189. Коефіцієнт вертикальної мобільності персоналу розраховується як:

1. Відношення чисельності працівників, підвищених (понижених) у службовому статусі за період, до загальної кількості службових переміщень в організації.

2. Відношення загальної кількості службових переміщень в організації до середньооблікової чисельності працівників в організації.

3. Відношення чисельності працівників, які змінили місця роботи без змін службового статусу, до загальної кількості службових переміщень в організації.

4. Відношення чисельності працівників, які після переміщення пропрацювали на нових посадах не менше року, загальної кількості службових переміщень в організації.

190. Коефіцієнт горизонтальної мобільності персоналу розраховується як:

1. Відношення чисельності працівників, які змінили місця роботи без змін службового статусу, до загальної кількості службових переміщень в організації.

2. Відношення загальної кількості службових переміщень в організації до середньооблікової чисельності працівників в організації.

3. Відношення чисельності працівників, підвищених (понижених) у службовому статусі за період, до загальної кількості службових переміщень в організації.

4. Відношення чисельності працівників, які після переміщення пропрацювали на нових посадах не менше року, загальної кількості службових переміщень в організації.

191. Коефіцієнт адаптування переміщених працівників всередині організації розраховується як:

1. Відношення чисельності працівників, які після переміщення пропрацювали на нових посадах не менше року до загальної кількості службових переміщень в організації.

2. Відношення загальної кількості службових переміщень в організації до середньооблікової чисельності працівників в організації.

3. Відношення чисельності працівників, підвищених (понижених) у службовому статусі за період, до загальної кількості службових переміщень в організації.

4. Відношення чисельності працівників, які змінили місця роботи без змін службового статусу, до загальної кількості службових переміщень в організації.

192. Коефіцієнт обороту персоналу зі звільнення розраховується як:

1. Відношення загальної чисельності звільнених з організації працівників до середньооблікової чисельності працівників в організації.

2. Відношення загальної чисельності звільнених з організації за власним бажанням працівників до середньооблікової чисельності працівників в організації.

3. Відношення загальної чисельності звільнених з організації за порушення трудової дисципліни працівників до середньооблікової чисельності працівників в організації.

4. Відношення загальної чисельності звільнених з організації за порушення працівників штатної чисельності працівників в організації.

193. Форми додаткової підготовки персоналу передбачають:

1. Навчання новим професіям і вмінню працювати в команді.

2. Підвищення кваліфікації і комп'терної грамотності.

3. Перепідготовку, навчання суміжним професіям і підвищення кваліфікації.

4. Самоосвіту, тренінги та підвищення кваліфікації.

194. Формування кадрового резерву здійснюється на основі висновків:

1. Керівництва підприємства.

2. Атестаційної комісії.

3. Менеджеру з персоналу.

4. Усі відповіді правильні.

195. Визначте тип кар'єри якщо працівник переміщується в межах одного і того самого рівня і класу управління тільки для задоволення власних інтересів.

1. Прагматична кар'єра.

2. Традиційна.

3. Випадкова.

4. Сумісна.

196. Визначте тип кар'єри, якщо працівник постійно пристосовується до

змін.

1. Послідовно-кризова кар'єра.

2. Суперавантюрна.

3. Традиційна.

4. Прагматична.

197. Що таке процес безпосередньої передачі нових професійних навичок або знань співробітникам організації?

1. Професійне навчання.

2. Професійний розвиток.

3. Професійна освіта.

4. Ротація.

198. При переведенні на іншу роботу в межах організації до суттєвих умов праці, зміна яких вимагає згоди працівника, полежить:

1. Зміна місця проживання працівника.

2. Розмір і система заробітної плати.

3. Ступінь складності та важкості роботи.

4. Зміна часу і порядку виконання роботи.

199. Заяву про звільнення можна подавати:

1. Під час роботи.

2. Під час хвороби.

3. Під час відпустки.

4. Усі відповіді правильні.

200. Кар 'єру працівників можна поділити на етапи:

1. Початковий, становлення, консолідації, завершення.

2. Становлення, збереження, стабілізації, пенсійний, кінцевий

3. Попередній, становлення, збереження, завершення, пенсійний.

