Юридична особа як суб’єкт авторського права

Разом з фізичними особами суб’єктами авторського права на твори науки, літератури і мистецтва згідно із законодавством України можуть бути юридичні особи.

Юридична особа – це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа набуває окремі авторські права на підставі договору з автором твору, внаслідок створення твору автором у порядку виконання службових обов’язків, якщо твір перейшов до юридичної особи за заповітом та ін.

Юридична особа набуває авторські права, які первісно належать автору, тільки на підставах вказаних у законі. Юридична особа не може бути автором твору, тому що твір створюється тільки творчою працею фізичної особи, її права є вторинними (похідними). Юридична особа може створювати організаційні, матеріальні умови для творчої праці людини, але сама не може бути автором.

Відповідно до чинного законодавства України про інтелектуальну власність переважна більшість творів належить юридичній особі на підставі виконання автором службового завдання. Ст.16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає, що роботодавцю належить виключне майнове право на службовий твір, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. Особисте немайнове право на службовий твір належить автору. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюється трудовим договором або цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Майнові права на твір, що створено у порядку виконання службового завдання, належать юридичній особі тільки в тих випадках, коли автор, по-перше, перебуває у трудових відносинах з роботодавцем; по-друге, трудовий договір містить обов’язок працівника створити твір; по-третє, роботодавець надавав автору матеріальну, фінансову та іншу допомогу для створення твору; по-четверте, необхідно визначити розмір винагороди, строки та порядок виплати.

Інші суб’єкти авторського права

Суб’єктами авторського права можуть бути спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, в тому числі держава Україна, до яких авторське право переходить згідно із законом чи договором.

Після смерті автора суб’єктами авторського права стають його спадкоємці. Спадкоємці одержують певне коло авторських прав у порядку спадкування за законом або за заповітом.

Цивільний кодекс установлює загальні правила спадкування (кн.6). Спадкоємцями за законом можуть бути громадяни, які входять до тієї чи іншої черги спадкоємців. Спадкоємцями за заповітом можуть бути фізичні, юридичні особи, держава.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» (ст.29) визначає, що майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права авторів. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

Таким чином, спадкоємці одержують у спадок майнові права, такі як право на використання твору, право на винагороду та ін. Особисті немайнові права автора мають виключний характер.

Крім того, слід звернути увагу на той факт, якщо права автора на твір діють протягом усього життя автора, то права спадкоємців обмежені строком: 70 років після смерті автора, крім випадків, передбачених ст.28 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Правонаступником автора можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи, до яких перейшло авторське право на твір науки, літератури, мистецтва на підставі цивільно-правового договору. Проте автор передає за таким договором тільки майнові права, особисті немайнові права належать автору – творцю твору.

Правонаступником автора може бути і держава Україна. Після закінчення строку дії авторського права твір стає суспільним надбанням. Тобто він може вільно використовуватися будь-якою особою (без виплати авторської винагороди), за умов дотримання особистих немайнових прав автора. Користувачі зобов’язані дотримуватися права авторства, права на ім’я, протидіяти будь-яким посяганням на твір, честь та репутацію автора.

Суб’єктами авторського права є не тільки творці оригінальних творів, але і такі творці похідних (залежних) творів, як упорядники і перекладачі.

Похідними творами визнаються твори, що є творчою переробкою інших існуючих творів без завдання шкоди їх охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору) чи їх творчим перекладом на іншу мову.

Упорядники – це особи, які організують, обробляють, систематизують або відновлюють твір, який є об’єктом авторського права. Авторське право належить особі, яка підготувала збірник, самостійно обробила або систематизувала матеріал.

Переклад є самостійним об’єктом авторського права, а перекладач визначається суб’єктом авторського права. Перекладач має право позначити своє ім’я, право на винагороду, відтворення і поширення перекладу. Для здійснення перекладу необхідна згода автора первісного твору.

Таким чином, суб’єктами авторського права є широке коло осіб, але первісним суб’єктом є автор, який має виключні авторські права на свій твір.

2. Формальна експертиза заявки

Винаходом вважається результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технологій.

Об’єктом винаходу, яким надається правова охорона, може бути:

1. продукт (пристрій, речовина, штам організму, культура клітин рослини і тварини тощо);

2. процес (спосіб), а також нове застосування відомого способу або продукту.

Під продуктом розуміється матеріальний об’єкт як результат діяльності людини. Тобто продуктом, є: пристрій; механізм, система (комплекс) взаємодіючих пристроїв, споруда, виріб, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини та інший біологічний матеріал, у тому числі трансгенна рослина і тварина.

Кожен із вищевказаних об’єктів характеризується певними ознаками, так пристрій характеризується:

1. наявністю конструктивного(их) елемента(ів);

2. наявністю зв’язків між елементами;

3. взаємним розташуванням елементів; формою виконання елемента (ів) або пристрою в цілому;

4. формою виконання зв’язків між елементами;

5. параметрами та іншими характеристиками елемента (ів) та їх взаємозв’язками;

6. матеріалами з яких виготовлено елемент (и) пристрою або пристрій в цілому, середовище, що виконує функцію елемента та ін.

