Тема 12. Теоретичні засади процента

12.1. Сутність та функції процента

12.2. Чинники впливу на величину процента

12.3. Види процентної ставки

12.1. Сутність та функції процента

Позичковий процент або процент за кредит (interest rate) – це вказана в процентах від суми кредиту плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності у розрахунку на певний період (місяць, квартал, рік).

З погляду теорії грошей, процентна ставка – це ціна грошей як засобу заощадження. Стародавні релігійні тексти свідчать про те, що процентні ставки використовувалися шумерами та єгиптянами ще в 1500 р. до н.е. Виникнення процента було обумовлено наявністю товарно-грошових відносин, які, у свою чергу, визначаються від­носинами власності. Позичковий процент виникає там, де окремий власник передає іншому певну вартість у тимчасове користування з метою її продуктивного споживання. Ця вартість має риси товару. Її споживна вартість полягає у виробництві прибутку, який, з одного боку, складає дохід виробника; з іншою – кредитора (у формі процента).

У сучасній економіці позичковий процент виконує наступні основні функції:

1. функція стимулювання/пригнічення економічної активності в країні, адже високий позичковий процент робить неможливою реалізацію певних бізнес-проектів; у свою чергу, зниження процента сприяє зростанню економічної активності, збільшуючи привабливість проектів із позиковим фінансуванням;

2. функція розподілу прибутку, котра полягає в розподіленні прибутку, отриманого позичальником із використанням позичених коштів, на дві частини – позичковий процент і підприємницький дохід;

3. функція збереження позичкового капіталу, яка полягає в тому, що з допомогою процента кредитору забезпечується повер­нення вартості, як мінімум, рівноцінної тій, що була надана в кредит.

У межах виконання зазначених функцій позичковий процент забезпечує врівноваження попиту й пропозиції кредиту, сприяє раціональному поєднанню власних і позичених коштів. Окрім того, за допомогою процента здійснюється регулювання обсягу депозитів, що залучаються банками.

12.2. Чинники впливу на величину процента

Величина позичкового процента характеризується його нормою у вигляді процентної ставки. Норма процента визначається за фор­мулою:

.

Слід розрізняти ринкову норму процента, яка безпосередньо формується на монетарному ринку, ісередню нормупроцентаза певний період.

До макроекономічних чинників впливу на розмір процентної ставки відносяться:

• приховані витрати – можливості, від яких відмовляється кре­дитор, надаючи кредит, включаючи можливий дохід від інвестицій, від використання коштів на закупівлю товарів та послуг тощо;

• співвідношення попиту та пропозиції на кредитному ринку – підвищений попит на позики має наслідком підвищення процентної ставки, а завдяки міжбанківській конкуренції процентні ставки усереднюються;

• рівень стабільності грошового ринку в країні – зокрема, плата за кредит збільшується за умов інфляції; у свою чергу, “дешеві” гроші стимулюють ажіотажний попит на кредити та призводять до розбалансування економіки;

• рівень облікової ставки центрального банку – комерційні банки при встановленні розміру процентних ставок, як правило, за основу беруть облікову ставку центрального банку з додаванням “маржі”.

Мікроекономічними чинниками впливу на розмір процента є:

• мета кредиту – процентні ставки за позики на поточне фінан­сування виробничих потреб є, як правило, найнижчими через короткий термін їх використання; кредити торгово-посередницьким фірмам є найдорожчими через спекулятивний характер та під­вищений ризик операцій таких фірм;

• розмір кредиту – як правило, розмір процентної ставки за великі кредити буває нижчим, ніж за дрібні, через менші відносні витрати банків на оформлення таких угод та більшу надійність великих позичальників; з іншого боку, у випадку, якщо великий кредит призведе до порушення правила диверсифікації активів, а отже, зумовить підвищення рівня ризику, банки можуть не знижувати процентної ставки за великі кредити;

• термін користування кредитом – чим триваліший термін, тим вища процентна ставка за кредит, адже ризик втрат від неповернення кредиту чи знецінення позичених коштів є більшим, окрім того, довгострокові вкладення звичайно забезпечують відносно вищу віддачу;

• рівень ризику – надаючи позики, комерційні банки мають справу з двома основними видами ризику – кредитним і процентним. Кредитний ризик (credit risk) пов’язаний з втратами від неповер­нення основної суми боргу у зв’язку з можливим банкрутством позичальника, а процентний ризик (interest-rate risk) – із утратами від несплати процентів за користування позикою. Процент за позики з вищим рівнем ризику містить премію за ризик, щоб компенсувати кредитору можливі збитки від ризикованого розміщення коштів.