Екзаменаційний білет № 3 Характер. Місце характеру в структурі індивідуальності. Структурні особливості характеру

Характер – це сукупність стійких рис особистості, які визначають ставлення людини до людей та роботи, яка виконується. Характер проявляється в діяльності та спілкуванні (як і темперамент) і включає в себе те, що надає поведінці людини специфічний, характерний для неї відтінок (звідси назва "характер").

Характер може виявлятися в особливостях діяльності, якими людина вважає за краще займатися. Одні віддають перевагу найбільш складним і важким видам діяльності, їм приємно шукати та долати перешкоди: інші вибирають найбільш прості, безпроблемні шляхи. Для одних істотно, які результати вони отримали по виконанні тієї або іншої роботи, чи вдалося при цьому перевершити інших людей. Інші до цього байдужі, вони задовольняються тим, що справилися з роботою не гірше від інших, домігшись посередньої якості.

У спілкуванні з людьми характер людини виявляється в манері поведінки, у способах реагування на дії та вчинки людей. Манера спілкування може бути більш або менш делікатною, тактовною або безцеремонною, ввічливою або грубою. Характер, на відміну від темпераменту, зумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, її вихованням.

Характер людини – це те, що визначає її значущі вчинки, а не випадкові реакції на ті чи інші стимули або обставини. Вчинок людини з характером майже завжди свідомий і обдуманий, може бути пояснений і виправданий, принаймні з позицій дійової особи. Кажучи про характер, ми, як правило, вкладаємо в уявлення про нього здатність людини поводитися самостійно, послідовно, незалежно від обставин, виявляючи свою волю й наполегливість, цілеспрямованість та завзятість. Безхарактерна людина в цьому значенні – та, що не виявляє подібні якості ані в діяльності, ані в спілкуванні з людьми, пливе за течією, залежить від обставин, керується ними тощо.

У своєму формуванні, розвитку та функціонуванні характер людини тісно пов'язаний з темпераментом. Останній являє собою динамічну сторону характеру. Характер, як і темперамент, є досить стійким та малозмінюваним.

Дайте тлумачення поняттю “надійність оператора технічної системи”, наведіть важливі психофізіологічні та психологічні фактори надійності оператора та проаналізуйте її співвідношення з поняттям „ефективність оператора”

Надійність оператора – здатність виконувати задані функції своєчасно і з необхідною точністю за умови можливих перешкод.

Поняття ефективність оператора не існує.

Натоміть є надійність оператора характеризується параметрами відновлюваності й своєчасності.

Показник відновлюваності – можливість самоконтролю оператором своїх дій і виправлення допущених помилок, тобто представляє ймовірність виправлення оператором допущеної помилки.

Основним показником своєчасності є ймовірність виконання завдання протягом відведеного часу.

Надійність оператора може бути розрахована як елемент технічної системи шляхом використання вхідних і вихідних параметрів. Поводження людини можна характеризувати комбінацією трьох параметрів: вхідного сигналу (S), внутрішньої реакції (R), відгуку на виході (V) та зміни в машині (системі) (Е), що викликані дією оператора.

Складність полягає в тім, що поводження людини визначається дією багатьох ланцюгів S – R – O, переплетених між собою. Людина припускається помилки, коли який-небудь елемент ланцюга виявляється несправним. Наприклад:

– фізичні зміни навколишніх умов не сприймаються як сигнал S;

– сигнали нерозрізнені;

– сигнал прийнятий, але неправильно зрозумілий;

– сигнал прийнятий, зрозумілий, але правильний відгук невідомий операторові;

– правильний відгук перебуває, за межами можливостей людини;

– відгук виконується неправильно, не в необхідній послідовності.