Логіка. Методичні рекомендації

ВСТУП

Програма курсу розроблена з урахуванням сучасних уявлень про мету і завдання юридичної освіти. Вона розрахована на викладання основних положень і проблем логічного мислення, основних його форм і законів. Після вивчення курсу студенти повинні

знати:

•предмет, коротку історію і значення логіки, її роль у професійній діяльності юриста;

•основні логічні форми і закони мислення та їх використання в юриспруденції;

•як будуються і перевіряються версії;

•логічні основи аргументації та спростування і їх використання в судочинстві;

•правила і помилки в доведенні та спростуванні;

вміти:

•користуючись законами та формами логічного мислення, мислити послідовно і несуперечливо;

•аргументовано відстоювати свою точку зору;

•довести логічні помилки в міркуванні інших;

•підготувати логічно стрункий і аргументований виступ;

•послідовно, несуперечливо і обґрунтовано скласти офіційний документ;

•застосовувати логічні правила висновку в міркуваннях;

•ретельно оцінити і визначити місце кожного доказу в справі, а також аргументувати і обґрунтувати свої найважливіші докази;

•виявити суперечність в показаннях потерпілих, свідків, звинуваченого;

•побудувати судову версію.

Форма контролю знань студентів – складання іспиту наприкінці навчального семестру. Питання до іспиту подані нижче.

Українська академія банківської справи

4

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ

Тема 1. Предмет і значення логіки

Мислення і пізнання світу. Єдність чуттєвого пізнання і абстрактного мислення. Відчуття, сприймання і уявлення – основні форми живого споглядання. Поняття, судження і умовиводи як основні форми мислення. Роль мови в пізнанні. Логічна форма, її структура, основні терміни.

Поняття логічного закону. Істинність думки. Коротка історія розвитку логіки як науки.

Теоретичне і практичне значення логіки. Зв’язок логіки з філософією. Роль логіки у розвитку науки, підвищенні культури мислення в юридичній практиці.

Логічна культура.

Тема 2. Поняття

Поняття як форма мислення. Основні логічні прийоми формування понять: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування і узагальнення. Роль понять у науці, пізнанні дійсності.

Зміст і обсяг поняття. Різноманітність ознак предметів. Закон обернено пропорційної залежності між змістом і обсягом поняття.

Види понять: загальні й одиничні, збірні й нульові, конкретні та абстрактні, відносні і безвідносні, позитивні і негативні.

Відношення між поняттями. Порівнювані і непорівнювані, сумісні і несумісні поняття. Відношення рівнозначності, підпорядкування, перехрещення протилежності, співпідпорядкування і суперечності.

Операції над поняттями та їх класами: “додавання” , “множення”, “віднімання” (заперечення), обмеження, узагальнення.

Поділ понять. Види і правила поділу понять. Можливі помилки в поділі понять.

Визначення понять. Види визначень понять: номінальне, реальне. Явне, неявне, генетичне, визначення через найближчий ряд і видову відмінність. Прийоми, що замінюють визначення понять. Місце визначення понять у навчанні, науково-дослідній роботі. Основні правила визначення понять. Роль визначень у правознавстві.

Тема 3. Судження

Загальна характеристика суджень. Судження і речення. Прості і складні судження. Структура простого судження: суб’єкт, предикат, зв’язка, квантор.

Класифікація суджень. Атрибутивні судження, судження існування і судження з відношенням. Загальностверджувальні, частковос-

Українська академія банківської справи

5

тверджувальні, загальнозаперечні, частковозаперечні судження. Пізнавальне значення суджень.

Судження за модальністю: можливості (проблематичні), дійсності (асерторичні) і необхідності (аподиктичні). Достовірність суджень.

Розподіленість термінів у судженнях і їх використання в логіці. Відношення між судженнями. “Логічний квадрат”.

Складні судження. Логічна символіка та її значення в утворенні складних суджень. Кон’юнкція, диз’юнкція, імплікація, еквіваленція.

Логічний аналіз висловлювань. Встановлення істинності і хибності суджень. Таблиці істинності. Місце логічного аналізу думок у науці, буденному житті, політичній культурі людини і судочинстві.

Тема 4. Основні закони правильного мислення

Поняття закону логіки. Основні риси правильного мислення: визначеність, послідовність, несуперечність і доказовість. Об’єктивний і загальнолюдський характер законів мислення.

Закон тотожності. Закон тотожності як закон однозначності думки і обґрунтування твердження.