Під процесом розуміється дія або сукупність дій, виконуваних щодо продуктів та інших матеріальних об’єктів за допомогою принаймні одного продукту і спрямованих на досягнення певного технічного результату. Процесом є виготовлення, обробка, переробка продукту та контролювання його якості, перетворення речовини, енергії, даних, вимірювання параметрів, діагностування, лікування, керування процесом, який є об’єктом технології.

Процес характеризується наступними ознаками:

1. наявністю дії або сукупності дій;

2. порядком виконання таких дій у часі (послідовно, одночасно у різних сполученнях тощо);

3. умовами виконання дії: режимом використання сировини, пристроїв, штамів мікроорганізмів, культур клітин рослин або тварин.

Правова охорона надається винаходам, що не суперечать публічному порядку, принципам гуманності і моралі, а також відповідають умовам патентоспроможності.

Умовами патентоспроможності винаходу є:

1. новизна (визнається новим якщо він не є частиною рівня техніки);

2. винахідницький рівень;

3. промислова придатність.

При визначені новизни винаходу під рівнем техніки розуміється сукупність всіх відомостей, що стали загальнодоступними у світі до дати пріоритету заявки, а за відсутності такої дати – до дати подання заявки. Рівень техніки включає відомості всіх заявок, що знаходяться на розгляді у Відомстві (ДП “Український інститут промислової власності”), а також міжнародних заявок, де вказана Україна, у тій редакції, у якій ці заявки були подані спочатку, у випадку якщо ці заявки не відкликані і відомості про них будуть опубліковані у встановленому порядку. Також до рівня техніки входить та інформація, що міститься у загальнодоступних джерелах.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки. До уваги не береться зміст заявок, що знаходяться на розгляді, і міжнародних заявок де зазначена Україна.

Промислово придатним винахід вважається, тоді коли його може бути використано у промисловості або інших сферах діяльності.

Патентування винаходу в Україні проходить декілька етапів від подання заявки до отримання патенту:

1. встановлення дати подання заявки;

2. формальна експертиза (перевірка документів на відповідність всім вимогам, визначення об’єкта, перевірка єдності винаходу);

3. публікація відомостей про заявку;

4. кваліфікаційна експертиза (перевірка на умови патентоспроможності);

5. видача патенту.

Власник патенту отримує наступні виключні права:

• право розпоряджатися винаходом на власний розсуд, в межах законів України;

• право дозволяти іншим використовувати власний винахід;

• право забороняти іншим використовувати власний винахід.

Якщо винахід є корисним і конкурентоспроможним на ринку і дає суттєві переваги над конкурентами його власнику, власник патенту фактично отримує законну монополію на використання власного рішення у сфері технологій. В результаті чого можливість отримувати додатковий прибуток.

Основні способи використання винаходів:

1. використання у власному виробництві;

2. внесення прав до статутного капіталу підприємства;

3. передача (продаж) прав на винахід іншим суб’єктам.

Показовими прикладами ефективного використання винаходів є історія всесвітньо відомої компанії ТОЙОТА (Японія). У 1896 році Сакігі Тойота отримав патент на ткацький станок, що удосконалював відомий європейський станок, але цей патент не приніс йому великої користі. Ще через 13 він отримав наступний патент на важливий винахід – автоматичний ткацький станок, наступними роками було отримано ще патенти на доповнюючи деталі до станку. В 1924 році, син Сакігі Тойоти уклав ліцензійну угоду з компанією братів Платт на виключне право виготовляти і продавати автоматичний станок у будь-якій країні крім Японії, Китаю та Сполучених Штатів, вартість ліцензії становила $25 млн., за які він створив компанію TOYOTA.

Завдяки ефективному управлінню власним портфелем об’єктів інтелектуальної власності компанія IBM є світовим лідером отриманих прибутків , так у 1999 році компанія отримала близько 1,25 млрд. дол. у вигляді роялті від патентно-ліцензійної діяльності.

На сьогоднішній день отримати на ринку перевагу над конкурентами можливо тільки у випадку інноваційного виробництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 4 люто¬го 1994 р. зі змінами та доповненнями.

2. Кузнєцов Ю. М. Патентознавство та авторське право: Підручник для внз / Нац. техн. ун-т України "КПІ". — К.: Кондор, 2007. — 428 c.: iл.

3. Постанова Кабінет Міністрів України №784 «Про мінімальні ставки авторської винагоро¬ди за використання творів літератури і мистецтва» від 18 листо¬пада 1994 р.

4. Цивільний процесуальний кодекс України

5. Цивільне право України/ За ред. О. В. Дзери. — К.: Юрінком Інтер, 2002.

6. [2] Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі., 1997. - С. 385.

7. Чувпило A A Виды субъектов хозяйственного права в западных стра­нах. Экономика — правогосударственное регулирование. — Донецк, 1992.

8. Щербина В. С. Господарське право: Підруч. — К.: Юрінком Інтер, 2003.

9. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі., 1997. - 544 с.