2. Боротьба за іспанську спадщину

Франція, яка після Вестфальського миру за правління Людовіка XIV (правив з 1643, фактично з 1661 по 1715 роки) стала наймогутнішою державою Європи, фактично диктує як смаки, так і власну політику іншим державам. Як зазначає А. Лактіонов, французька мова стала офіційною мовою дипломатії і міжнародних трактатів (змінивши латину). Іспанія переможена, Англія переживає наслідки реставрації Стюартів. Лише Голландія на чолі з Вільгельмом ІІІ Оранським (1672-1702 рр.) уміло протидіє Франції в цей період, борючись за колонії і створюючи антифранцузькі альянси.

Перша з чотирьох війн Людовіка XIV – війна за Бельгію (1667-1668 рр.), на яку він претендував від імені дружини, після смерті свого тестя короля Іспанії. Голландія стала ініціатором антифранцузької коаліції (уклавши угоди з Англією і Швецією). За Аахенським миром до Франції відійшли кілька прикордонних фортець.

Дипломатія Людовіка XIV забезпечила перехід Англії і Швеції на свій бік, після чого він розпочав другу війну (1672-1679 рр.). Проте союзником Голландії став курфюрст брандербурзький Фрідріх-Вільгельм, а згодом і вся СРІНН. Після виходу з війни Англії і поразки Шведів, Людовік XIV уклав Німвгенський мир 1679 р., за яким за Францією залишилося ще кілька бельгійських територій.

Людовік XIV не припинив свою боротьбу за Бельгію. Ним була створена спеціальна «ад’юнкційна палата» в якій його юристи займалися пошуком правових підстав для приєднання до Франції нових територій. так в 1681 р. Франція захопила Страсбург і низку інших земель СРІНН. Оскільки це захоплення співало з черговим наступом турок, Імперія і Іспанія угодою в Регенсбурзі (1684 р.) визнали ці ад’юнкції.

Голландія знову виступає ініціатором союзу проти Франції (Аусубурзька ліга: Імперія, Іспанія, Голландія, Савойя, німецькі князівства, італійські держави, Швеція). Тому третя війна 1688-1697 рр. – не дала ніяких серйозних наслідків.

Остання (четверта) війна – власне війна за іспанську спадщину (1701-1714 рр.). з неї починається поступове послаблення Франції і піднесення Англії. Почавшись як династична, вона перетворилася на війну за колонії. Причина – смерть бездітного Карла ІІ, короля Іспанії.

Ще до його смерті Людовік ХІV вважав себе його спадкоємцем, претендуючи не лише на європейські, але й на африканські й американські володіння Іспанії. Це істотно порушувало рівновагу «Старого режиму», тому Людовік ХІV вів активні переговори з Англією і Голландією, намагаючись об’єднатися з ними проти іншого претендента на іспанський престол – австрійського ергерцога Карла. Паралельно велися переговори у Відні (з Австрією) з пропозицією розділити Іспанію між Бурбонами й Габсбургами. Були укладені угоди 1698 і 1700 рр. про розділ Іспанії.

Національна партія в самій Іспанії намагалася зберегти її цілісність, тому Карл ІІ перед смертю заповів всі іспанські володіння Бурбону – онуку Людовіка ХІV Філіпу Анжуйському. Французькі війська було введено в Іспанію і це спричинило до початку військових дій.

В лютому 1712 г. в Утрехті скликано конгрес, на якому були підписані Утрехтський – 11 квітня 1713 р. і Раштадський – 1714 р. мирні договори. Обидва мали велике значення для Європи XVIII ст.

Бурбони залишалися в Іспанії, але за умови, що король Іспанії не буде водночас і королем Франції. За це Іспанія уступала: 1) Габсбургам – Неаполітанське королівство, Сардинію, частину Тоскани, Міланське герцогство і іспанські Нідерланди (Бельгію); 2) курфюрсту Бранденбурзькому – іспанський Гельдерн (в Нідерландах); 3) герцогу Савойському – Сицилію; 4) Англії – Гібралтар; Також Англія отримала «асієнто» - виняткове право торгівлі неграми.

Франція відала Габсбургам невеликі території в Нідерландах, вивела війська з Лотарингії і поступилася незначними територіями на півдні герцогу Савойському. Найбільші втрати понесла Франція в Америці, віддавши землі навколо Гудзонової затоки, Ньюфаундленд и Акадію, тобто землі, заселені французькими колоністами ще з початку XVII ст.