2. Основні міждержавні суперечності, дипломатія і договірна практика цього періоду

Особливості міжнародно-правових відносин і цей період

Період після Вестфальського миру і до революцій кінця ХVІІІ ст. характеризується як «Старий режим». Це період геополітичної рівноваги між «старим», але ще могутнім абсолютизмом і новими, політично не усталеними силами, які представляють інтереси «платників податків» (тобто буржуазії в широкому сенсі) і невпинно розвиваються, щоб надалі порушити рівновагу в Старому й Новому світі. Як зазначає У. Мак-Ніл, рівновага Старого режиму забезпечувалася складною системою компромісів: між католицтвом і протестантизмом, абсолютизмом і конституційними монархіями та республіками, між феодалами і буржуа, між містом і селом, між цехами й магістратами, між найманою армією і феодальним ополченням тощо. Ці компроміси і відносна суспільно-політична рівновага забезпечила вивільнення величезних ресурсів та енергії на першу промислову революцію й світову експансію європейців, тому цей період ще й період головних колоніальних завоювань Західної цивілізації.

Головні ознаки міжнародних відносин цього періоду можна віднести:

1. Стабілізація більшості державних кордонів в Європі.

2. Постійні війни за колонії

3. Каперство і піратство на морях

4. Прийняття, принаймні декларативно, принципу рівної правосуб’єктності держав і визнання за ними відповідних прав.

5. Практика збалансованої дипломатії, уникнення обтяжливих збройних конфліктів.

6. Розвиток договірного права (ще, однак на двосторонній сонові); розробка і узвичаєння типових процедур укладення договорів.

7. В якості предмету м/н договорів все більше виокремлюються економічні вигоди і на перший план виступає комплексний економічний інтерес; держави, особливо, Англія й Голландія, дбають, перш за все, про інтереси ділових людей

8. Розвивається теорія права, зокрема міжнародного права

9. Розвивається соціальна філософія, набуває поширення рух просвітництва

10. Теоретичні концепції дедалі частіше стають основою наступних практичних дій

Основні протиріччя цього періоду

Попри відносну рівновагу, між великим державами, що змінюють одна одну в статусі гегемону, залишаються суттєві протиріччя, зокрема:

Постійні війни, що веде Франція у ХVІІІ ст., поступово підривають її могутність, і у війнах за колонії вона, зрештою, програє Англії.

Зростає авторитет, торгова і колоніальна експансія Голландії і її суперечності з Англією (на час правління Вільгельма ІІІ Оранського вони об’єднуються під його владою, 1688 -1702 рр.).

Англія стає великою морською і найбільшою колоніальною державою, хитрою дипломатією і продуманою колоніальною політикою знесиливши Францію і відбивши у неї більшість її колоній.

За підтримки Англії і внаслідок вигідної геополітичної позиції утворюється королівство Пруссія (1701 р.), яка в боротьбі з Австрією починає швидко зростати і отримувати контроль над німецькими землями.

Зростає авторитет і могутність Росії: вона розбиває Швецію і отримує вихід через Балтику до Європи; вона втручається у війни за австрійську спадщину, бере участь у розділі Польщі і захоплює частину її територій; вона отримує низку перемог над Османською Портою і виходить до Дунаю, Чорного й Середземного морів, плануючи контролювати Балкани і захопити Царгород; вона веде війни з Персією і починає експансію на Кавказ і Середню Азію; зрештою, вона стає активним учасником міжнародних відносин, намагаючись вести зовнішню політику, відповідно до власних державних інтересів.

Могутність Росії зростає за рахунок її перемог над Швецією і Османською Портою, які перестають бути великими державами, а також Річчю Посполитою, яка розділяється між Росією, Австрією і Пруссією.

Основні конфлікти цього періоду:

1. Англо-голландська війна (1652-1654 рр.)

2. Боротьба за іспанську спадщину (1701-1714 рр.),);

3. Північна війна (1700-1721 рр.)

4. Війна за польську спадщину (1733-1735 гг.),

5. Війна за австрійську спадщину (1740-1748 гг.),

6. Семилітня війна (1756-1763 рр.);

7. Війна за баварську спадщину (1778-1779 рр.)

8. Війни з Османською Портою

9. розділи Польщі (1772, 1793, 1795 рр.)

На тлі цих конфліктів в Європі точилася боротьба за колонії (Португалія, Іспанія, Франція, Англія, Голландія), яка обернулася, зрештою, такими подіями як: Війна за незалежність США і Велика Французька революція.

1. Англо-голландські відносини

Революція в Англії зробила її і Голландію союзниками і суперниками. В 1651 р. англійський парламент надіслав посольство до Голландії з наміром укласти угоду про дружбу. Посольство було прийнято з винятковою урочистістю, але одразу виникли суперечності, які спричинили до кількох збройних сутичок на морі.

Навігаційний акт Кромвеля. Розглядається як типовий взірець меркантилізму: в Англію дозволялося ввозити іноземні товари лише на англійських суднах, під командою англійців і з командою не менш на три чверті з англійських моряків. При цьому товари дозволялося ввозити лише з місць їх походження. Таким чином, Голландія, що займалася переважно посередницькою торгівлею, усувалася від торгівлі з Англією.

Війна (1652-1654 гг.) почалась раніше, ніж її було оголошено. Голландія була розбита и визнала Навігаційний акт.

Англійці наполягали на злитті двох республік, але Кромвель, для найшвидшого миру, відмовився від цієї умови. Учасниками договору були не лише голландці, але і їхні союзники: король данський, протестантські кантони Швейцарії, ганзейські міста і деякі протестантські князі північної Німеччини.

Кромвель в цей же час уклав торгові договори з іншими менш небезпечними для Англії державами: 28 квітня 1654 г. Уайтлок підписав мирний і союзний трактат зі Швецією. В трактаті з Данією (вересень 1654 р.) Англія забезпечила собі право проходу через Зунд на тих умовах, якими користувалися лише голландці. Договір с Португалією, цього ж року став початком економічного підпорядкування Португалії Англії.

24. Х. 1655 г., Кромвель підписав мирний і торговий договір з Францією, чим втягнув її у війну з Іспанією.