Національний авіаційний університет факультет військової підготовки

ТАКТИКА

АВІАЦІЇ ПОВІТРЯНИХ СИЛ

навчальний посібник

Навчальний посібник охоплює в стислій формі найбільш складний матеріал розділу дисципліни „Військова підготовка” - “Тактика авіації Повітряних Сил” і призначений для допомоги студентам під час підготовки до занять та іспитів, а також самостійного вивчення розділу.

Навчальний посібник є доповненням до основних навчальних видань, які рекомендовані при вивченні розділу “Тактика авіації Повітряних Сил” в навчальних закладах та авіаційних частинах.

Навчальний посібник склав старший викладач кафедри “Тактики та загальновійськових дисциплін” Герасименко О.І.

Автор висловлює подяку доцентам Пилиповичу Г.Г. та Собіну Ю.В. за допомогу в створенні даного навчального посібника.

Київ 2006

Вступ

З перших днів існування Україна неухильно запроваджує політику миру. Ця політика завжди була і залишається відкритою, чесною і послідовною. Суть її полягає в тому , що вона твердо відкидає воєнні конфлікти, як засоби вирішення міждержавних політичних, економічних та ідеологічних суперечок.

Керуючись принципами мирного співіснування, Україна до жодної держави не має територіальних претензій, не входить до жодного воєнно-політичного блоку, займає позицію нейтральної держави. Але, як свідчить практика міжнародного життя, ефективність миролюбної політики значною мірою залежить від наявності в арсеналі держави могутніх Збройних Сил. Саме

тому одним з основних і першочергових завдань, які вирішувала наша держава в процесі становлення, було створення власних Збройних Сил. Так, у даний час ЗС України складаються із таких видів: Сухопутних військ, Повітряних Сил і Військово-Морських сил і до 2010 року будуть знаходитись у стані реформування.

Важливою складовою частиною Збройних Сил є Повітряні Сили України і один із їх родів – авіація.

В Україні за умов відсутності ракетних військ оперативного і стратегічного призначення Авіація Повітряних Сил є єдиним родом Збройних Сил, здатним нанести противнику вогневий удар на всій глибині оперативного шикування та у взаємодії з силами протиповітряної оборони – відбити його повітряний наступ.

Аналіз воєнних конфліктів останніх років показує, що вирішальним фактором успішного проведення операцій сухопутних військ були, головним чином, дії авіації.

Тенденції розвитку військової науки і техніки свідчать, що її роль в воєнних конфліктах буде надалі ще більш зростати.

Історія світової авіації тісно пов'язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, що піднявся у повітря, Олександр Можайський, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько. Імена киян Ігоря Сікорського та Дмитра Григоровича стали всесвітньо відомими завдяки збудовним ними літальним апаратам. Безстрашні українські соколи Костянтин Арцеулов та Володимир Дибовський зуміли "приборкати" пострах перших авіаторів – штопор. Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень заклав підвалини тактики винищувальної авіації, на які спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою. В Одесі промисловцем Артуром Анатра був створений один із перших у Російський імперії авіаційних заводів.

Олександр Можайський Ігор Сікорський Дмитро Григорович

Історія військової авіації України починається з часів Української Народної Республіки (УНР). У її збройних силах авіаційні частини започаткувала створена наприкінці березня 1918 року Запорізька повітроплавна ескадра. Вона входила до складу армійського корпусу, що утворився на базі запорізької дивізії, і розмістилась у Харкові. Згодом виникли нові авіаційні формування, що були об'єднані у три авіаційні загони (інспектури), а також ескадра важких чотиримоторних бомбардувальників типу "Ілля Муромець". Останні піднімали до 800 кг бомб та мали на озброєнні 7-8 кулеметів. У грудні 1918 року до складу Української Галицької Армії, що була збройним формуванням Західно - Української Народної Республіки, увійшла перша "літунська сотня", а потім був створений і "літунський полк", який нараховував 40 літаків різних типів.

Високою майстерністю та героїзмом відзначались в роки другої світової війни льотчики - українці. Вони виконали тисячі бойових вильотів, вийшли переможцями у сотнях поєдинків з літаками противника. Найуславленіші з них - ас номер один радянських ВПС тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб (62 повітряні перемоги) та двічі Герой Радянського Союзу Сергій Грицевець (40 перемог).

В пекельному небі Афганістану військові льотчики показали себе з найкращої сторони. Бойові операції, прикриття караванів, доставка вантажів-ось далеко не повний перелік того, що робили на тій війні військові льотчики України. І в теперішній час багато ветеранів тієї війни знаходяться в бойовому строю.

Сучасна авіація Повітряних Сил України - один з важливих гарантів цілісності і незалежності нашої держави. Вона надійно стоїть на сторожі повітряного простору України. В наш час на озброєнні стройових частин авіації Повітряних Сил є авіаційна техніка, що має високі бойові властивості, які дозволяють їй мати значний вплив на хід бойових дій. Але бойова техніка, навіть найефективніша, самостійно не може вирішувати хід бою, операції і війни в цілому. Вирішують люди, які досконало володіють цією технікою і мистецтвом ії використання. Тобто, для ефективного її використання необхідна висока технічна і тактична підготовка інженерно-технічного і льотного складу.

Для забезпечення ефективного бойового застосування сучасної авіаційної техніки важлива роль належить авіаційним спеціалістам усіх спеціальностей, які беруть безпосередню участь в організації бойових дій, підготовці інженерних розрахунків і довідкових даних, необхідних для прийняття рішення командирами авіаційних частин, з’єднань і об’єднань.

Тому ще під час навчання на факультеті військової підготовки студенти разом з підготовкою зі своєї основної спеціальності зобов’язані поглиблено вивчати і знати основи тактики авіації і основи бойового застосування авіаційних підрозділів і частин.

Без знання основ тактики авіації, бойового застосування авіаційних підрозділів і частин авіаційні спеціалісти не здатні успішно організовувати і здійснювати інженерно-авіаційне і інші види забезпечення бойових дій, якісно виконувати свої функціональні обов’язки, брати участь у підвищенні рівня бойової підготовки авіаційних підрозділів і частин.