62. Основні риси права україни в період непу

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО основний інститут – держ. власність через експропріацію приватної власності - державна, кооперативна та приватна власність

ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО власником землі є держава - скасування приватної власності на землі, надра в межах держави - громадяни мали лише право користування

ТРУДОВЕ ПРАВО норми та закони про працю є обов’язковими для всіх підприємств, незалежно від форми власності - роб. час – не більше 8 годин - для 16-18-річних і для розумових працівників – 6 годин праці

СІМЕЙНЕ ПРАВО реєстрація шлюбу в рагсі – обов’язкова - здійснення релігійного обряду – приватна справа

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО злочин – небезпечна дія чи бездіяльність, що загрожує радянському порядку - міри покарання: розстріл, позбавлення волі, виправні роботи - види злочинів: проти держави, порядку управління, посадові, господарські, майнові, військові - максимальний строк позбавлення волі – 10 років, мінімальний – 6 міс.

63. Зміни в конституції усрр у 20-х р

У зв'язку з утворенням СРСР (1922 р.) та прийняттям першої Конституції СРСР (1924 р.) виникла необхідність узгодити з нею Конституцію УСРР 1919 р. Спочатку до неї внесено відповідні зміни, а потім створено конституційну комісію, яка розробила проект і винесла його на обговорення. УСРР є соціалістична держава, заснована на диктатурі пролетаріату Органи центральної влади: а) Всеукраїнський з'їзд Рад - вищий законодавчий орган влади в державі, мав скликатися 1 раз на 2 роки В цілому ж Конституцією 1929 р. було підведено підсумок правотворчості і кодифікацій 20-х pp. Вона логічно завершила процес становлення українського радянського права. Органи місцевої влади - ними проголошувалися: а) з'їзди рад; б) виконавчі комітети, утворені з'їздами; в) ради депутатів на місцях - міські, селищні та сільські.

64. Кодифікація законодавства у 20 рр 20 с

Кодифікаційна робота українського радянського законодавства здійснювалася у двох напрямах - рецепція законодавства РФСРР та розробка власних кодексів і нормативно-правових актів галузевого характеру. Оскільки перший напрям був пріоритетним, то законодавство радянської України стало точною копією законодавства Росії. Регулювати майнові відносини був покликаний Цивільний кодекс, що набув чинності постановою ВУЦВК 1923 р. Він був створений на базових засадах цивільного права Росії та складався з чотирьох частин (розділів). Загальна частина містила основні положення, суб'єкти, об'єкти (майно), позови та позовну давність. Вирізнили основні форми власності - державну, муніципальну, кооперативну і приватну. Затвердили виняткове право держави на землю, надра, води, залізниці, націоналізовані підприємства, будівлі й судна тощо. Усі їх вилучали з цивільного обігу. Розділ "Майнове право" містив норми, які врегульовували право власності, забудови, застави майна та ін. Розділ "Зобов'язальне право" визначав види зобов'язань, які виникали з договорів, із безпідставного збагачення, із завдання майнової шкоди. Тут також визначалися типи товариств і було зроблено спробу регулювання їх відносин. Четвертий розділ упорядковував спадкові права. У 1922 р. на території України набув чинності російський Кодекс законів про працю. Він наголошував, що наймання і надання робочої сили здійснюється на основі добровільної угоди сторін і обов'язково з реєстрацією в органах та структурах народного комісаріату праці. Щодо трудової повинності то її могли застосовувати лише у виняткових і тільки на підставі спеціальних постанов уряду республіки або уповноважених ним органів. Тривалість нормального робочого дня не могла перевищувати 8 годин (а для осіб віком від 16 до 18 років - 6 годин). Скорочені норми діяли для осіб, що працюють на підземних роботах, займаються розумовою і конторською працею. Понаднормова робота, як правило, не допускалася. Кодекс містив положення про учнівство, працю жінок і неповнолітніх, охорону праці, права профспілок на виробництві, розгляд і вирішення спорів щодо порушення трудового законодавства та соціальне страхування робітників і службовців. У листопаді 1922 р. прийняли Земельний кодекс. Він назавжди скасовував приватну власність на землю, води, ліси. Право користування землею надавали трудовим землеробам та їх об'єднанням, державним установам, міському населенню. Передбачалося общинне, дільничне і колективне землекористування. У 1923 р. був прийнятий Закон про ліси, у 1925 р. - Ветеринарний кодекс, у 1922 р. - Кодекс законів про освіту. У1922 р. ВУЦВК затвердив Кримінально-процесуальний кодекс УСРР, який закріпив демократичні принципи судочинства: змагальність, рівноправність сторін, право звинуваченого на захист та ін. Кодекс установив порядок ведення слідства, інших стадій провадження, розгляду справи у суді, вперше регламентував судочинство у революційних трибуналах. Визначено роль і повноваження прокуратури в судочинстві. У1924 р. було прийнято Цивільно-процесуальний кодекс, із якого добре видно, наскільки держава втручалася в інтереси громадян. Кодекс регулював питання представництва у суді, підсудності справ, процесуальні строки, штрафи, судові витрати, оскарження і порядок перегляду судових рішень. Кримінальний кодекс УСРР, прийнятий у 1922 р., мав загальну та особливу частини. Давалося визначення злочину як дії, яка загрожує основам радянського устрою і правопорядку в державі. Метою покарання стає запобігання новим правопорушенням та позбавлення злочинця змоги знову скоїти протиправну дію. Широкого застосування в кодексі набув принцип аналогії закону. Перелік видів злочинів: державні злочини, зокрема контрреволюційні; злочини проти порядку управління та посадові злочини; господарські, військові; злочини проти особи й майна та ін. Діапазон покарань був досить широкий - від вигнання за межі держави до громадського осуду. Застосовувалася і найвища міра покарання (розстріл), та лише у революційних трибуналах. У червні 1927 р. прийняли новий Кримінальний кодекс, який до певної міри збільшив жорсткість покарань і відбив схильність радянської держави до карально-репресивних методів боротьби з кримінальними злочинами. Зокрема передбачалося визнання засудженого "ворогом народу", встановлювалася кримінальна відповідальність за недонесення про державний злочин. У 1927 р. набув чинності Адміністративний кодекс, який уперше розглядав питання взаємовідносин органів державного управління, відносин державних органів із громадянами і навпаки. У 1925 р. прийнято Виправно-трудовий кодекс, оригінальний не лише за назвою. Уперше в історії людства завданням виправного права стало перевиховання злочинців за допомогою праці. Тут регламентувалася система виправно-трудових закладів, режим тримання засуджених. Значну увагу приділено порядку застосування виправних робіт, праці примусового характеру. Спеціальний розділ регулював порядок утримання неповнолітніх.