіді
- •Ііі семестр
2.10. Правопис слів іншомовного походження
І. Буква и пишеться:
У загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (Де ти з’їси цю чашу жиру) перед наступним приголосним, крім й: диплом, силует, цистерна, речитатив, риф, ширма („правило дев’ятки”).
У географічних назвах із кінцевим -ида, -ика: Антарктида, Флорида, Мексика, Америка.
У географічних назвах після приголосних ж, ч, ш і ц перед приголосним, крім й: Алжир, Вашингтон, Лейпциг, Чикаго, але перед голосним і в кінці слова пишеться і: Віші, Шіофок. За цим же правилом пишуться й прізвища: Джигарханян, Цицерон, Чиковані.
У географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім й): Великобританія, Крит, Рига, Париж, але Австрія, Ріо-де-Жанейро.
У ряді інших географічних назв згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Пакистан, Палестина, Сирія, Скандинавія, Тибет, Вавилон та в похідних від них: аргентинець, аргентинський.
II. Буква і пишеться:
На початку слова: ідея, Іліада, інтернаціональний, Іспанія.
Після приголосного перед голосним та й: діалектика, аудієнція, радій, Віардо, Оссіан.
Після приголосних в особових іменах і в географічних назвах (крім випадків, зазначених у пункті I) перед наступним приголосним і в кінці слова: Лісабон, Міссісіпі, Ніл, Севілья, Сочі, Грімм, Дізель.
Після приголосних у кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, парі, таксі.
В усіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: пілот, фінанси, гіпопотам, архів, ніша, кіно, логічний.
Винятки: и, а не і пишеться у ряді слів іншомовного походження, давно засвоєних українською мовою: вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт(дерево, з якого роблять ефірну олію), нирка, спирт, химера, бинт, графин, кит та ін.; у словах, запозичених із східних мов: башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак; у словах церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, митра, митрополит, християнство, католицизм тощо.
III. Буква ї пишеться:
Після голосного: мозаїка, наївний, прозаїк, Енеїда, Каїр. Але в складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і: староіндійський; так само в позиції після префікса: доісторичний, дезінформація, розіграш.
IV. Правопис е, є
Після а, о, у в середині слів пишеться е: поет, силует, фаетон (але траєкторія).
Після апострофа, м’якого знака, е, і, й пишеться є: бар’єр, п’єдестал, конвеєр, абітурієнт, портьєра, Фейєрбах. Але після префіксів і споріднених із ними елементів пишеться е: діелектрик, реевакуація.
V. Вживання апострофа
Апостроф у словах іншомовного походження пишеться перед я, ю, є, ї:
Після губних приголосних б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, задньоязикових г, к, х та після р: комп’ютер, прем’єр, миш’як, кар’єра, П’ємонт. Рив’єра,Фур’є, Монтеск’є.
Після кінцевого приголосного префікса: ад’ютант, кон’юнктура, ін’єкція.
Апостроф не пишеться:
Перед йо: курйоз, серйозний.
Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь, бюджет, кювет, рюкзак, Гюго, Барбюс.