4. Економічна наука та економічна історія

Економічна наука займається вивченням економічної поведінки людей в умовах обмежених ресурсів.

Вивчивши можливості ресурсного забезпечення країни, певного регіону, міста, галузі, економісти пропонують різні варіанти розміщення ресурсів для їхнього найкращого використання.

Отже, економічна наука сприяє оптимальному використанню обмежених ресурсів, є чинником економічного розвитку, збільшення кількості різноманітних товарів та послуг і, в кінцевому підсумку, сприяє більш повному задоволенню потреб суспільства і кожного його члена. Економічна наука розглядає:

- господарські зв’язки між країнами і народами: чому країни імпортують одні товари, а експортують інші, які чинники сприяють внішньоекономічним зв’язкам, а які стримують їхній розвиток;

- природу і причини багатства, як на різних етапах розвитку людського у суспільства змінювалось ставлення до самого поняття “багатство” джерел його зростання

Економічна наука досліджує, як суспільство здійснює економічне життя, що охоплює виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг в умовах обмежених ресурсів.

Економічна наука є системою наукових поглядів на госпо­дарське життя суспільства, які дають всебічне уявлення про закономірності його розвитку. Вона не лише пояснює, як від­творюється суспільство, а й сприяє запобіганню повторення деяких негативних економічних явищ, дає можливість прогнозувати майбутній розвиток. Економічна теорія може здійснювати аналіз на двох рівнях: макро- і мікроекономічному. Рівень макроекономічного аналізу стосується в основному показників економіки країни в цілому, а також агрегованих показників, таких як державний сектор, приватний сектор або сектор домогосподарств. Мікроекономічний аналіз має справу з конкретними показниками окремих підприємств. Образно кажучи, в мікроекономіці вивчають уже не ліс, а окремі дерева.

Економічна історія вивчає економічну систему в цілому, але в різних аспектах. Вона досліджує конкретні форми функціонування і розвиток економічних систем у різні історичні епохи з урахуванням національних, природних та інших особливостей конкретних країн (або інших груп).

Першою школою політично економії був меркантилізм, найвідомішим представником якого був французький учений А. Монкретьен. Метою суспільної системи меркантилісти вважали збагачення держави і населення. Вони першими поставили питання про причину багатства, втіленням якого були гроші. Також відстоювали ідею захисту вітчизняного ринку, виступали за втручання держави в економіку.

На зміну меркантилізму приходить класична школа, найвидатнішим представником якої були англійські економісти А. Смітт і Д. Рікардо. Представники класичної школи вважали, що джерелом багатства є вся сфера матеріального виробництва і започаткували теорію трудової вартості. Також класики виступали проти політики захисту вітчизняного ринку і вважали непотрібним втручання держави в економіку.

Марксистська політ економія – пов’язана з іменами К. Маркса та Ф. Енгельса. Маркс визначив предметом дослідження капіталістичний спосіб виробництва та обміну, а також вважав необхідним знищити клас буржуазії, недооцінював роль приватної власності, перебільшував роль державної власності.

Енгельс першим визначив предмет політичної економії як науку, що вивчає закони, які управляють виробництвом і обміном матеріальних благ.

Неокласичний напрям сформувався у 70-ті роки XIX ст., і відстоює ідею мінімального втручання держави в економіку. Найвидатнішими представниками цього напряму є Мільтон Фрідман і Хаєк.

Кейнсіанський напрям представлений економістом Д. Кейнсом. Він обґрунтував необхідність державного регулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції за допомогою фінансово-кредитних важелів.

Інституціоналізм - стверджує думку, що у процесі розвитку суспільства здійснюється природний вибір інститутів. Засновник ом цього напряму є Веблен .

Сучасні представники інституціоналізму стверджують необхідність участі трудящих у розподілі власності та управлінні виробництвом.

Отже, важливим завданням економічної теорії є формування наукового економічного мислення. Це завдання неуки ще називають пізнавальною функцією. Суть економічного мислення полягає в тому, щоб глибоко і всебічно вивчати виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг протягом усієї історії людського суспільства, виявляти закони й тенденції економічного процесу.