4. Типи організаційної структури банку

Організаційна структура банку тісно, пов'язана зі стратегією його діяльності і ступенем централізації процесу прийняття управлінських рішень. Вона визначає основні логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних сфер, окреслює сфери відповідальності і підзвітності, що дозволяє максимально ефективно досягти цілей.

Організаційна структура визначається різними факторами: завдання банку, індивідуальні особливості, корпоративна культура, географія діяльності. Але специфіка банківської діяльності все рівно визначає певний необхідний набір структурних підрозділів, які реалізують оперативні функції, що забезпечують виконання завдань, що стоять перед банком, та штабні функції, що забезпечують умови роботи функціональних підрозділів.

В організаційній структурі до органів управління відносять загальні збори акціонерів / (учасників) та правління, або рада директорів. Загальні збори скликаються раз на рік і вирішують усі стратегічні питання банку: визначення стратегії, внесення змін до статуту, зміна розміру статутного капіталу банку, затвердження результатів діяльності банку, розподіл прибутку, призначення голови правління.

Правління, або рада директорів призначається зборами акціонерів і здійснює безпосереднє компетентне керівництво поточною діяльністю банку, і Правління створює певні комітети, наявність яких вимагається органами банківського нагляду.

Як правило їх чотири: виконавчий займається поточними адміністративними питаннями, кредитний - вирішує питання щодо нестандартних кредитів, комітет по трастовим операціям, ревізійний комітет перевіряє діяльність банку. В Україні - це КУАП, Кредитний комітет, Тарифний комітет, комітет по управлінню ризиками.

До вищих менеджерів банку відносять:

- голова правління - постійно інформує правління про становище банку та реалізацію політики;

- президент - є адміністративним керівником банку та відповідає за управління оперативною діяльністю банку;

- Віце-президенти, як правило, очолюють провідні напрямки діяльності банку.

- Скарбничий відповідає за збереження готівкових коштів, цінних паперів, страхування, за всі звіти, для органів банківського нагляду.

- Контролер відповідає за роботу бухгалтерії і відділу статистики, за підготовку проекту бюджету банку.

Через підрозділи, що виконують штабні функції, забезпечується управління, що включає прогнозування, планування, розробку методології, юридична служба, служба банківської безпеки. До фінансового блоку відносять бухгалтерію, відділ внутрішньобанківських розрахунків, каса. Блок автоматизації забезпечує електронну обробку даних та інформаційний зв'язок. Адміністративний блок включає управління персоналом, канцелярію, господарський підрозділ.

Через блок комерційної діяльності реалізуються оперативні функції - надання різноманітних банківських послуг - кредитування, інвестування, депозитні, розрахункові, касові, валютні та інші операції по обслуговуванню клієнтів - ця ланка забезпечує доходи банку.

Банківська діяльність характеризується специфічними рисами:

• банківська послуга має нематеріальний характер, тому важко організувати контроль за її наданням та якістю;

• банківська послуга завжди пов'язана з грошима, тому будь-яка помилка має грошове вираження;

• банківська діяльність повинна гарантувати повну конфіденційність та безпеку.

Тому ключовим фактором якості, швидкості та безпечності проведення операцій фактором конкурентоспроможності банку можна вважати оптимальну взаємодію підрозділів банку, що визначається його організаційною структурою.

У розвитку організаційних структур банків проявилися їх можливості до адаптації, пристосування, гнучкості і вимоги фінансового ринку.

У зарубіжній практиці виділяють декілька різних лінійних і матричних моделей і організаційних структур банку.

До лінійних відносяться функціональна, дивізійна, орієнтована на географію ринку або на групи клієнтів.

Функціональна модель передбачає виділення структурних підрозділів банку відповідно банківським продуктам та операціям. Таким чином у банку створюються сектори, відділи, управління, департаменти за відповідними напрямками банківської діяльності. Наприклад, операційний підрозділ, кредитний, інвестиційний, депозитний, міжнародних розрахунків. Це класична і найпоширеніша модель. За оцінками експертів, дана модель не забезпечує суттєвого скорочення адміністративних витрат, та збільшенню продуктивності і є досить консервативною та не враховує потреб ринку.

У банківській діяльності важливо займатися не всіма її видами, а обрати найбільш прибуткові стратегічні зони бізнесу, які могли б функціонувати як автономні структурні одиниці на певному сегменті ринку. Тому виникає дивізійна модель (вперше американський банк 60-ті роки 20 ст.), орієнтована на певні сфери діяльності.

Великі банки, щоб полегшити свою організаційну структуру, можуть виокремлювати управління певною зоною бізнесу у формі дочірньої компанії, перетворюючись на холдинг. Наприклад, сіті груп, ЮСБ ГРУП - є банківськими холдинг компаніями.

Перевага даної моделі - комплексний підхід до надання послуг, а недоліком - є ізольованість кожної дивізійної одиниці від інших.

Третя модель лінійної структури банку орієнтована на географію ринку. Вона притаманна універсальному банку, який працює у різних країнах та регіонах, в яких створюються територіальні підрозділи або дочірні компанії, що відповідають за діяльність у середині даного регіону. У подальшому організаційна структура може будуватися за функціональним або дивізійним принципом.

