Конспект лекцій

з дисципліни “Гроші та кредит”

(для студентів спеціальності 6.030508 «Фінанси і кредит»)

Тема 1. Сутність і функції грошей

1.1. Еволюція форм грошей

1.2. Сутність та вартість грошей

1.3. Функції грошей

1.1. ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМ ГРОШЕЙ

В економічній літературі розглядаються 2 підходи до походження грошей:

1) Раціоналістична концепція

Починаючи з Аристотеля і до ХVIII ст. у теорії грошей була поширена думка, що гроші виникли як наслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів.

2) Еволюційна концепція

У свою чергу, класики політекономії (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) дійшли висновку, що гроші виникли в результаті еволюційного процесу, який поза волею людей призвів до того, що деякі предмети виділилися із загальної маси і посіли особливе місце.

З цього трактування випливає ряд важливих висновків:

• гроші за походженням – це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з широкого ряду звичайних товарів одного – грошового;

• гроші постійно розвиваються як по суті, так і за формами існування;

• гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, і не можуть бути впроваджені там, де для цього немає необхідних передумов.

Роль держави у творенні грошей не конституююча, а трансформуюча – держава не створює гроші як економічне явище, але активно впливає на їх форму, з тим щоб надати їм тих ознак, які роблять гроші найбільш адекватними потребам ринку, може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей.

Але всі дії держави щодо грошей не зачіпають їх сутності, не визначають і не заперечують її, тобто мають чітко визначені межі.

Історія грошей є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних.

Повноцінні гроші мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені (наприклад золоті чи срібні монети).

Неповноцінні гроші – гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості матеріалу, з якого виготовлені гроші (банкноти, білонна монета, депозитні, електронні гроші).

Нині усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха змішаних форм, коли в одних країнах використовували повноцінні гроші, в інших – неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах поряд з повноцінними монетами нерідко використовувалися неповноцінні гроші (білонні монети, банкноти), які вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися.

Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності – худоба, сіль, зерно, риба, тощо як найбільш ходові товари. Поступово їм на зміну прийшли предмети розкоші, передусім прикраси: намисто з черепашок, перли, хутра, дорогоцінні вироби, – порівняльними перевагами яких були:

• більш динамічний, тривалий і об'ємний попит на ці товари;

• менша громіздкість;

• здатність довше зберігалися;

• більш стала вартість.

Обидва різновиди товарних грошей були примітивними, функціонували поштучно, не підлягали поділу, виступали у своєму природному вигляді.

Ринок, що розвивався, поставив перед грошовим товаром нові вимоги – бути однорідним, економічно подільним, здатним тривалий час зберігати свою вартість, – які товарні гроші не могли задовольняти через свої фізичні властивості. На їх місце стихійно з’явилися металеві гроші.

В епоху металевих грошей тривалий час в обігу використовувалися повноцінні золоті або срібні монети, приватні особи могли вільно придбати золоті монети взамін золотих зливків, вартість грошей безпосередньо залежала від вартості золота.

Новий етап у розвитку монети пов'язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю. Вона карбується не з дорогоцінного металу, отже є неповноцінною. Її поява була реакцією на нову вимогу обігу – вимогу економічності, що ставала дедалі відчутнішою.

Переломним моментом розвитку грошей стала демонетизація золота (процес втрати золотом функцій грошей), передумовами якої були:

1. посилення вимог щодо зростання обсягів відтворення грошового товару, що обумовило широке запровадження в обіг розмінних на золото паперових банківських білетів, оскільки виготовлення золотих грошей було вкрай обмежене малими запасами золота;

2. зростання вимог щодо скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу, які постійно зростали з розширенням масштабів виробництва та обігу і спричиненого цим збільшення маси грошей;

3. вартість грошей у нових умовах, що вимагали активного втручання держави в економічне життя суспільства, повинна була стати більш гнучкою, більш податливою до державних регулятивних заходів.

Демонетизація золота ознаменувала перехід від повноцінних до неповноцінних грошей.

Неповноцінні гроші, не маючи субстанціональної вартості, застосовуються як гроші лише тому, що в економічних суб’єктів є віра в можливість використати їх для забезпечення своїх платежів. Фактор довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдяки чому вони дістали також назву кредитних.

Кредитні гроші, залежно від форми існуванняподіляються на: паперові гроші, монету, депозитні гроші, електронні гроші; залежно відстатусу емітента та характеру емісії – на казначейські та банківські гроші.

Паперові гроші – нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов'язковими до приймання у всі види платежів.

Паперові гроші мають специфічні особливості, що дає підстави класифікувати їх як окремий, менш розвинутий вид кредитних грошей.

Визначальними ознаками паперових грошей є:

• випуск їх для покриття бюджетного дефіциту;

• нерозмінність на золото;

• примусове запровадження в оборот;

• нестабільність курсу і неминуче знецінення.

Ці ознаки властиві насамперед грошам, що емітуються безпосередньо урядом і називаються казначейськими білетами.

Банківські гроші – це неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки.

Їх випуск тісно пов'язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості.

Першою формою банківських грошей була банкнота. "Класична" банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов'язання повернути його за першою вимогою.

Характерні ознаки "класичної" банкноти:

• випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;

• обов'язковий обмін на золото за першою вимогою власників;

• подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що перебували у портфелі банку).

• випускалися в купюрах певного номіналу і перебувати в обігу будь-який термін, що давало можливість розраховуватися ними по всіх можливих платежах.

Сучасні банкноти не мають золотого забезпечення і не розмінні на золото. Для забезпечення їх випуску ширше використовуються державні зобов’язання, які не є реальними цінностями, тому зв'язок емісії банкнот з реальними потребами обороту значно ускладнюється і відбувається її переорієнтація на потреби державного казначейства, внаслідок чого в обороті з'являються зайві банкноти. Все це зближує сучасну банкноту з казначейськими білетами.

Депозитні гроші – різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках.

Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи. Вони приводяться в рух за допомогою технічних інструментів – чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Ця форма грошей має істотні переваги перед готівковою: економніша, зручніша у користуванні, піддається контролю з боку банків за оборотом після емісії. Нині депозитні гроші є основною формою грошей у розвинутих країнах, їхня частка становить близько 90% усієї грошової маси в обороті.

Банківська пластикова картка (bank card) – виданий банком власнику поточного рахунку грошовий документ, що надає можли­вість оплачувати через комп’ютерні мережі покупки та погашати борги переказом грошей по рахунках без використання готівки.

Переваги використання банківських карток:

• банківські картки знімають для своїх власників проблему перенесення чи перевезення великих обсягів готівки;

• у разі втрати або крадіжки картки, власник може заблокувати операції з карткою, не втративши своїх грошей;

• банківські картки не підлягають митному обліку, за їх допомо­гою можна провозити через кордони будь-які суми грошей;

• банківські картки дозволяють оплачувати товари та послуги в більшості країн світу, а також через Internet;

• валюта карти постійна, при розрахунках використовується вигідніший курс, кошти на подвійному обміні валют не втрачаються;

• поповнення рахунку, отримання готівки або оплата товарів із банкоматів або торгових терміналів відбувається дуже швидко;

• при виконанні платежу платник може перевірити його умови та здійснити відповідні розрахунки, як у платежах готівкою.

Окрім переваг, у банківських карток є також недоліки, а саме:

• в деяких країнах картки приймають тільки у великих супермаркетах;

• при розрахунках через Internet та отриманні готівки через банкомати, де встановлене скімінгове устаткування, можлива кра­діжка грошей з рахунку;

• для деяких людей, особливо похилого віку, інтерфейс банко­матів залишається складним;

• висока комісія для магазинів за можливість прийому до оплати платіжних карток (еквайрінгу), внаслідок чого його вартість закладається у вартість товару;

• складність оплати чайових;

• можливість прослідкувати рух грошей на пластиковій картці – це одночасно її перевага й недолік: з одного боку, всі покупки фізичної особи стають абсолютно прозорими для контролюючих органів, з іншого боку, полегшується складання фінансових звітів.

Електронні (цифрові) гроші – це платіжний засіб, що існує виключно в електронному вигляді, тобто у вигляді записів в спеціалізованих електронних системах.

В Європейському Союзі поширене наступне визначення: “електронні гроші – це грошова вартість, що є вимогою до емітента і:

1. зберігається на електронному пристрої;

2. емітується після отримання грошових коштів в розмірі не менше за обсяг прийнятих на себе зобов'язань;

3. приймається як засіб платежу не тільки емітентом, але й іншими фірмами”.

Емісія цифрових грошей здійснюється спеціалізованими платіжними системами. Забезпеченням електронних грошей є кошти, що знаходяться на рахунках клієнтів цих систем. Деякі платіжні системи емітують електронні гроші, забезпечені золотом.

Електронні гроші представлені числами, які можуть зберігатися на певних носіях. За носієм розрізняють:

1. електронні гроші на базі мікропроцесорних карток – смарт-карток;

2. електронні гроші на базі мереж, що зберігаються на жорстких дисках.

За функціональністю цифрові гроші ідентичні традиційним грошам. Їх можна заробляти, оплачувати ними послуги й товари, передавати та одержувати від інших людей. Розрахунки електронними грошима здійснюються оминаючи банківську систему, переважно через Internet, або за допомогою інших засобів, наприклад, мобільних телефонів.

Придбання товарів за електронні гроші відбувається шляхом переуступки покупцем підприємству торгівлі (послуг) права вимоги до емітента щодо виконання грошових зобов'язань. Зрештою, виконання емітентом своїх грошових зобов'язань відбуватиметься в одній з форм законного платіжного засобу: готівкою або безготівковим переказом.

Електронні гроші мають наступні переваги:

• надзвичайно низька вартість трансакцій;

• анонімність використання;

• істотно нижчі вимоги до безпеки у порівнянні з безготівковими грошима, що спрощує використання електронних грошей;

• майже всі операції з електронними грошима відбуваються в режимі on-line і займають дуже мало часу.

Недоліки електронних грошей полягають у наступному:

• держава не дає гарантій збереження їх платоспроможності;

• електронні гроші не є загальноприйнятим платіжним засобом, обов'язковим до прийому;

• переказ коштів між різними платіжними системами може бути досить незручною та дорогою операцією.

"Квазігроші" (майже гроші) – специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. До них зокрема відносяться векселі та чеки.

Вексель – письмове безумовне зобов’язання боржника сплатити певну суму в певний строк.

Чек – грошовий документ, який містить безумовний наказ власника рахунку кредитній установі виплатити держателю чеку зазначену суму.

Поява і тривале використання “квазігрошей”є закономірним результатом еволюції форм грошей. У перспективі вони теж будуть змінюватися.