4. Первинний, вторинний, етап консолідації та пенсійний.

Тести

1. Фінанси підприємств, установ, організацій та фінанси на­селення поєднані поняттям:

1. централізовані фінанси;

2. децентралізовані фінанси;

3. фінансова інфраструктура.

2. До складу державних фінансів не входять:

1. державний бюджет;

2. державний кредит;

3. позабюджетні спеціальні фонди;

4. фінанси підприємств колективної форми власності.

3. Базовою ланкою фінансової системи країни є фінанси підприємств, тому що:

1. для них характерна висока регламентація державних фінансових відносин;

2. у них існують власні доходи;

3. саме тут утворюється переважна частина фінансових ре­сурсів держави.

4. Державні фінанси — це:

1. система економічних відносин, пов'язаних з формуван­ням, розподілом і використанням фондів грошових коштів з метою виконання завдань і функцій держави;

2. сукупність всієї грошової маси в країні;

3. обсяг грошової маси, що використовується для обслуго­вування товарного обігу.

5. До складу фінансової інфраструктури належать:

1. система органів управління фінансами;

2. нормативно-законодавча база;

3. підготовка фахівців;

4. спеціалізоване виробництво;

5. усі відповіді правильні.

6. Державний кредит — це:

1. особлива форма грошових відносин, коли держава є боржником;

2. складова загальнодержавних фінансів, яка дає змогу утво­рити централізовані фінансові ресурси для потреб держави;

3. грошові відносини, які виникають між державою, юри­дичними і фізичними особами, та пов'язані з мобілізацією коштів та їхнім використанням на фінансування державних потреб.

7. Позабюджетні цільові фонди — це:

1. специфічна форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів країни для фінансування конкретних соціальних та економічних потреб загальнодержавного або регіональ­ного значення;

2. форма забезпечення додатковими ресурсами пріоритет­ них сфер економіки та розширення соціальних допомог населенню.

8. Державний бюджет — це:

1. система економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу та використання централізованого фонду грошових коштів держави;

2. грошові відносини, які виникають між державою та юридичними особами у зв'язку зі створенням централізованих фондів.

9. До складу децентралізованих фінансів не входять:

1. фінанси підприємницьких структур;

2. фінанси населення;

3. місцеві бюджети.

10. Провідною ланкою загальнодержавних фінансів є:

1. державний бюджет;

2. державний кредит;

3. позабюджетні фонди;

4. місцеві бюджети.

11. Місцеві фінанси — це:

1. система економічних відносин, за допомогою яких формуються, розподіляються та перерозподіляються фонди гро­шових коштів, що використовуються на економічний та со­ціальний розвиток територій;

2. система економічних відносин, за допомогою яких формуються регіональні спеціальні фонди;

3. сукупність органів управління фінансами на рівні регіонів.

12. У складі фінансової системи виділяють такі підсистеми:

1. централізовані фінанси; децентралізовані фінанси; міжнародні фінанси.

2. державний бюджет;

3. фінанси населення;

4. фінансова інфраструктура;

13. Стратегічне управління фінансами в Україні здійсню­ють:

1. Верховна Рада, Президент та його апарат, Кабінет Міністрів;

2. Державне казначейство, Державна податкова адмініст­рація України;

3. Міністерство фінансів, управління (відділи) міністерств, відомств, фінансові служби підприємств та організацій.

14. Оперативне управління фінансами здійснюють:

1. Верховна Рада, Президент та його апарат, Кабінет Міністрів;

2. Державне казначейство, Державна податкова адміністрація України;

3. Міністерство фінансів, управління (відділи) міністерств, відомств, фінансові служби підприємств та організацій.

15. Фінансове законодавство в Україні приймає:

1. Державне казначейство;

2. Кабінет Міністрів;

3. Верховна Рада;

4. Рахункова палата.

16. Проект Державного бюджету України складає:

1. Рахункова палата;

2. Президент України;

3. Міністерство фінансів;

4. Верховна Рада;

5. Державне казначейство.

17. Виконанням Державного бюджету України займається:

1. Державна податкова адміністрація;

2. Державне казначейство;

3. Рахункова палата.