Четверта модель орієнтована на групи клієнтів, згідно з їх потребами щодо специфіки обслуговування, яке здійснюється через певний підрозділ. Так, за групами клієнтів можуть виділяти: малий, середній бізнес, корпоративний бізнес, транснаціональні корпорації, приватні заможні клієнти, масові клієнти-фізичні особи, інституційні клієнти тощо.

При розмежуванні діяльності у банку на обслуговування приватних і корпоративних клієнтів може бути перетворення банку на холдинг у складі «гуртового» та «роздрібного» банку.

Матрична модель є комбінацією двох або більше принципів, попередніх моделей. Використання двомірної матричної моделі, яка комбінує функціональний поділ і поділ по групах клієнтів веде до формування підрозділів, які здійснюють певні операції та підрозділів, які здійснюють продаж продукту безпосередньо контактуючи з клієнтами. Це фронт-офіси, тобто «банківські прилавки», які залучають нових клієнтів, укладають договори, продають послуги. Підрозділи, що займаються оформленням банківських операцій - це бек-офіси. Вони аналізують, оцінюють, операції, проекти, приймають рішення та контролюють виконання, здійснюють бухгалтерські операції. Така двомірна модель дозволяє враховувати кон'юнктуру ринку, потреби різних груп клієнтів, збувати продукти по нових каналах.

Для двомірної моделі характерна наявність різних компетенцій двох служб - функціональної та служби збуту і це викликає необхідність їх кооперації та координації. І цю функцію виконує мідл-офіс, тобто проміжний підрозділ, який виконує такі функції, як консультування працівників фронт офісу щодо організації здійснення різних операцій, збір і оцінка інформації, необхідної для здійснення операцій, участь у фінансовій інженерії.

Отже, матричні структури мають більшу можливість адаптації до зміни стратегічних завдань та зміни зовнішнього середовища.

Процесний підхід містить ідею, що банк - це сукупність різноманітних бізнес процесів - основних, управляючих, підтримуючих.

Бізнес процес - це цілеспрямована сукупність взаємопов'язаних видів діяльності, що згідно з певною технологією перетворює ресурси в продукти, що мають цінність для клієнта. Організаційна структура будується відповідно до визначених банківських процесів.

Організаційна структура включає структуру самого банку, кількість відділів, спеціалізацію служб, склад керівництва, розподіл повноважень тощо.

Виділяють основні принципи побудов організаційних структур банку:

1. пірамідальний;

2. географічний;

3. функціональний;

4. спеціалізованих профіт-центрів;

5. холдинг-компаній;

6. матричний.

Пірамідальний принцип побудови структури банку характеризується простотою вертикальних зв'язків, прямим та безпосереднім підпорядкуванням відділів вищому керівництву банку. Як правило, така структура притаманна при відсутності активної боротьби конкуруючих установ, нерозвиненості або повної відсутності філіальної системи (рис 1).

ПРЕЗІДЕНТ Віце-президент з адміністративних питань Віце-президент з кредитних питань Віце-президент з інвестиційних питань Віце-президент з касових операцій Віце-президент з депозит них операцій Віце-президент з маркетингу Віце-президент зі страхових операцій

Рис. 1. Організаційна структура комерційного банку, побудована за пірамідальним принципом

Особливістю географічного принципу є те, що відбувається поділ реалізації стратегічних і тактичних завдань. Так, якщо стратегічні проблеми вирішуються в головному представництві банку, то рішення тактичних питань передається за місцем розташування регіональних філіалів банку. Завдяки цьому відбувається розширення географії банківської діяльності. Одна з альтернативних схем, яка забезпечує розподіл функцій та посилення ролі відділень банку, має назву географічної структури (рис. 2).

ПРЕЗИДЕНТ Віце-президент з фінансових питань Виконавчий віце-президент по місту №1 Виконавчий віце-президент по місту № n Віце-президент з маркетингу відділи кредити адміністративний контроль відділи адміністративний контроль кредити

Рис. 2. Організаційна структура комерційного банку, побудована за географічним принципом

При функціональному принципі побудови комерційного банку структура управління організована на чіткому поділі функцій акумулювання ресурсів і способів їх використання. Основна перевага даного принципу полягає у чіткості поставлених завдань кожному структурному елементу (рис. 3).

ГОЛОВА ПРАВЛІННЯ БАНКУ 1-й заступник голови Правління банку Заступник голови Правління банку Заступник голови Правління банку Управління ресурсами і цінними паперами бухгалтерія Валютне управління відділ відділ відділ відділ відділ відділ

Рис. 3. Організаційна структура комерційного банку, побудована за функціональним принципом

У комерційних банках, побудованих за принципом профіт-центрів, створюються спеціалізовані профіт-центри, які надають клієнтам набір певних фінансових операцій та послуг, що мають свої служби, апарат управління, калькуляцію витрат та отриманого прибутку (рис. 4).

