Висновок

У формуванні науково організованої взаємодії суспільства і природи кровно зацікавлені люди всієї Землі. І тому повинні бути знайдені широкі форми співпраці всіх народів, держав, вчених всіх країн світу для вирішення цієї насущної все більш гострої проблеми, що стає.

Щоб ноосфера виправдала дане їй найменування "сфери розуму", в ній дійсно повинна панувати гуманістична наукова думка, що може підпорядкувати і подавити несприятливі для майбутнього людства наслідки технічного прогресу і розвернути широкі перспективи для розквіту суспільного життя.

Ноосфера — по суті абсолютно новий об'єкт наукового пізнання. Це не просто суспільство, що існує в певному середовищі, що служить пасивним постачальником речовини і енергії і що зберігається в самому собі рівному стані. І не саме по собі окремо взяте середовище, що хоч би і піддалося сильній дії соціального життя.

Це щось єдине ціле, в якому зливаються суспільство, що розвивається, і змінна їм природа, що взаємодіє найтіснішим чином. Можна з упевненістю сказати, що тут діють особливі закономірності, в яких складним чином переплітаються закони неживої і живої природи, закони суспільства і закони людського мислення. Про наявність таких інтегральних законів мало що відоме і їх відшукання — завдання величезної трудності.

Трудність посилюється ще і тією обставиною, що сам об'єкт, в якому діють такі закономірності, формується, можна сказати, на наших очах і ще повністю не знайшов, ймовірно, всіх своїх відмінних специфічних рис.

Проте пошуки цих законів мають колосальну не тільки теоретичну, але і суто практичну важливість.Праця В. І. Вернадського так чи інакше зачіпає всю сукупність вказаних проблем. Він примушує глибоко задуматися про "всепланетні" наслідки суспільного прогресу, розвитку науки і техніки, про виникнення реального абсолютно нового, так би мовити "уселенського" об'єкту, що формується під впливом людської діяльності, наукової думки і заснованої на ній суспільної праці.

Він спонукає поглянути на весь процес розвитку природи, соціального життя, науки і техніки під такою точкою зору, яка якраз необхідна для розкриття невідомих раніше глобальних рис цього цілісного гігантського, всесвітнього процесу.

Ідеї, закладені в праці В.І. Вернадського, слід віднести до видатних природничонаукових і філософських узагальнень. Вони лягають у фундамент абсолютно нової науки — науки про ноосферу, створення якої є одним з насущних завдань нашого часу.

Список використаної літератури

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Бойченко М.І. "Філософія: підручник". – Київ: Либідь, 2001 р., 390 с.

2. В.И. Вернадский. – Москва: издательский дом "Центр", 1998 г.,780 с

3. В.И. Вернадский. Избранные труды по истории науки. – М.: Наука, 1990.

359 стр.

4. Губерський Л.В. , Надольний І.Ф., Андрущенко В.П. "Філософія підручник". – Київ: Вікар, 2005 р., 455 с.

Размещено на