18. Залежно від суб'єктів, фінансовий контроль поділяється на:

1. державний, внутрішньогосподарський, аудиторський, громадський;

2. попередній, поточний, наступний;

3. обов'язковий, ініціативний.

19. До органів виконавчої влади в Україні належать:

1. Кабінет Міністрів, галузеві міністерства, управління та відомства;

2. обласні державні адміністрації;

3. всі відповіді правильні.

20. Вищим органом державного фінансово-економічного контролю в Україні є:

1. Державна податкова адміністрація;

2. Національний банк;

3. Рахункова палата.

21. Складовими фінансового механізму є:

1. фінансові методи; фінансові важелі; правове забезпечення; нормативне й інформаційне забезпечення;

5. фінансові ресурси;

6. всі відповіді правильні.

22. Фіскальна політика може бути:

1. стимулюючою;

2. стримуючою;

3. автоматичною;

4. всі відповіді правильні.

23. У складі фінансової політики виділяють:

1. бюджетно-податкову;

2. грошово-кредитну;

3. дивідендну;

4. міжнародну;

5. всі відповіді правильні.

24. Суть фінансового планування полягає у:

1. визначенні організаційно-правових форм підприємств;

2. проведенні оцінки фінансової стратегії;

3. визначенні фінансових можливостей держави для забез­ печення розвитку її економіки.

25. Як співвідносяться поняття фінансова політика та фі­нансовий механізм:

1. фінансова політика реалізується через фінансовий ме­ханізм;

2. фінансовий механізм визначає фінансову політику.

26. Фінансова політика — це:

1. дія економічних законів у фінансовій сфері;

1. діяльність підприємств, організацій та установ у сфері фінансів;

2. сукупність фінансових розподільних і перерозподільних заходів, які здійснює держава через фінансову систему.

27. Фінансовий механізм — це:

1. фінансові відносини у зв'язку з розподілом ВВП;

2. сукупність суб'єктів і об'єктів фінансового розподілу;

3) система встановлених державою форм та методів органі­зації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

28. До нормативного забезпечення функціонування фінан­сового механізму не належать:

1. інструкції;

2. нормативи;

3. кредити;

4. норми;

5. методичні вказівки;

6. всі відповіді правильні.

29. Методами фінансового планування є:

1. нормативний;

2. балансовий;

3. метод коефіцієнтів;

4. всі відповіді правильні.

30. Фіскальна політика — це:

1. бюджетно-податкова політика;

2. кредитна політика;

3. всі відповіді правильні.

31. Податки — це обов'язкові платежі:

1. юридичних осіб до місцевих бюджетів залежно від розмі­ру доходів;

2. фізичних осіб до бюджетної системи залежно від вартості майна;

3. юридичних і фізичних осіб до бюджетної системи залеж­но від вартості майна, розміру доходу або обсягу споживання.

32. За допомогою податків перерозподіляються:

1. резервні фонди;

2. ВВП і НД;

3. вартість основного капіталу;

4. вартість робочої сили.

33. Які види платежів належать до прямих податків:

1. акцизний збір, мито;

2. податок на прибуток підприємств, податок з доходів фі­зичних осіб;

3. ПДВ?

34. Які ставки ПДВ діють сьогодні в Україні:

1. нульова і 25 %;

2. 10 і 28 % ;

3) нульова і 20 %;

4)17%?

35. Які види податків і зборів належать до місцевих:

1. акцизний збір, податок на додану вартість;

2. ринковий збір; податок з реклами; комунальний податок;

3. податок на прибуток підприємств;

4. мито, державне мито?

36. Хто є дійсним платником ПДВ та акцизного збору:

1. виробник товару;

2. торговельне підприємство;

3. споживачі товарів та послуг;

4. всі відповіді правильні?

37. Значна частка непрямих податків свідчить про:

1. фіскальний характер податкової системи;

2. неефективну систему стягнення податків;

3. низький рівень податкової культури.

38. Дайте правильне визначення поняття "податкова система":

1. сукупність податків, що визначається державою;

2. сукупність податків і зборів, що визначається державою;

3) сукупність загальнодержавних і місцевих податків і зборів.