Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Деньги и кредит 3-КонспектГК-Ф-БС-2013.doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
868.86 Кб
Скачать

4.2. Основні типи грошових систем та їх еволюція

Тип грошової системи визначається змістом та взаємодією її елементів, що обумовлюють закономірності функціонування грошей в обігу.

Залежно від форми, в якій функціонують гроші, розрізняють:

  1. система металевого обігу, за якою грошовий товар (золото, срібло) безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти розмінні на ці метали;

  2. система паперово-кредитного обігу, за якої в обігу функціонують гроші у вигляді номінальних знаків вартості (казначейські та банківські білети), що є нерозмінними на грошовий метал.

Металеві грошові системи у своїй еволюції виступали у формах біметалізму і монометалізму.

Біметалізмгрошова система, за якої роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами, як правило – золотом та сріблом.

Біметалізм виник в епоху первісного накопичення капіталу(XVI-XVIII ст.).

Різновиди біметалізму:

  • система паралельної валюти, за якої співвідношення між золотими та срібними монетами встановлюється стихійно на ринковій основі;

  • система подвійної валюти, коли таке співвідношення визначається державою;

  • система “кульгаючої” валюти, за якої один з видів монет карбується в закритому порядку.

Недосконалість системи біметалевого обігу була пов’язана з існуванням на ринках двох загальних еквівалентів, а отже – двох мір вартості, двох систем товарних цін, що підривало стабільність грошей. Тому у другій половині ХІХ ст. у більшості країн світу склалася монометалева грошова система.

Монометалізмгрошова система, у якій роль загального еквівалента виконує один метал.

Історично існувало три основних типи монометалізму:

  • Мідний (Римська імперія, V-ІІІ ст. до н.е.);

  • Срібний (Росія, Голландія, середина ХІХ ст.);

  • Золотий (країни Європи з кінця ХІХ ст.).

Розрізняють три основні види золотого стандарту:

1. Золотомонетний стандарт, основними ознаками якого були такі:

  • золото виконувало всі функції грошей, а паперові гроші – засіб обігу і платежу;

  • відкрите карбування й обіг золотих монет;

  • вільний розмін паперових грошей (банкнот) на золото відповідно до встановленого законом вмісту золота в грошовій одиниці.

Проіснував у багатьох країнах до І світової війни, у США – до 1933 р.

2. Деякі інші країни (зокрема Англія та Франція) запровадили золото­зливковий стандарт, за яким золоті монети в обіг не випускалися, але держава гарантувала обмін банкнот центрального банку на стандартні зливки золота.

3. Проте більшість країн не могли після війни відновити золотий монометалізм навіть у такій урізаній формі. Деякі з них запровадили систему золотодевізного (золотовалютного) стандарту, за яким:

  • держава зберігала фіксацію золотого вмісту національної валюти;

  • дозволявся вільний обмін національної валюти на розмінну на золото іноземну валюту (девізу). Таким опосередкованим способом підтримувався зв’язок національних валют цих країн із золотом.

З 30-х років XX ст. в усіх країнах утвердилася система паперово-кредитних грошей, не розмінних на золото.

Характерними рисами сучасних грошових систем є:

  • скасування офіційного золотого вмісту грошей, вихід золота з обігу;

  • випуск грошей в обіг на основі кредитування економічних суб’єктів (фірми, населення, держава)

  • переважання безготівкового обігу;

  • хронічна інфляція;

  • державне регулювання грошового обігу;

  • розвиток інтеграційних процесів у сфері грошово-кредитних відносин.

За характером економічної системи, в межах якої здійснюється грошовий обіг, паперово-кредитні грошові системи поділяються на:

  1. ринкові;

  2. неринкові.

Для ринкових грошових систем властиве переважання економічних методів впливу на обсяг, динаміку і структуру грошової маси. Державне втручання у грошову сферу зведено до мінімуму, причому адміністративні методи регулювання відіграють допоміжну роль, а вирішальна роль належить законодавчим органам країни та центральному банку.

У неринкових грошових системах регулювання грошового обігу здійснюється адміністративними методами:

  • планування і раціонування видачі готівки з банківських рахунків;

  • заборона певних грошових операцій;

  • планування і лімітування надання кредитів;

  • прямий банківський контроль за цільовим використанням грошових коштів і т.ін.

За характером регулювання національної валютної системи паперово-кредитні грошові системи можуть бути відкритими та закритими.

Для відкритих грошових систем характерним є мінімальне втручання держави у регулювання валютних відносин всередині країни, що виражається у дерегулюванні валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізмі формування валютного курсу.

Закриті грошові системи характеризуються високим рівнем валютних обмежень: адміністративним регулюванням валютного ринку, неконверто­ваностю валюти, штучним формуванням валютного курсу та ін.