Закон суперечності. Значення закону суперечності для спростування суперечливих думок. Логічна суперечність і протилежність.

Закон виключеного третього. Неможливість логічної “середини” і можливість реальної альтернативи.

Закон достатньої підстави. Необхідність обґрунтування думки. Доказовість – основа науки.

Методологічна функція основних законів логіки. Закони логіки – атрибут людського мислення. Значення законів правильного мислення в судовій практиці і навчально-виховному процесі.

Тема 5. Умовиводи

Умовивід як складна форма мислення. Структура умовиводу. Вихідне знання (засновок), вивідне знання (логічний наслідок – висновок), обґрунтовуюче знання (логічна основа).

Види умовиводів: безпосередні і опосередковані. Дедуктивні та індуктивні умовиводи. Умовиводи за “ логічним квадратом” .

Безпосередні умовиводи і способи їх одержання: перетворення, обернення і протиставлення. Логічна і наукова значущість безпосередніх умовиводів.

Дедуктивні умовиводи. Поняття дедуктивного умовиводу, його структура. Категоричний силогізм, його форма. Аксіома силогізму. Правила категоричного силогізму: правила термінів і засновків.

Фігури і модуси категоричного силогізму та їх правила.

Українська академія банківської справи

6

Скорочений силогізм (ентимема), його види. Складні силогізми (полісилогізми). Прогресивні і регресивні полісилогізми. Складноскорочені силогізми. Сорит і епіхейрема. Приклади використання складних силогізмів у науці і практиці.

Умовні умовиводи. Чисто умовні та умовно-категоричні умовиводи, їх значення.

Розділові умовиводи. Ствердно-заперечні та заперечно-ствердні умовиводи. Роль розділових умовиводів у логічному міркуванні.

Умовно-розділові умовиводи. Різновидності умовно-розділових умовиводів: дилема, трилема, полілема. Значення теорії силогізмів у науково-дослідницькій і практично-політичній діяльності людей.

Індуктивні умовиводи. Індукція та її види. Повна і неповна індукції. Проблема обґрунтованості індуктивних умовиводів, їх зв’язок з емпіричними узагальненнями.

Види неповної індукції: популярна індукція, індукція через аналіз і відбір фактів, наукова індукція. Основні риси наукової індукції, її значення в системі людських знань. Статистичні узагальнення.

Індуктивні методи встановлення причинних зв’язків між явищами. Метод схожості. Метод різниці. Об’єднання методів схожості та різниці. Метод супутніх змін. Метод остач.

Значення багатоманітних індуктивних узагальнень в пізнанні дійсності. Взаємозв’язок дедукції та індукції в юриспруденції, навчанні, ідеологічному процесі, переборенні шкідливих забобонів у побуті.

Тема 6. Аналогія

Місце аналогії в логічному мисленні. Аналогія як вид індуктивного умовиводу. Структура аналогії. Аналогія і модель. Моделювання, спостереження і експеримент, їх взаємозв’язок.

Види аналогії: аналогія властивостей, аналогія відношень. Строга, нестрога і хибна аналогії.

Значення аналогії в науковому дослідженні і роботі слідчого.

Тема 7. Гіпотеза

Гіпотеза як форма розвитку знань. Факт, ідея, наукова проблема, гіпотеза, концепція і теорія як основні форми розвитку наукових знань. Види гіпотез: загальна і часткова. Робочі гіпотези.

Побудова і доведення гіпотез. Основні етапи розвитку гіпотези. Перевірка і спростування гіпотез.

Особливості гіпотези. Сукупність умов, яким повинна відповідати гіпотеза. Типові приклади гіпотез у системі наукових знань. Версія, її види і особливості. Доведення та спростування версії.

Українська академія банківської справи

7

Тема 8. Логічні основи аргументації

Сутність логічної аргументації. Обґрунтування – один із основних принципів розвитку науки і логічного мислення. Доказовість – необхідна умова розвитку науки. Факти і аргументи. Переконання. Специфіка соціального пізнання.

Доведення. Структура доведення: теза, аргументи і демонстрація. Прямі і непрямі доведення.

Спростування, його основні види. Роль доведення і спростування в полеміці та плюралізмі думок.

Логічна структура аргументації. Система правил аргументації:

•правила щодо тези;

•правила щодо аргументів;

•правила щодо демонстрації. Можливі помилки та їх запобігання. Значення логічної аргументації в практичній діяльності юриста.

Погодинний розподіл навчального часу за темами

Українська академія банківської справи

8

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна література

1.Волошко І.М., Семенов І.С. Практикум з логіки. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1993.

2.Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основа, 1998.

3.Ивлев Ю.В. Логика. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1997.

4.Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. – К.: Абрис, 1997.

5.Кириллов В.Н., Старченко А.А. Логика. – М.: Юрист, 1999.

6.Кондаков Н.Н. Логический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990.

7.Марценюк С.П. Логіка. – К., 1993.

8.Рузавин Г.Н. Логика. – М.: ЮНИТИ, 2002.

9.Уемов А. Основы практической логики. – Одесса, 1997.

10.Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997.

11.Хоменко І.В. Логіка в задачах. – К.: Четверта хвиля, 1998.

Додаткова література

1.Артюнов В.Х., Мішин В.М. Логіка. – К.: КНЕУ, 2000.

2.Берков В.Ф. Логика: задачи и упражнения. – Минск, 1998.

3.Жеребкин В.Е. Логический анализ понятий права. – К., 1976.

4.Ивакина Н.Н. Культура судебной речи. – М., 1995.

5.Ивин А.А. Искусство правильно мыслить. – М., 1990.

6.Кириллов В.Н., Орлов Г.А. Упражнения по логике. – М., 1999.

7.Конверський А.Є. Логіка. – К., 1998.

8.Лихтарников М.М. Занимательные логические задачи. – СПб., 1996.

9.Орендарчук Г.О. Основи логіки. – Тернопіль: СМП “Астон”, 2001.

10.Розумова гімнастика на дозвіллі. – К., 1995.

11.Хоменко І.В. Основи логіки. – К., 1996.

12.Яшин Б.Л. Задачи и упражнения по логике. – М., 1996.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Предмет і значення логіки

Заняття 1, 2 (4 год.)

1.Мислення як предмет вивчення логіки.

2.Форми чуттєвого і абстрактного пізнання.

3.Історичні етапи становлення логіки як науки.

4.Теоретичне і практичне значення логіки в роботі юриста.

Теми рефератів та доповідей

1.Історія розвитку логіки.

2.Історія розвитку логіки в Україні.

3.Логіка і юриспруденція.

4.Основні напрямки сучасної логіки.

Українська академія банківської справи

9

5.Розвиток логіки в працях Декарта і Лейбніца.

6.Роль логіки у формуванні правильного мислення людини.

7.Логіка Середніх віків і епохи Відродження.

Ключові поняття

Логіка. Традиційна логіка. Класична логіка, некласична логіка, логіка норм. Чуттєве пізнання. Раціональне пізнання. Відчуття. Сприйняття. Уявлення. Уява. Поняття. Судження. Умовивід. Логічна форма мислення. Істинність мислення. Правильність мислення. Логічна культура мислення. Предмет думки. Істотні ознаки. Неістотні ознаки. Синоніми. Омоніми. Абстрагування.

Список літератури

1.Аристотель. Первая аналитика. Вторая аналитика: Соч.: В 4-х т. –

Т. 2. – М., 1978.

2.Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків, 2000.

3.Ивлев Ю.В. Логика. – М., 2000.

4.Кириллов В.Н., Старченко А.А. Логика. – М., 1999.

5.Маковельский А.О. История логики. – М., 1967.

6.Петров Ю.А. Азбука логического мышления. – М., 1990.

7.Сборник упражнений в задачах. – К., 1998.

8.Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997.

9.Хоменко І.В. Логіка в задачах. – К., 1998.

Тема 2. Поняття

Заняття 3 (2 год.)

1.Поняття як форма мислення. Зміст і обсяг понять.

2.Види понять і їх логічні характеристики.

3.Відношення між поняттями. Колові діаграми.

Теми рефератів та доповідей

1.Роль понять в юридичних науках.

2.Вчення про поняття і його роль у пізнанні та мисленні.

3.Особливості вивчення понять в юриспруденції.

4.Основні прийоми утворення понять.

5.Логічна культура юриста.

6.Значення логіки для юриста.

Ключові поняття

Поняття. Обсяг поняття. Зміст поняття. Родове і видове поняття. Одиночні, загальні, збірні, нульові хибні, нульові гіпотетичні поняття. Реєстровані, нереєстровані, абстрактні, конкретні, позитивні, негативні, відносні, безвідносні, сумісні і несумісні поняття. Діаграми Ейлера. Відношення тотожності, підпорядкування, перетину, співпідпорядкування, протилежності і суперечності.

Українська академія банківської справи

10