Література

9,10, 13, 15, 23, 27, 38, 39, 40, 48, 50, 51, 52, 55, 59.

Тема 3.Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища

1. Методичні вказівки

Вивчаючи цю тему, зверніть увагу на те, що економічний механізм природокористування являє собою сукупність економічних структур, інститутів, форм і методів господарювання, за допомогою яких реалізуються чинні в конкретних умовах економічні закони та здійснюється погодження і корегування суспільних, групових і приватних інтересів. Зважте, що основними компонентами економічного механізму є:

• правові основи здійснення економічної діяльності (права, обов’язки, ліцензії, обмеження, процедури тощо);

• система відносин власності на основі засобів виробництва;

• організаційна структура економіки, тобто система формальних і неформальних організаційних зв’язків, що формує реальні економічні відносини між господарськими суб’єктами;

• система суспільних інститутів (традиції, моральні засади, порядки, релігійні звичаї, духовні цінності тощо), що формують соціально-інформаційне поле економічної активності;

• економічні інструменти.

Ця тема має особливе значення при вивченні модуля 2 “Екологія”. Вона дозволяє не тільки сформувати знання про природоохоронні витрати, а й опанувати різні методики розрахунку еколого-економічних збитків.

Вивчаючи цю тему, дайте характеристику природоохоронних витрат. В структурі природоохоронних витрат варто розрізняти такі: витрати на запобігання забруднення; витрати на зменшення шкідливого впливу, здійсненого забрудненням на об’єкти екосистем; витрати на ліквідацію наслідків забруднення. Перший вид витрат може розглядатися як альтернатива двом іншим. З врахуванням цього останні дві складові поєднуються в одну групу витрат. Отже, загальні витрати підприємств на природоохоронну діяльність формуються з двох складових: поточних витрат на природоохоронну діяльність; економічних збитків, пов’язаних з компенсацією негативного впливу забруднення від діяльності суб’єкта господарювання на його ресурси та об’єкти екосистем.

Більш детально зупиніться на характеристиці та оцінці еколого-економічних збитків. Усі види збитків можна розподілити на вимірювані (вартісні чи натуральні) і умовно-вимірювані, тобто такі, що практично не піддаються кількісній оцінці. Вимірювані збитки розподіляються на економічні і соціально-економічні, а умовно-вимірювані – на соціальні і екологічні.

Всі економічні збитки розраховуються за такими видами:

1. фактичні, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього середовища і можуть бути оцінені у вартісній формі у звітному періоді;

2. можливі в перспективі через забруднення природного середовища, тобто збитки, що мають умовно-теоретичний характер;

3. відвернені – збитки, що становлять різницю між фактичними і можливими;

4. ліквідовані – частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки проведенню природоохоронних заходів;

5. потенційні – збитки, які можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.

Існує декілька підходів до визначення збитків від порушень стану навколишнього природного середовища, які із різним ступенем повноти враховують витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища та негативних змін його стану. Однак грошове вираження збитків визначається досить суперечливо: одні пропонують визнати їх за витратами валової продукції; інші – за приведеними витратами на заходи з ліквідації наслідків забруднення і на відтворення продукції, що втрачається; треті – за зміною економічної оцінки ресурсу.

На практиці на рівні великих територій (регіонів, країн) застосовується спрощена методика визначення еколого-економічних збитків. Її використання дозволяє встановити лише приблизні масштаби економічних збитків і ефективності заходів щодо запобігання або ліквідації збитків від забруднення.

При цьому оцінка економічного збитку, заподіяного річними викидами забруднень в природне середовище (атмосферне та водне) від окремих стаціонарних джерел забруднення, визначається за формулою:

а) для водних об’єктів:

,

б) для атмосфери:

,

де m_i – фактичний обсяг (маса) викиду забруднюючої речовини;

a_i – відносна агресивність (рівень небезпечності для живого)і-ї забруднюючої речовини;

γ – вартісна оцінка збитку від одиниці викиду шкідливих речовин (коефіцієнт переведення обсягів забруднення у грошові одиниці);

σ – коефіцієнт, що враховує регіональні особливості зони активного забруднення;

f – коефіцієнт, що враховує характер розсіювання забруднювачів (домішок) у атмосфері та визначається на підставі інженерно-технічних розрахунків.

