21. Правовий режим виключної економічної зони

Конвенція з морського права 1982 р. визначає виключну економічну зону як – «район, що знаходиться за межами територіального моря та прилягає до нього», шириною не більше «200 морських миль, що відлічуються від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіаль­ного моря». Прибережна держава відповідно до міжнародного права отримує не повний суверенітет над виключною економічною зоною, а «а) суверенні права з метою розвідки, розробки та збереження природних ресурсів як живих, так і неживих – у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і у відношенні інших видів діяльності з економічної розвідки та розробки вказаної зони, таких як виробництво енергії шляхом використання енергії води, течії та вітру; б) юрисдикцію, передбачену у відповідних положеннях цієї Конвенції, у відношенні: 1) створення і використання штучних островів, установок і споруд; 2) морських наукових досліджень;3) захисту та збереження морського середовища; в) інші права й обов’язки, передбачені в цій Конвенції» (ст. 56).

Прибережна держава визначає допустимий улов живих ресурсів у своїй виключній економічній зоні та забезпечує, щоб стан живих ресурсів у такій зоні не піддавався небезпеці в результаті надмірної експлуатації. Вона має право споруджувати та дозволяти спорудження, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд для економічних цілей .

Визначаючи права й обов’язки прибережної держави, Конвенція з морського права 1982 р. встановлює права й обов’язки інших держав у виключній економічній зоні, а саме свободу судноходства, польотів, прокладання підводних кабелів і трубопроводів, інші з погляду міжнародного права правомірні види використання моря. Іноземна держава зобов’язана враховувати у виключній економічній зоні права та дотримуватись законів прибережної держави, а прибережна держава – враховувати права іноземної держави у виключній економічній зоні.

Прибережні держави зазвичай мають спеціальне законодавство про виключну економічну зону, яке відповідно до Конвенції з морського права 1982 р. має бути сумісним з її нормами. В Україні прийнято Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України»1995р.

22.Міжнародно-правовий статус і режим використання морських просторів, зі спеціальним режимом

До морських простор із спеціальним режимом відносяться: міжнародні протоки, міжнародні канали, замкнені і напівзамкнені моря.

Міжнародна протока – це природний морський прохід, що сполучає райони одного і того ж моря або моря і океани між собою. Право транзитного проходу через міжнародну протоку означає право здійснення свободи судноплавства і польоту з метою безперервного і швидкого транзиту через протоку. Прибережна держава (держави) не вправі скасовувати чи обмежувати право транзитного проходу. Зі свого боку, судна і літальні апарати при здійсненні даного права зобов’язані дотримуватися загальноприйнятих правил, процедур і практик, що стосуються безпеки на морі, скорочення і запобігання забруднення із суден, а також діючих правил польотів і використання радіочастот, виділених для передачі сигналів лиха.

Держави, що межують з міжнародною протокою, мають право в межах, передбачених міжнародними угодами, регулювати транзитний і мирний прохід судів і літальних апаратів через протоку, зокрема, встановлювати правила відносно:· безпеки судноплавства; запобігання забрудненню з судів; недопущення рибальства; навантаження і розвантаження товарів, посадки і висадки осіб тощо.

Міжнародні канали являють собою з'єднуючі моря й океани штучні споруди, розташовані на шляхах інтенсивного морського судноплавства і використовувані всіма державами відповідно до міжнародного права і національного законодавства. Вони набувають статусу міжнародних, якщо використовуються в інтересах інтенсивного торгового судноплавства і якщо їхній правовий режим регламентований угодами, укладеними між державами. Особливістю правового режиму міжнародних каналів і є саме те, що вони, будучи частиною території держави-власниці каналу, підпадають під дію відповідних міжнародних договорів, що істотно обмежують правомочності даної держави.

Принципи правового режиму міжнародних каналів:повага суверенних прав власника каналу і невтру

чання в його внутрішні справи; свобода судноплавства каналом для суден усіх держав без будь-якої дискримінації; обов'язок користувача додержуватися норм міжнародного права і національного законодавства держави-власниці каналу.

У воєнний час воюючим державам у каналі забороняється висаджувати і приймати на борт війська, вантажити і розвантажувати військові вантажі і т.д.; стосовно території каналу забороняється блокада.

Замкнутим або напівзамкнутим морем вважається затока, басейн або море, оточені двома або більше державами і сполучені з іншим морем або океаном через вузький прохід або складаються повністю або головним чином з територіальних вод і економічних зон двох або більше прибережних держав.

Правовий режим замкнутого або напівзамкнутого моря визначається прибережними державами на основі загальновизнаних норм міжнародного права. Зазвичай правовий режим таких морів регулюється міжнародними угодами прибережних держав з урахуванням інтересів їхніх безпеки, прав і інших інтересів, а також свободи судноплавства для риболовних і торгових суден усіх країн. Режим замкнутих і напівзамкнутих морів передбачає певні обмеження або повна заборона плавання у них військових кораблів країн, які не є прибережними в даному море.

З метою охорони середовища замкнених і напівзамкнуті морів прибережні держави уклали відповідні угоди.

У 1974 р. на дипломатичній конференції схвалена Конвенція по захисту морського середовища району Балтійського моря. У 1982 р. Конвенція була переглянута. Конференція повноважних представників прибережних держав Середземного моря в 1976 р. схвалила Конвенцію про захист Середземного моря від забруднення. У 1978 р. Бахрейн, Іран, Ірак, Оман, Саудівська Аравія уклали Конвенцію про охорону та поліпшення морського середовища та прибережних районів.