72. Виробничий капітал. Основний та оборотний капітал, фізичне і моральне зношування, амортизація

Основний капітал – складова промислового капіталу, яка функціонує в натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію.

Основний капітал – це капітал, котрий приймає участь у багатьох циклах виробництва і свою вартість на виготовлену продукцію переносить частинами (будівлі, споруди, обладнання).

Оборот основного капіталу завдяки багаторічному функціонуванню його матеріально-речових елементів відбувається у формі амортизації.

Амортизація основного капіталу – процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру його зношування.

Амортизацію розраховують на:

• капітальний ремонт основних засобів;

• повне оновлення основних засобів.

Основні методи амортизації:

Лінійний метод – метод рівномірного списання вартості основного капіталу впродовж усього періоду його використання до встановлених строків функціонування засобів праці.

Метод прискореної амортизації пов’язаний із завищенням норм амортизації та штучним скороченням нормативного строку функціонування засобів праці або застосуванням підвищених розмірів амортизаційних відрахувань з наступним відповідним зниженням їх з метою запобігання втратам, зумовленим можливим моральним зносом основного капіталу.

Розуміють фізичне та моральне зношування основного капіталу.

Фізичне зношування відбувається у процесі виробничого споживання його елементів, а також під впливом навколишнього середовища.

Моральне зношування - це техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їх подальшої експлуатації через появу дешевих або досконаліших засобів праці.

Основні виробничі фонди (ОВФ) є частиною матеріально-речових елементів виробництва, яка у вигляді засобів праці бере участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносить свою вартість на готовий продукт, зберігаючи при цьому в процесі використання свою натуральну форму.

Класифікація основних виробничих фондів:

1. Машини і обладнання;

2. Споруди (свердловини, тунелі, мости);

3. Транспортні засоби;

4. Виробничий інвентар;

5. Робоча і продуктивна худоба;

6. Будівлі (виробничі і господарські);

7. Передавальне обладнання;

8. Інструменти і пристрої;

9. Господарський інвентар;

10. Багатолітні насадження;

11. Інші основні засоби.

Не всі елементи основних фондів виконують однакову роль. Одні з них беруть безпосередню участь у виробничому процесі (будівлі виробничого призначення – машини, верстати) і тому називаються виробничими. Інші (наприклад, будівлі) – невиробничими. Продуктивність ОВФ залежить від частки активної частини.

ОВФ можна оцінювати в:

- натуральних показниках (для розрахунку виробничих потужностей, визначення технічного рівня основних фондів);

- вартісних показниках (необхідні для обліку динаміки їхнього розвитку, обчислення зношеності; нарахування амортизації, розрахунку собівартості продукції, рентабельності підприємства).

ОВФ не вічні, вони зношуються. Існує два види зносу:

- фізичний знос – матеріальне зношування машин, інструментів, будинків і споруд та інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання (він є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці).

У результаті фізичного зносу засоби праці втрачають частину своєї вартості.

Фізичний знос визначають обстеженням фактичного технічного стану об’єкта, аналізу строків служби або порівняння вартісних величин за формулою:

; - фактичний строк експлуатації і нормативний строк служби (амортизаційний період), у роках.

- моральний знос – передчасна втрата основними фондами їхньої вартості або зменшення її.

Є два види (форми) морального зносу. При першій формі відбувається підвищення продуктивності праці у сфер виробництва засобів праці. Це призводить до зниження витрат праці на відтворення основних фондів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати переоцінку основних фондів:

, - відповідно первісна і відновлювана вартість основних фондів.

При другій формі морального зносу з’являються нові засоби праці, які мають вищу продуктивність (старі модернізуються, або вилучаються):

, - продуктивність нових і морально застарілих засобів праці.

Амортизація основних фондів – заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги), що виробляються.

Знос і амортизація – поняття не тотожні. Амортизація може не збігатися з розміром зносу в окремі періоди року, оскільки основні фонди зношуються нерівномірно, а амортизація нараховується рівномірно рівними частками щомісяця.

Відрахування на заміщення вартості зношеної частини основних фондів називають амортизаційними. З них створюється фонд амортизації.

Встановлений у законодавчому порядку річний відсоток заміщення вартості зношеної частини основних фондів називають нормою амортизації. Її обчислюють:

• - середня вартість одиниці основних фондів цієї групи;

• - середня ліквідаційна вартість одиниці основних фондів цієї групи4

• - амортизаційний період з урахуванням моральної зношеності.

