10.3. Теорії кредиту

Провідними теоріями кредиту є натуралістична та капітало­творча.

Основні положення натуралістичної теорії кредиту такі:

• об’єктом кредиту є капітал у натурально-речовій формі;

• кредит – це форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ у суспільстві;

• рух позичкового капіталу збігається з рухом виробничого капі­талу;

• банки є лише посередниками в кредиті;

• пасивні операції банків є первинними порівняно з активними.

Послідовниками цієї теорії були А. Сміт, Д. Рікардо, А. Тюрго, Дж. Міль.

Основні положення капіталотворчої теорії кредиту:

• кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, багатством, а тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу;

• банки – не посередники в кредиті, а “фабрики кредиту”, творці капіталу;

• активні операції банків є первинними щодо пасивних.

Засновником цієї теорії був Дж. Ло, послідовниками – Г. Макле­од, А. Ган, Й. Шумпетер.

10.4. Функції кредиту

Функція кредиту – це та “робота”, яку він виконує для еко­номіки і яка формує його як цілісне економічне явище.

Кредит виконує наступні основні функції.

1. Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були розподілені й передані у власність економічним суб’єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб’єктам, не змінюючи їх первинного права власності. При цьому розподіл відбувається не лише між окремими економічними суб’єктами, але й між галузями економіки, регіонами та в глобальному масштабі.

Ця функція кредиту сприяє прискоренню концентрації капіталів, підвищенню ефективності макроекономічного регулювання. Однак можливий також негативний вплив. Наприклад, за умов інфляції нові платіжні засоби, що потрапляють в оборот за допомогою кредиту, збільшують і без того надлишкову масу грошей, необхідних для обігу.

З виникненням банків процеси перерозподілу грошей отримують найбільш адекватний механізм, а функції кредиту – закінчений прояв.

2. Функція кредиту, що реалізується в грошовій сфері – це забезпечення найкращих передумов для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах повного задоволення потреб економіки в платіжних засобах і підтримання достатньої для економічного роз­витку стабільності грошей. Кредитний механізм дає можливість гнучко змінювати масу платіжних засобів в обороті через зміну маси комерційних векселів та маси банківських депозитів. Але забезпечує це не кредит, а державні органи монетарного управління, рішення яких залежать від цілей монетарної політики.

3. Контрольно-стимулююча функція кредиту полягає в контро­лі за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди, а також в економічному аналізі та оцінці стану контрагентів, прогнозуванні можливого ризику напередодні укладан­ня угоди.

Контрольно-стимулюючий вплив кредиту відчуває на собі як позичаль­ник, але і кредитор. Можливість вивільнити з обороту кошти й укласти їх у надійні дохідні позички стимулює кредитора до прискорення обороту свого капіталу, нарощування вільних ресурсів, більш економного їх витрачання, підвищення власної кваліфікації щодо розміщення вільних ресурсів тощо.

Стимулююча складова цієї функції переважає над контрольною через обмеженість адміністративно-вольового впливу на контрагента.

4. Функція капіталізації вільних грошових доходів полягає в трансфор­мації завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощад­жень економічних суб’єктів у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал. Така трансформація забезпечується через зворот­ний рух та платність кредиту. Будь-яка маса вільної вартості, будучи переданою в позичку, не змінюючи власника, приносить йому дохід, тобто набуває форми позичкового капіталу.