2. Види вартісних оцінок основних фондів

Безпосередньо облік основних виробничих фондів підприємства ведеться в натуральному і вартісному виразі.

Облік основних фондів у натуральному виразі потрібен для визначення технічного складу основних фондів. Він здійснюється за даними технічних паспортів, які ведуться стосовно кожної одиниці основних фондів. У таких паспортах дається розгорнута технічна характеристика кожного об'єкта, а саме:

- дата виготовлення;

- кількість ремонтів і модернізацій;

- реконструкція;

- ступінь зносу;

- технічна продуктивність та ін.

Цей облік дозволяє визначити кількісний склад основних виробничих фондів за їх марками та видами. Але неможливо поєднувати в натуральному виразі, наприклад, кількість будинків і ліній електропередач. Підрахувати можна лише кількість фондів одного виду або однієї марки. Тобто неможливо дати загальну оцінку наявних на підприємстві фондів, особливо, коли їх велика кількість і значна видова розмаїтість. Це обмеження можна обійти, якщо застосувати вартісну оцінку основних фондів.

Вартісна оцінка потрібна для того, щоб правильно визначити загальний обсяг основних фондів, їх динаміку й структуру, розрахувати економічні показники господарської діяльності підприємства за певний проміжок часу.

В залежності від моменту проведення оцінки розрізняють такі види вартості:

1. Первісна вартість - це фактична вартість основних фондів на момент їхнього придбання або введення в експлуатацію.

F_пер = Ц + З_тр + З_м + З_пр.

Де Ц - ціна придбання (створення) об'єкта основних фондів;

Зтр – транспортні витрати на його доставку;

Зм - витрати на монтаж, налагодження й пуск устаткування;

Зпр - інші витрати, пов'язані з введенням основних фондів в експлуатацію.

Незважаючи на те, що згодом ціна на засоби праці може змінюватися, первісна вартість завжди буде сталою. Вплив на вартість основних фондів цінових змін та інфляційних процесів враховується за допомогою відновної вартості.

2. Відновна вартість - показує, у скільки обійшлося б створення об'єкта основних фондів у цей момент і у сучасних цінах. Тобто це сума, що необхідна для відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але по діючих на час перерахування цінах. Оцінка основних виробничих фондів за відновної вартістю дає можливість порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію у різні роки.

3. Залишкова вартість - це частина вартості основних фондів, яка ще не перенесена на собівартість виготовленої продукції.

F_ост = F_пер(б) + З_к.р. – А.

Де Зк.р. - витрати на капітальний ремонт об'єкта основних фондів;

А - сума амортизаційних відрахувань за весь строк експлуатації об'єкта основних фондів.

4. Ліквідаційна вартість - сума коштів, яку підприємства очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за винятком витрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією).

F_л = В_и - З_р.

де Ви - виторг від реалізації майна.

Зр - витрати, пов'язані з реалізацією.

5. Середньорічна вартість.

F_с.г. = F_н +

де: Fн - вартість основних фондів на початок року.

Fвв і Fвиб - вартість уведених і виведених основних фондів

Мвв і Мвиб - кількість повних місяців роботи введених і виведених основних фондів.