Головним показником ефективного використання основних виробничих фондів є фондовіддача. Цей показник показує випуск продукції, що припадає на 1 грн. основних виробничих фондів ОФП

Оборотний капітал становить ту частину продуктивного капіталу, що є предметом праці. Це сировина, матеріали, паливо, цілком споживані за один виробничий цикл. Їхня вартість не вроздріб, а відразу переноситься на вартість готового продукту. Виробничі запаси і вартість незавершеного виробництва включаються до вартості оборотного капіталу. На практиці до оборотного капіталу відносять і заробітну плату. Швидкість оборотного капіталу визначається за формулою n = 0 / t, де n – кількість обігів капіталу на рік; 0 – тривалість року в днях; t – час одного обігу капіталу в днях чи місяцях.

Для оцінки і аналізу використання оборотних виробничих фондів застосовують систему показників. Найбільш узагальнюючим з них є матеріаломісткість. Це результативний показник, який найповніше відбиває ефективність використання оборотних фондів в поєднанні з технічним рівнем виробництва. Показниками матеріаломісткості продукції є такі:

• загальна вартість матеріальних витрат на випуск продукції;

• питома вартість, тобто величина матеріальних витрат на випуск фізичної одиниці продукції;

• відносна вартість – витрати конструкційних матеріалів на одиницю експлуатаційної або технічної характеристики машин і устаткування (витрати металу на одиницю продуктивності верстата тощо).

Характеристика матеріаломісткості продукції доповнюється системою спеціальних показників використання матеріальних ресурсів в окремих галузях. В обробній промисловості використовують показник виходу готової продукції з одиниці сировини. Наприклад, коефіцієнт вилучення заліза з руди, вихід цукру з 1 центнера цукрових буряків тощо. Такі показники, як правило, обчислюють у відсотках.

У машинобудуванні ефективність використання предметів праці показує коефіцієнт використання матеріалу. Його обчислюють як відношення чистої маси виробу (вузла, деталі) до норми витрачання або до фактичного витрачання матеріалу (припустімо, металу).

Для розрахунку ефективності витрат палива використовують коефіцієнт корисної дії – відношення корисно спожитого палива до загальних його витрат. Величина цього показника залежить від якості палива, удосконалення паливних агрегатів тощо. За даними аналізу витрачання палива розробляють заходи щодо скорочення норм його витрачання.

Оборотні виробничі фонди повністю споживаються в кожному виробничому циклі, відразу і повністю переносять свою вартість на продукцію, що створюється, і в процесі виробництва змінюють натуральну форму.

Оборотні фонди охоплюють рух предметів праці від моменту надходження на склад підприємства до перетворення на готову продукцію і переходу до сфери обігу.

Співвідношення між складовими частинами оборотних фондів характеризує їхню структуру.

Оборотні засоби: - оборотні фонди;

- фонди обігу

Оборотні фонди: предмети праці до початку процесу виробництва (сировина і матеріали; паливо і пальне; запчастини для ремонту; куповані матеріали; тара і тарні матеріали; малоцінні матеріали та інструменти); предмети праці у виробництві (незавершене виробництво; напівфабрикати власного виробництва).

Фонди обігу: готова продукція (на складі; ще не оплачена покупцем); грошові кошти (на рахунку; у розрахунках).

Отже, оборотні засоби – це сукупність оборотних фондів і фондів обігу.

Вони здійснюють кругообіг, в процесі якого проходять три стадії:

1 - запаси; 2 – залишки незавершеного виробництва, напівфабрикати; 3- оборотні засоби надходять до сфери обігу у вигляді грошової продукції, грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства.

На кошти, одержані від реалізації продукції, підприємство знову купує необхідні предмети праці. Після цього розпочинається новий кругообіг оборотних засобів.

За джерелами нормування оборотні засоби поділяють на:

- власні – мінімальна сума засобів, потрібна для діяльності підприємства.

- позичені – засоби, надані банками у вигляді короткострокових кредитів під товари, що знаходяться в дорозі до споживача, розрахунках з постачальниками тощо.

За принципами організації оборотні засоби бувають:

- нормовані – всі оборотні фонди й готова продукція, що є на складі підприємства;

- ненормовані – всі інші засоби у сфері обігу (відвантажена продукція, грошові кошти і кошти на рахунках).

Основні фонди й оборотні засоби утворюють статутний фонд підприємства, рух якого знаходить відображення у балансі.