Головна ідея такої методики полягає в тому, що всі шкідливі речовини, що потрапляють в навколишнє середовище, приводяться до “монозабруднення”. Основні показники, які використовуються для визначення еколого-економічних збитків наведені в Додатку К.

Коефіцієнт a_i, що характеризує відносну небезпеку шкідливих викидів, розраховується на основі порівняльного аналізу шкідливого впливу окремих речовин. Величина коефіцієнта відносної агресивності забруднюючих речовин є оберненою величиною до їх ГДК.

Коефіцієнт відносної небезпеки забруднення територій σ повинен враховувати особливості і соціальне значення досліджуваного регіону. а також його реакцію на викиди забруднюючих речовин. Для оцінки збитку від викидів в атмосферу коефіцієнт визначається за двома ознаками: природними особливостями (ліси різних груп, поля, пасовища, сади тощо) і типом території (курорт, приміська зона, населений пункт, промислова зона). Для водних ресурсів коефіцієнт визначається диференційовано за басейнами рік (в Україні виділено 5 басейнів).

Існують різні значення коефіцієнтів γ для атмосферного забруднення і забруднення водойм. Ці коефіцієнти встановлені нормативно в розрізі забруднень в межах емісійних нормативів та тих, що перевищують встановлені ліміти, і коригуються відповідно до інфляційного процесу.

Коефіцієнт f, що враховує характер розсіювання шкідливих домішок в атмосфері, визначають за дисперсним складом пилу і швидкістю його осідання або в залежності від коефіцієнта очищення викидів.

Швидкість осідання визначають за спеціальними номограмами, а коефіцієнт очищення (η) розраховується за формулою:

,

де V₁ – річний обсяг викидів забруднюючих речовин без очищення;

V₂ – річний обсяг викидів забруднюючих речовин після очищення.

Коефіцієнт f у розрахунках збитків, завданих навколишньому середовищу від атмосферного забруднення, визначається так:

1. для газоподібних домішок та дрібнодисперсних часток (пил та аерозолі) з дуже малою швидкістю осідання (менше 1 см/с) вважається, що:

^,

де h – геометрична висота устя джерела по відношенню до середнього рівня зони активного забруднення, м;

φ – поправка на підйом факела викидів в атмосферу, що розраховується за формулою:

^,

де ΔТ – середньорічне значення різниці температур в усті джерела (труби) та в навколишньому середовищі,⁰С;

u – середньорічне значення швидкості вітру на рівні флюгера, м/с;

2. для часток пилу та аерозолів, що осідають зі швидкістю від 1 до 20 см/с, вважається, що:

^,

3. для часток, які осідають зі швидкістю більше 20 см/с, вважається, що незалежно від значення h, φ, ΔТ та u: f = f₃ = 10.

Поправка f = f₃ =10 застосовується також у викидах забруднення пересувними джерелами і для викидів часток пилу одночасно з парами води.

Зверніть увагу й на інші методики розрахунку збитків від забруднення атмосфери, природних вод та ґрунтів.

Якщо вихідними даними забруднення атмосфери є концентрація шкідливих речовин, то обсяг економічних збитків (З_а) визначається за формулою:

З_а =∑ З_з.н. · R + ∑З_к.г · R + ∑З_с.г · S + ∑З_пр · Ф ,

де З_з.н – питомі збитки, завдані здоров’ю населення, грн. на 1 особу;

З_к.г – питомі збитки комунальному господарству, грн.;

R – кількість населення в зоні впливу підприємства;

З_с.г – питомі збитки сільському і лісовому господарству, грн.;

S – площа сільськогосподарських і лісових угідь, га;

З_пр – питомі збитки промисловості, грн. на 1 млн. грн. фондів;

Ф – вартість основних промислово-виробничих фондів, млн. грн.

Якщо параметри забруднення атмосфери виражені в тоннах, економічні збитки визначаються за формулою:

З_а =∑ f₁ · f₂ · З_а · М_в ,

де f₁ – коефіцієнт, що враховує кількість населення, якому завдано збитків;

f₂ – коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту;

З_а – питомі збитки від 1 т шкідливої речовини, що потрапила в атмосферу, грн./т;

М_в – маса викидів в атмосферу, т/рік.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за понаднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферну проводиться на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням розмірів цих викидів і регулювальних коефіцієнтів. Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти (З_к) визначається за формулою:

З_к = М_і · 1,1П · А_і · К_т · К_зі ,

де М_і – маса і-ї забруднюючої речовини, викинутої в атмосферне повітря понаднормативно, т;

1,1П – базова ставка компенсації збитків у частках мінімальної заробітної плати (П) за 1 т умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, од. національної валюти/т;

А_і – безрозмірний показник відносної небезпечностіі-ї забруднюючої речовини;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-економічні особливості;

К_зі – коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пунктуі-ю забруднюючою речовиною.

Розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (М_і) виконується за формулою:

М_і = 0,0036 (V · С_і – М_ді) · Т ,

де V – об’ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела, м³/с;

С_і –середня концентрація і-ї забруднюючої речовини (із серії відібраних проб), г/м³, розрахована як середня арифметична;

М_ді – потужність дозволеного викиду і-ї забруднюючої речовини для цього джерела, г/с, встановлена дозволом на викид;

Т – час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, год.

Термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення.

Економічні збитки від забруднення води (З_в) визначаються за формулою:

З_в =∑ l ·З_d^в · М_с ,

де l –коефіцієнт, який враховує розташування джерела викиду та водозабезпеченість регіону;

З_d^в – питомі збитки від скиду 1 т забруднюючої речовини у воду;

М_с – маса викиду у воду, т/рік.

За наявності наднормативних скидів у гідросферу з порушенням водоохоронного законодавства збитки в національній валюті (З_над) визначаються за формулою:

З_над = V · Т (С· С_д) · ∑(0,003А_і · n) · γ · 10³ ,

де V – витрати поворотних вод, м³/год;

Т – тривалість наднормативного скиду, год;

С – середня концентрація забруднюючих речовин у поворотних водах, г/м³;

С_д – дозволена концентрація для скиду забруднюючих речовин (ГДС), г/м³;

0,003 – базова ставка відшкодування збитків, у частках мінімальної заробітної плати за одиницю маси речовини;

А_і – показник відносної небезпечності речовин, визначений згідно з переліком ГДК шкідливих речовин;

n – величина мінімальної заробітної плати, грн.;

γ – коефіцієнт, що враховує категорію водного об’єкта;

10³ – коефіцієнт, що враховує розмірність величин.

Обсяг економічних збитків від забруднення земельних ресурсів (З_гр) визначається за формулою:

З_гр = ∑ q · З_d^гр · М_в · α · γ ,

де q – коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів;

З_d^гр – питомі збитки від викиду 1 т забруднюючих речовин на ґрунт;

М_в – маса викиду на ґрунт;

α – коефіцієнт, що враховує зону розміщення відходів;

γ – коефіцієнт, який враховує характер розміщення відходів.

Дана формула використовується для підрахунків економічних збитків за використання землі під побутові, органічні відходи. Якщо ж відходи пов’язані з небезпечними речовинами, Міністерство екології і природних ресурсів України використовує методику визначення економічних збитків з урахуванням якості ґрунтів, токсичності речовин та глибини її просочування у ґрунт.

