Тема 7. Механізм формування пропозиції грошей та грошово-кредитна політика

7.1. Сутність грошово-кредитної політики

7.2. Структура грошово-кредитної політики

7.3. Методи грошово-кредитної політики

7.4. Сучасні тенденції розвитку монетарної політики

7.1. Сутність грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна (монетарна) політика – комплекс взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів у сфері грошового обігу та кредиту, які здійснює держава через центральний банк.

Грошово-кредитна політика кожної держави повинна виходити із здатності населення країни створювати конкурентні товари і послуги. При цьому мета грошово-кредитної політики повинна бути похідною від кінцевої соціально-економічної мети розвитку всього суспільства і стимулювати інтенсифікацію економічного розвитку.

Цілі грошово-кредитної політики поділяються на три групи:

• стратегічні – цілі, що визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави: зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу;

• проміжні – цілі монетарної політики, що полягають у змінах певних економічних процесів (наприклад, пожвавлення або стримування ринкової кон’юнктури), які сприятимуть досягненню стратегічних цілей

• тактичні – оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових економічних змінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей.

У сучасній економічній теорії грошово-кредитна політика розглядається як одна з найважливіших складових державного регулювання ринкової економіки, що позначається на стані реальної економіки і визначає напрями, підходи й інструментарій інших заходів державного управління.

При цьому сильними сторонами грошово-кредитної політики є такі:

• швидкість і гнучкість – у порівнянні з фіскальною політикою грошово-кредитна політика може змінюватися набагато швидше;

• слабка залежність від політичного тиску – за своєю природою кредитно-грошова політика м’якше і консервативніше в політичному відношенні, ніж фіскальна політика;

• на думку монетаристів, більша дієвість, оскільки вони вважають зміну грошової пропозиції ключовим чинником визначення рівня економічної активності, в порівнянні з яким фіскальна політика відносно неефективна.

Водночас грошово-кредитна політика має недоліки та проблеми, зокрема:

• циклічна асиметрія, тобто відсутність гарантій того, що вжиті заходи дійсно призведуть до очікуваних результатів. Але циклічна асиметрія проявляється лише під час глибокої депресії, у нормальні періоди збільшення надлишкових резервів веде до надання додаткових кредитів і тим самим – до збільшення грошової пропозиції і навпаки;

• зміна швидкості обігу грошей – з погляду грошового обігу загальні витрати можуть розглядатися як добуток грошової пропозиції та швидкості обігу грошей. Тому деякі кейнсіанці вважають, що швидкість обігу грошей має тенденцію змінюватися в напрямі, протилежному зміні пропозиції грошей, чим компенсує зміни в останній, спричинені реалізацією грошово-кредитної політики;

• вплив інвестицій – результативність грошово-кредитної політики може знизитися в результаті несприятливих змін попиту на інвестиції. Наприклад, діловий оптимізм інвесторів, технологічний прогрес або очікування в майбутньому більш високих цін на капітал може помітно знизити ефективність політики “дорогих грошей”, а підірвана довіра до підприємництва – звести нанівець політику “дешевих грошей”.

Розробка та реалізація грошово-кредитної політики передбачають:

• визначення напрямів розвитку грошово-кредитної політики;

• вибір основних інструментів грошово-кредитної політики;

• створення та ведення статистичної бази даних по грошовій масі, кредитам і заощадженням;

• проведення досліджень з проблем економіки та грошово-кредитної сфери даної країни та інших держав;

• складання грошових програм і контроль за їх виконанням.