73. Продуктивність капіталу. Норма прибутку на капітал. Економічна природа проценту. Теорії проценту в сучасній економічній теорії

В економічній теорії капітал розглядається як фактор виробництва і як ресурс, що приносить процент позичальнику.

Капітал як фактор виробництва складається з тих виготовлених товарів, які відповідно, застосовують для продукування інших товарів. Тобто, продуктивний капітал – це форма капіталу, що функціонує у сфері безпосереднього виробництва. За матеріально-речовим змістом складається із засобів і предметів праці, робочої сили, об’єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій, ноу-хау), форм і методів організації виробництва, інформації. Засоби виробництва і робоча сила, куплені діючим капіталістом, є основними елементами продуктивного капіталу. Носій робочої сили за сучасних умов – сукупний працівник (наймані робітники, наукові працівники, інженери, конструктори, менеджери низької ланки, економісти, бухгалтери та ін.). Засоби виробництва на передових підприємствах у розвинутих країнах світу – верстати з числовим програмним управлінням, промислові роботи, диспетчерські пункти, комп’ютерні системи, наукові прилади та ін. Головні функції продуктивного капіталу – створення основної маси додаткового продукту. Саме це і визначає його продуктивність.

Платежі за тимчасове використання капітальних благ називаються орендною платою. Співвідношення чистої орендної плати до капітальних витрат у гривнях є нормою прибутку на капітал.

Норма прибутку на капітал – це щорічний чистий дохід (орендна плата мінус витрати) на вкладену одиницю капіталу. Її вимірюють у процентах за рік.

Норма прибутку – відношення додаткової вартості до всього авансового капіталу (до суми постійного і змінного капіталу) виражене у відсотках. Норма прибутку показує рівень прибутковості підприємства, ступінь самозростання капіталу в цілому. Тому капітал вкладається насамперед у галузі з вищою нормою прибутку, яка є однією з рушійних сил виробництва.

Величина норми прибутку залежить від норми додаткової вартості (прямопропорційно) органічної будови капіталу (обернено пропорційно), від швидкості обороту капіталу, від економії елементів постійного капіталу та інших факторів.

Норму прибутку отримують монополістичні підприємства, оскільки її джерелами є праця найкваліфікованішої та освіченої робочої сили, зосередженої на цих підприємствах, привласнення через механізм цін частини прибутків, створеними найманими працівниками на дрібних та середніх підприємствах та ін.

Процент – це вартість послуги, яка надається кредитором позичальнику (клієнту) у вигляді надання йому за певну плату суми грошей на обумовлений строк. Обчислюється він у процентах до суми кредиту, причому умовно, виходячи з розрахунку користування кредитом протягом року. Рівень процента залежить від розміру позик, строків, їх забезпечення, форми кредитування і ступеня кредитних ризиків. Іншими словами, процент – це доход власників грошового капіталу.

В економічній теорії існує декілька теорій проценту. Класичну теорію визначення процентної ставки і доходу на капітал можна проілюструвати за допомогою простого випадку, в якому всі реальні капітальні блага однакові. Крім того, припускається, що економіка перебуває в стаціонарному стані, тобто відсутнє зростання населення і науково-технічного прогресу. Згідно цієї теорії попит на капітал, як і попит на працю – похідний попит. Його виводять із граничної продуктивності капіталу, яка є додатковим обсягом продукту, що його продукують додаткові одиниці капіталу. Крива попиту капіталу характеризує не тільки рух капіталу, але й віддачу кожної додаткової одиниці капіталу.

У безкризовому економічному середовищі норма прибутку на капітал дорівнює ринковій процентній ставці. Цими самими чинниками регулюється як попит, так і пропонування на інвестиції та нагромадження капіталу.

Отже, ринкова процентна ставка виконує дві функції: вона скеровує обмежене пропонування капітальних благ суспільства в ті сфери, що забезпечують найвищу норму прибутку, та спонукає людей жертвувати поточним споживанням, щоб збільшити розмір капіталу.