Тема 11. Центральні банки

Семінарське заняття №17 за темою «Центральні банки» ( 2 години)

Мета: визначити теоретичні знання студентів з теми, вміння аналізувати та оцінювати проблемні ситуації, активізувати пізнавальну діяльність при обговорюванні питань.

Студент повинен знати: основні напрями діяльності центрального банку, еволюцію його становлення та розвитку, законодавчі та нормативні акти, що регламентують діяльність Національного банку України.

Студент повинен вміти: розв'язувати тести та аналізувати проблемні ситуації, приймати участь в обговорюванні питань теми.

Етапи проведення заняття:

1. Ознайомлення з ходом семінарського заняття.

2. Пояснення критеріїв оцінювання знань студентів.

3. Основна частина (фронтальне опитування).

4. Виступи з доповідями та повідомленнями.

5. Економічний диктант з метою оцінки загального рівня знань за темою.

6. Оголошення підсумків заняття.

7. Пояснення домашнього завдання.

Питання для обговорення:

1. Поняття фінансово-кредитної системи, два похода до визначення її сутності.

2. Принципи організації, функції та структура банківської системи.

3. Виникнення та призначення центральних банків.

4. Статус та функції центрального банку держави.

5. Основи організації центральних банків.

6. Операції центрального банку, їх зміст.

7. Національний банк України: становлення та розвиток.

Питання для підготовки доповідей та повідомлень:

1. Створення і розвиток банківської системи України.

2. Функції та операції НБУ.

3. Інформаційні системи і технології в банківській сфері.

4. Банківські операції с пластиковими картками.

5. Законодавча регламентація діяльності органів фінансового контролю в Україні.

Методичні рекомендації:

Розглядаючи питання походження центральних банків, потрібно звернути увагу на їх попередників, тобто на емісійні банки, а також на чинники, які зумовили їх виникнення. Серед таких чинників насамперед варто назвати необхідність централізації емісії грошей. Емісійні банки виникли у XIX ст., а центральні - у XX ст. На створення центральних банків вплинув і процес демонетизації золота, у зв'язку з чим виникла потреба регулювання паперового грошового обігу з боку держави, що повинен робити центральний банк.

Головне призначення центрального банку - забезпеченні стабільності національної грошової одиниці. Необхідно з'ясувати статус центральних банків, який зумовлений тим, що центральні банки поєднують у собі риси державного органу управління і банківської установи. Статус центрального банку визначається: характером взаємовідносин центрального банку з органами влади; порядком визначення основних завдань; рівнем економічної незалежності; порядком призначення керівництва. Розкриваючи це, доцільно розглянути досвід інших країн.

Стосовно незалежності центрального банку у визначенні цільових орієнтирів та підходів до реалізації монетарної політики в економічній літературі немає єдиної думки. Варто зупинитись на аргументах «за» і «проти» незалежності центрального банку. Залежність центрального банку від органів влади може сприяти розвитку інфляції. Аргумент «проти» ґрунтується на тому, що, реалізуючи монетарну політику, яка має вагомий вплив на економічні процеси, центральний банк не несе відповідальності.

Стосовно питання становлення та розвитку НБУ необхідно спочатку охарактеризувати його утворення в історичному аспекті, починаючи з першого емісійного банку Росії, Українського Державного банку. Центральний банк України було створено на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР в 1991 р. згідно з Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Варто звернути увагу на принципи функціонування НБУ. До них відносять такі: незалежності банку; президентського та парламентського контролю; економічної самостійності; централізації системи банку; єдності системи банку; вертикальної структури управління банком. НБУ підзвітний Президенту та Верховній Раді.

Центральний банк здійснює активні і пасивні операції, а також надає ряд послуг клієнтам. Клієнтами центрального банку є комерційні банки та урядові структури. До останніх належить Міністерство фінансів, казначейство. До активних операцій центрального банку відносять операції на відкритому ринку, кредитування комерційних банків, операції із золотовалютними резервами.

До пасивних операцій центрального банку належать: емісія готівкових коштів, розміщення на рахунках резервів комерційних банків, залучення коштів урядових структур та іноземних організацій, отримання кредитів від міжнародних організацій, емісія власних боргових зобов'язань, формування власного капіталу.

Центральні банки мають монопольне право на емісію готівки, яка здійснюється через продаж її комерційним банкам в обмін на їхні резерви. Комерційні банки продають готівку економічним суб'єктам в обмін на кошти, що зберігаються на їхніх рахунках. По цих же каналах готівка повертається до центрального банку. Різниця між сумою готівки, яка надходить до комерційних банків, та тією, що надходить від комерційних банків до центрального банку, є емісією.

На депозитних рахунках у центральному банку розміщуються і Кошти державного казначейства, Міністерства фінансів та інших урядових структур. На ці рахунки надходять кошти до бюджету, а також з цих рахунків здійснюються державні видатки.

Треба звернути увагу, що на рахунках у центральному банку розміщуються також депозити іноземних урядів, інших центральних банків, міжнародних фінансово-кредитних установ.

Центральний банк може отримувати кредити від міжнародних фінансово-кредитних установ на певні цілі, наприклад для підтримання економічних реформ.

Призначення центрального банку реалізується через виконання ним певних функцій: емісійного центру держави; банку банків; органу банківського регулювання та нагляду; банкіра та фінансового агента уряду; провідника монетарної політики.

Центральний банк є органом банківського регулювання та нагляду. Необхідність державного регулювання діяльності банків в особі центрального банку визначається роллю банків. Регулювання банківської діяльності полягає у створенні правової бази, що регламентує діяльність банків у межах, які сприяють ефективному функціонуванню банківської системи.

Банківський нагляд є складовою процесу регулювання банківської діяльності і являє собою моніторинг у банківській системі, який починається з моменту створення банків і до моменту їх ліквідації, а також у процесі функціонування банків.

Розглядаючи функцію центрального банку як провідника монетарної політики, необхідно звернути увагу на підходи щодо визначення сутності монетарної політики, які наводяться в літературі, у Законі України «Про Національний банк України».

Питання для самоконтролю:

1. Яку роль відіграє центральний банк в економіці країни?

2. Які банки виникли раніше – комерційні чи центральні?

3. Який механізм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку?

4. Які функції центрального банку?

5. Які особливості прояву функцій центрального банку України в сучасних умовах?

6. Які послуги комерційним банкам надає центральний банк?

7. Для чого центральний банк надає кредити комерційним банкам?

Тести для перевірки знань: