«Золоте» правило накопичення

Сутність «золотого» правила накопичення полягає в тому, що, обираючи належним чином норму накопичення, можна максимізувати середньодушове споживання в стаціонарному режимі, а отже, і через відносно невеликий проміжок часу після поточного перехідного процесу.

Справді, коли виробнича функція є функцією Кобба — Дугласа:

а отже,

(2.1.66)

де

Неважко помітити, що середньодушове споживання цілковито визначається функцією (оскількине залежить від).

Маємо

тому

якщо

якщо

Отже, найбільше середньодушове споживання досягатиметься тоді, коли ^* = , тобто норма накопичення повинна бути рівною еластичності випуску за фондами. Як свідчать дані, на практиці норма накопичення завжди є меншою за своє оптимальне значення ( < ), тобто має місце недонакопичення (рис. 2.1.17).

Рис. 2.1.17. Середньодушове споживання в стаціонарному режимі

Рекомендована література

1. Вітлінський В. В. Моделювання економіки: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003.

2. Гальперин В. М., Гребенников П. И., Леусский А. И., Тарасевич Л. С. Микроэкономика: Учебник /Общая редакция Тарасевича Л.С. Изд-во 2-е, перераб. и доп. — СПб.: Изд-во СПБГУЭФ, 1997.

3. Замков О. О., Толстопятенко А. В., Черемных Ю. Н. Математические методы в экономике: Учебник. — М.: МГУ им. М.В.Ломоносова: ДИС, 1997.

4. Клебанова Т. С., Забродский В. А., Полякова О. Ю., Петренко В. Л. Моделирование экономики: Учеб. Пособие. — Х.: Изд-во. ХГЭУ, 2001.

5. Колемаев В. А. Математическая экономика: Учеб. для вузов. — М.: ЮНИТИ, 1998.

6. Малыхин В. И. Математическое моделирование экономики: Учеб.-практ. пособие. — М.: УРАО, 1998.

Тема 11. Моделі аналізу макроекономічної політики Аналіз макроекономічної політики

Методологія аналізу макроекономічної політики може бути систематизована як розділ макроекономічної теорії, предметом якого є дослідження питань формування і застосування відповідного типу макроекономічної політики з певної множини альтернативних варіантів¹.

Для багатьох ситуацій макроекономічний аналіз зручно проводити у термінах «цілі — засоби». Тут макроекономічну політику можна розглядати як цілеспрямовану зміну стану системи, зумовлювану змінами параметрів останньої. Параметри системи можна поділити на дві групи: структурні характеристики системи та стани зовнішнього середовища (надсистеми чи надмоделі), котрі є неконтрольованими (некерованими) впливами, контрольовані (керовані) параметри. Зміни останніх, по суті, і є «політиками», застосування яких приводить до бажаних змін параметрів (змінних) стану. Припускається, що параметри системи є взаємно незалежними; це дає змогу обчислювати ефекти застосування конкретної політики у «чистому» вигляді за сталих значень усіх інших, крім обраного, параметрів системи.

У загальному випадку m-мірний вектор V вважається вектором допустимих макроекономічних політик (тут може використовуватись і термін «інструментальні змінні» чи «засоби»), а n-мірний вектор X — вектором станів макроекономіки. Макроекономічна рівновага здебільшого описується векторно-матричним рівнянням:

(2.1.67)

де F(X, V) — матриця розмірності nm, що характеризує структуру макроекономіки та її взаємодію із зовнішнім середовищем, чи «надсистемою». Вектор рівноважного стану макроекономіки є функцією параметрів системи:

після підстановки якої в рівняння (2.1.67) останнє згідно з теоремою про неявну функцію задовольняється тотожно.

Ефекти макроекономічних політик визначаються матричним рівнянням:

(2.1.68)

де I — одинична матриця.

Права частина рівняння (2.1.68) характеризує реакції макроекономіки на зміну параметрів системи, котрі інтерпретуються як реалізації макроекономічних політик.

Ефекти різних макроекономічних політик досліджують ізольовано, тобто всі параметри системи вважають фіксованими, крім одного, а для кожної конкретної політики обчислюється мультиплікатор вигляду:

(2.1.69)

де —n-мірні вектори-стовпчики ефектів i-ї макроекономічної політики.

Обчислення мультиплікаторів є, по суті, дослідженням чутливості макроекономічної системи, оскільки вектори (2.1.69) характеризують чутливість стану точки рівноваги макроекономіки щодо змін i-го параметра системи.