Основою для розрахунку величини збитків від забруднення земельних ресурсів є грошова оцінка конкретної земельної ділянки, яка на підставі Закону України “Про плату на землю” визначається та уточнюється Держкомземом України. Витрати на здійснення заходів щодо зниження чи ліквідації забруднення земельних ресурсів зростають залежно від глибини просочування забруднюючих речовин у співвідношенні 10 ׃ 3, тобто зі збільшенням глибини в 10 разів витрати для ліквідації забруднення зростають утричі. Вплив забруднюючих речовин на земельні ресурси розподіляється на чотири групи небезпечності, основою для яких є показники граничнодопустимих рівнів (ГДР) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин у ґрунті, мг/кг.

Отже, розмір відшкодування збитків (Р_в.з.) визначається за формулою:

Р_в.з. = А · Г_д · К_з · К_н · Ш_егз ^,

де А – питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, визначені як 0,5 Гд;

Г_д – грошова оцінка земельної ділянки до забруднення, грн.;

К_з – коефіцієнт, що характеризує вміст забруднюючих речовин (м³) в об’ємі забрудненої землі (м³) залежно від глибини просочування;

К_н – коефіцієнт небезпечності забруднюючих речовин;

Ш_егз – показник шкали еколого-господарського значення земель.

Грошова оцінка земельної ділянки до забруднення (Гд) визначається за формулою:

Г_Д = ∑ (П_агр · Г_агр) ,

де Г_агр – грошова оцінка 1 м² агровиробничої групи ґрунтів (грн./м²), визначається за формулою:

^,

де Г_у – грошова оцінка 1 м² відповідних угідь сільськогосподарського підприємства, грн./м²;

Б_агр– бал бонітету агровиробничої групи ґрунтів земельної ділянки;

Б_у– бал бонітету 1 га відповідних угідь сільськогосподарського підприємства.

Коефіцієнт забруднення землі (К_з) визначається за формулою (у тому разі, якщоК_з ≤ 1не нараховується):

^,

де О_зр – об’єм забруднюючої речовини, м³;

Т₃ – товщина земельного шару, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування та визначається як 0,2 м (орний шар);

П_д – площа забрудненої земельної ділянки, м²;

І_п – індекс поправки до витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування забруднюючої речовини.

Наступним важливим питанням даної теми є характеристика еколого-економічних інструментів, а саме принципів їх формування та механізмів дії. Еколого-економічні інструменти – це засоби (методи, заходи, важелі) впливу на фінансовий стан економічних суб’єктів з метою орієнтації їх діяльності в економічно та екологічно сприятливому напрямку. Через економічні інструменти здійснюється вплив на головні спонукальні мотиви діяльності господарюючих суб’єктів – їх економічні інтереси – за допомогою зміни витрат або доходів. Зверніть увагу на те, що в залежності від механізмів реалізації системи еколого-економічних інструментів розподіляються на чотири основні групи:

1. адміністративний перерозподіл коштів (в основному штрафи, субсидії) має адресний характер вилучення й передачі коштів, наприклад, від винуватців до потерпілих; застосовується у випадках аварійного забруднення навколишнього середовища;

2. фінансові трансферти – жорстко регульована і контрольована система перерозподілу (податки, платежі, кредити, виплати тощо);

3. вільні ринкові механізми перерозподілу коштів;

4. сприяння на ринку, яке пов’язане з формуванням негрошових форм підтримання економічних суб’єктів (нагородження спеціальними відзнаками, безплатна реклама тощо), що створює додаткові переваги в конкурентній боротьбі на ринку.

Детально розгляньте такі форми еколого-економічних інструментів: податкові інструменти; митні інструменти; платежі та збори; штрафи; субсидії; дотації; кредити; виплати та відшкодування витрат; цінові інструменти; сприяння або обмеження на ринку; прискорена амортизація та ін. Еколого-економічні інструменти є потужними важелями екологізації системи виробництва і споживання продукції. Різноманіття форм еколого-економічних інструментів створює широкий спектр можливостей для цілеспрямованого екологічно орієнтованого впливу на економічні інтереси суб’єктів господарювання. Уміле використання цих можливостей у поєднанні з іншими методами дозволяє ефективно вирішувати складні еколого-економічні проблеми в межах механізмів саморегулювання ринкової економічної системи.

