69,Перебудова державних органів на основі конституції 1937р.

Конституції УРСР 1937 p. внесло важливі зміни до органів державної влади і органів державного управління.

Вищим органом державної влади УРСР була двопалатна Верховна Рада республіки

Діяльність Прокуратури

нагляд за точним дотриманням законів усіма наркоматами і установами, окремими посадовими особами і громадянами, на території республіки здійснює Генеральний прокурор

Військове будівництво

вжито низку державно-правових заходів з метою зміцнення Червоної армії та Військово-Морського флоту.

Перебудова цих органів була спрямована перш за все на посилення репресій як головного засобу існування тоталітарно-репресивної системи.

70. Перебудова і діяльність держ механізму у війну

Уся повнота влади в країні зосереджувалась у створеному Постановою Президії Верхов-ної Ради СРСР від 30 червня 1941 р. Дер-жавному Комітеті Оборони (ДКО). На місцях для оперативного керівництва найважливішими вій-ськово-промисловими комплексами призначалися уповноважені ДКО. Діяли “штаби”, “оперативні групи”, “комітети” оборони в складі місцевих партійних і радянських керівників, представників військового командування. Указом Президії Верховної Ради СРСР “Про воєнний стан” від 22 червня 1941 р. широкі владні повноваження надавалися військо-вим радам фронтів, армій, військових округів, а там, де не було вій-ськових рад, — вищому військовому командуванню військових з’єд-нань. Цим указом на значній території СРСР, зокрема на всій тери-торії УРСР, вводився особливий правовий режим воєнного стану. Діяльність виконавчо-розпорядчих органів, спрямована на забезпе-чення потреб оборони, зазнала ще більшої централізації. На Раднар-коми СРСР і союзних республік покладалися основні функції із за-безпечення виконання стратегічних рішень ДКО. Водночас окремі функції органів державної влади покладалися на органи спеціального призначення. Так, у червні 1941 р. було створено загальносоюзну Раду (в Україні — комісію) із питань евакуації; на місцях діяли уповноважені Ради, при наркоматах та відомствах — ко¬мітети й бюро з евакуації. На початку війни відбулася ще більша централізація органів дер-жбезпеки та внутрішніх справ. Крім репресивних функцій на органи НКВС покладалися функції охорони військових тилів, створення й керівництво винищувальни-ми батальйонами, організація збройного опору в тилу ворога. Наприкінці 1942 р. розпочалося відновлення місцевого владного апарату. З цією метою створювалися спеціальні оперативні групи з числа керівних партійних, радянських та господарських працівни-ків, які входили у районні й обласні центри України разом із передо¬вими частинами Червоної Армії.

71. Окупаційний режим і рух опору (1941-1945)

17 липня 1941 р. Гітлер підписав наказ про передачу окупованих радянських земель у відання рейхсміністерства у справах зайнятих східних областей на чолі з А. Розенбергом. окупанти утворили на її території кілька адміністративних одиниць. Найбільша з них — “рейхскомісаріат Україна” з центром у м. Рів-ному — була утворена 20 серпня 1941 р. Однак іще 1 серпня 1941 р. німці утворили дистрикт “Галичина” з центром у Львові як п’ятий дистрикт Генерального губернаторства Польщі. На території України встановився режим “нового порядку”, який передбачав тотальний контроль військової влади й окупаційної ад-міністрації. Особливі функції щодо підтримання окупаційного режи-му покладалися на гестапо, жандармерію, поліцію, спеціальні групи та зондеркоманди. До співпраці у військово-поліцейських підрозді-лах гітлерівці залучали й місцеве населення. Механізм окупаційної влади діяв шляхом фізичного і морально¬го терору, грабунку й масового знищення людей. Нацисти утворили на території України понад 180 великих концентраційних таборів, 50 гето. Щоб вивозити до рейху устаткування, сировинні ресурси, було створено спеціальний апарат, численні “господарські інспекції” та “команди”. Наприкінці 1942 р. радянський рух опору став масовим. Німецьку окупацію українських земель намагалась використати Організація українських націоналістів (ОУН), яка прагнула віднови-ти Суверенну Соборну Українську Державу. Після невдалих спроб використати німецько-фашистську окупа-цію для відновлення української державності радикальні націоналіс-тичні організації перевели основну частину своїх кадрів на нелегаль-не становище і нелегальні форми роботи. 14 жовтня 1942 р. була створена Українська повстанська армія (ОУН — УПА). На визволеній від фашистів українській землі воїни ОУН — УПА розгорнули активну партизансько-підпільну війну проти ра-дянської влади.