ПРЕЗИДЕНТ Управління фінансами Управління кадрами Маркетингове управління Юридична служба Комерційні служби Кредитний комітет Споживче кредитування Кредитні картки Страхові операції РОЗПОДІЛЬЧИЙ КАНАЛ МІСТО №1 …………… ……………. МІСТО №1

Рис. 4. Організаційна структура комерційного банку, побудована за принципом профіт-центрів

Спеціалізований профіт-центр може бути створений, наприклад, на основі відділу споживчого кредитування банку, функції якого значною мірою відокремлені, що і дає можливість достатньо чітко оцінити витрати і результати роботи даного відділу. Профіт-центри не є окремими юридичними особами, і їх прибутки включаються до загального балансу банку.

У банківських холдинг-компаніях досягається надзвичайно висока ступінь спеціалізації. Якщо організаційна структура побудована за даним принципом, то філіали холдингу володіють статусом юридичних осіб, на відміну від попереднього випадку. Банківський холдинг, відповідно до особливостей акціонерного капіталу, може контролювати небанківські фінансово-кредитні установи, які входять та взаємопов'язані з банківською діяльністю, а саме: іпотечні, фінансові, страхові, лізингові, факторингові компанії, страхові, пенсійні та інвестиційні фонди, інформаційні центри, аудиторські фірми.

Тобто комерційний банк у даному випадку є власником мінімум 25 відсотків інших компаній і завдяки цьому бере участь у контролі їх діяльності (рис. 5).

Інвестиційний фонд

Фінансова компанія

Лізингова компанія

БАНК

Факторингова компанія

Інформаційний центр

Страхова компанія

Аудиторська фірма

Іпотечна компанія

Рис.5. Організаційна структура комерційного банку, побудована за принципом холдинг-компанії

Крім того, за типом розподілу сфер діяльності між фінансовими установами виділяють сегментовані та універсальні організаційні структури функціонування комерційних банків.

Сегментована структура. У даному випадку існує жорсткий розподіл сфер діяльності та функцій різних фінансових установ. Так, у США та Японії банківські операції з прийому депозитів та видачі кредитів законодавчо відокремлені від операцій з випуску і розміщення цінних паперів промислових компаній, а також інших видів операцій, таких як страхування, операції з нерухомістю тощо.

Універсальна структура. Така структура характеризується відсутністю жорстких обмежень з приводу здійснення тих чи інших операцій комерційними банками. Схожа система функціонування комерційних банків є в Німеччині, Франції, Швейцарії, Великобританії. При цьому всі фінансово-кредитні операції мають право займатися усіма видами операцій. Але необхідно зазначити, що універсальна структура банківської системи передбачає існування високого ступеня самоконтролю фінансових організацій, жорсткого дотримання традицій і звичок, які склалися у суспільстві тієї чи іншої країни.

У зв'язку з процесами інтернаціоналізації економіки все частіше комерційні банки функціонують з матричною організаційною структурою, яка поєднує в собі декілька принципів, при чому тільки їх позитивні сторони.

Для банків, як правило, характерними є три типи організаційної структури - лінійно-функціональна, дивізна та матрична.

Лінійно-функціональна структура управління характерна для дрібних і середніх банків, що не мають філій, і являє собою розподіл всіх підрозділів банку на дві групи: перша група об'єднує підрозділи, що виконують основні функції банку й безпосередньо пов'язані із його клієнтами (операційний відділ, депозитний відділ по роботі з юридичними особами, депозитний відділ по роботі з фізичними особами, відділ кредитування юридичних осіб, відділ кредитування фізичних осіб, відділ кредитування малого і середнього бізнесу, відділ по роботі з платіжними картками, відділ відкриття рахунків тощо), друга - підрозділи, що здійснюють забезпечення роботи підрозділів першої групи (бек-офіс, юридична служба, служба безпеки, бухгалтерія, адміністративно-господарська служба тощо).

Дивізна структура управління являє собою виділення автономних підрозділів (наприклад, обласні дирекції, територіальні управління, регіональні департаменти, філії банків) та надання їм права автономної роботи, тобто права залучати та розміщувати ресурси з метою отримання доходу. Таким чином, дивізіони можуть складатися із власних функціональних підрозділів, аналогічних головному банку. При цьому вищий керівний орган банку залишає за собою право жорсткого контролю загально банківських питань. Для дивізної структури характерне сполучення централізованої координації діяльності з децентралізованим управлінням. Дивізна структура використовується, як правило, великими банками з розгалуженою філіальною мережею, що надають клієнтам широкий спектр банківських послуг.

Для матричної структури управління характерне закріплення в організаційній структурі банку двох напрямів управління: вертикальний напрям являє собою управління основними й забезпечуючими структурними підрозділами банку, горизонтальний - управління окремими проектами й програмами, для реалізації яких залучаються персонал і ресурси інших підрозділів банку. Матрична структура управління може розглядатися як накладення проектної структури на лінійно-функціональну структуру управління.

Переваги та недоліки розглянутих типів організаційних структур банку подано у табл. 1.

Таблиця 1.