Організаційна культура як регулятор поведінки

Організаційна культура характеризується наявністю багатьох цілей діяльності. З одного боку головна, спільна мета діяльності промислового підприємства в цілому, з іншого боку, є різні цілі діяльності його кожного підрозділу.

Працівники промислового підприємства контактують переважно з членами свого підрозділу.

У кожному підрозділі, залежно від спеціалізації, формується власна професійна мова, яка базується на відмінностях у термінології.

Щоденне використання працівниками професійної мови впливає на утворення ними такої системи комунікації, яка характеризується специфічними жартами, аналогіями, символами, жестами, мімікою і є зрозумілою лише в межах конкретного підрозділу.

Відмінності у змісті роботи передбачають застосування різних санкцій, стилів управління, а також використання різних норм та правил поведінки.

Виконання працівниками різних за змістом робіт визначає наявність відмінностей в їх ціннісних орієнтаціях, на які також впливає рівень освіти.

Організаційна культура постійно перебуває під впливом двох процесів: диференціації та інтеграції. Процес диференціації передбачає утворення у відділах таких субкультур, які сприяють віддаленню працівників від життєдіяльності підприємства в цілому. В процесі інтеграції, навпаки, утворюються такі субкультури, в яких працівник відчуває себе членом не лише відділу, а підприємства загалом.

Екзаменаційний білет № 28 Види порушень у функціонуванні родинного простору

Дослідник сімейно-шлюбної взаємодії Ч. Ліксон поділяє внутрішньосімейні конфлікти на шлюбні (між чоловіком та дружиною), конфлікти між батьками та дітьми, конфлікти між братами та сестрами.

За О. Люлько, існує три типи сімейного простору: авторитарний, анархічний, егалітарний. За його визначенням, під авторитарною слід розуміти сім'ю, в якій один з подружжя – чоловік або дружина – є одноосібним лідером. Анархічною є сім'я, в якій всі її члени заперечують підпорядкування будь-якому члену сім'ї. І егалітарною називається сім'я, в якій її члени мають рівні права та обов’язки.

Слід зазначити, що більшість науковців вважає, що шлюбів, з самого початку їх існування позбавлених конфліктів, взагалі немає. Уже в перші місяці спільного життя можливе взаємне непорозуміння молодих людей, що спричиняє найрізноманітніші конфліктні прояви. Підґрунтям для виникнення таких конфліктів є протиріччя в думках, поглядах, вчинках молодого подружжя, фундаментальне нерозуміння відмінностей в психології жінки та чоловіка, в їх стилях спілкування і поведінки.

Як вказує Г. Навайтіс, у молодих сім'ях шлюбні партнери всіма силами намагаються змінити особистість один одного, пристосувати її до своїх побажань. Проте в обох випадках, вдається це чи не вдається членам подружньої пари, кінцевий результат є однаковим – психологічна дисгармонія, яка проявляється у відчудженні один від одного, постійній критиці властивостей особистості (здібностей, темпераменту, характеру). Таким чином, у молодих сім'ях існує найбільша небезпека для виникнення міжособистісних конфліктів, що, на нашу думку, зумовлюється відсутністю у шлюбних партнерів досвіду сімейно-шлюбної взаємодії.