Особливу увагу зверніть на платежі за використання природних ресурсів і платежі за забруднення довкілля. Зважте, що платежі за користування природними ресурсами є формою реалізації економічних відносин між державою або іншим власником природних ресурсів з одного боку, і суб’єктами господарської діяльності, що здійснюють їх експлуатацію, – з другого. Плата за природні ресурси може вноситися у вигляді спеціальних зборів, податку (земельного, лісового тощо), орендної плати або в інших формах, передбачених законодавством.

При використанні природних ресурсів у межах лімітів (квот) платежі за них відносяться на витрати виробництва і сплачуються з доходу (балансового прибутку) підприємств. Платежі за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів у вигляді штрафів стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні природокористувача, і з його приватних коштів.

Нормативи плати за використання водних, лісових та земельних ресурсів наведені в Додатку М.

Важливим при вивченні даної теми є питання системи платежів (зборів) за порушення природного середовища. Нині в Україні діють системи платежів за такі види порушення екологічної безпеки середовища: забруднення атмосфери, у тому числі стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; забруднення водних об’єктів; розміщення відходів; завдання шкоди рослинам і тваринам. Загальний порядок вилучення платежів (зборів), а також нормативи (ставки) збору за першими трьома видами порушення затверджені Постановою КМУ від 1.03.99. № 303. Деталі конкретизуються в інструкції Міністерства екологічної безпеки України і Міністерства фінансів України від 19.07.99. № 162/379 (нормативи збору скориговані Постановою КМ України від 28.03.2003. № 402). Детально розгляньте розрахунки платежів за забруднення водних об’єктів, за викиди в атмосферу і розміщення відходів (Додаток Л).

Зважаючи на те, що територія України визнана зоною екологічного лиха, важливим питанням при розгляді даної теми є екологічне страхування, яке покликане вирішувати такі завдання:

• сформувати систему економічної відповідальності за можливі економічні збитки внаслідок надзвичайних ситуацій;

• створити резервні фонди для відшкодування можливих збитків;

• забезпечити економічну захищеність економічних суб’єктів, які можуть зазнати шкоди в результаті надзвичайних ситуацій.

Отже, екологічне страхування забезпечує економічну відповідальність потенціальних екодеструкторів і гарантує економічну захищеність потерпілим. При вивченні даного питання визначте галузі, які входять в систему екологічного страхування, та механізм реалізації екологічного страхування. Розгляньте першочергові об’єкти (галузі промисловості) екологічного страхування в Україні (рис. 3.1).

Одним з важливих методів економічного управління є фінансування, тобто надання грошових коштів на чітко визначені природоохоронні заходи. Згідно із Законом України “Про навколишнє природне середовище” (1991 р.) фінансування природоохоронних заходів та екологічних програм здійснюється за рахунок таких джерел: бюджетів всіх рівнів; коштів підприємств, установ та організацій; позабюджетних ресурсних та територіальних екологічних фондів; фондів екологічного страхування; кредитів банків; позик в іноземній валюті; коштів громадян, у тому числі добровільних внесків іноземних юридичних осіб та громадян. Зверніть увагу на принципи фінансування, а саме: адресний характер виділення коштів; цільовий характер витрат; перехід до цільових джерел фінансування, заснованих на екологічних платежах та зборах; регіональність (території, що страждають від забруднення розташованими на них підприємствами повинні мати незалежні джерела фінансування природоохоронної діяльності).

Рис. 3.1. Галузі промисловості об’єктів екологічного страхування

В Україні, як і в багатьох країнах з перехідною економікою, на фоні різкого скорочення природоохоронних витрат із державного та місцевого бюджетів відбувається формування альтернативних джерел. Це перш за все екологічні фонди, які відіграють важливу роль у фінансуванні природоохоронної діяльності. Державні цільові екологічні фонди України (рис. 3.2.) формуються за рахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища, грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкоду, заподіяну порушенням екологічного законодавства в процесі господарської та іншої діяльності.