2. Основні тенденції та аналіз структурної кризи в економіці України

2.1.Особливості структурної кризи в економіці України

Рівень освоєння території України відносно високий. Економіка України охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу та обміну на всій території. Вона має складну, досить диференційовану й диверсифіковану структуру. Для неї характерні:

· переважання важкої індустрії;

· недостатній розвиток галузей і виробництва товарів народного споживання;

· наявність галузей і виробництв, що забезпечують науково-технічний прогрес і розширення та поглиблення внутрішньо і міжгалузевих виробничих зв'язків.

Однак переважна орієнтація на розвиток важкої індустрії в Україні деформувала структуру всієї економіки, тому в перспективі потрібні рішучі структурні зміни на користь прискореного розвитку виробництва товарів народного споживання, що сприятиме не лише розвитку легкої і харчової промисловості, а й активному залученню машинобудівного та оборонного комплексів до випуску товарів народного споживання.

На галузеву структуру економіки України впливають різні економічні та природні чинники, в тому числі наявний рівень розвитку продуктивних сил, темпи зростання (занепаду) виробництва, рівень забезпечення сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, інтенсивність реалізації досягнень науки й техніки, міжнародний поділ праці, економічна інтеграція.

Аналізуючи загальні якісні характеристики системних криз ХІХ-ХХ сто­річчя, ми вважаємо, що нинішня криза є не стільки циклічною, скільки струк­турною, яку можна охарактеризувати як інноваційну. Тобто, сьогоднішня криза має системний характер, і вона не може зводитись лише до циклічних кон’юнктурних коливань, коли за спадом автоматично слідує зростання. Для зростання необхідно здійснити суттєві зміни в технологічній та організаційній базі світової економіки та окремих країн. Саме від того, як певна країна зможе трансформувати свою структуру, пристосуватися до нових глобальних викли­ків, залежить її роль та місце у після кризовому світі

В Україні наприкінці 2011 та початку 2012 років не відбулося покращення чи стабілізації в соціально-економічній, фінансовій та грошово-банківській сферах. Ситуація ще більше загострилася і набула стійкого структурного та си­стемного негативного характеру. Однією з причин виникнення сучасної еконо­мічної кризи в країні є збереження існуючої структури економіки, її деформованість, сировинна спрямованість, домінування сировинних та напівсировинних галузей у структурі експорту.

Галузева структура економіки України змінювалася як в натуральних (за кількістю зайнятих), так і у вартісних (виробництво продукції, інвестиції) пока­зниках. Порівняльний аналіз вказаних параметрів дозволяє виявити основні зрушення за видами економічної діяльності України, її промислової структури (табл. 1).

Аналіз даних табл. 1 вказує, що найбільш швидкими темпами відбувалися структурні зрушення росту часток наступних видів економічної діяльності та структури промисловості:

• фінансова діяльність (на 137,5% - за кількістю зайнятих, на 183% - з виро­бництва продукції; на 25,0% - по інвестиціям);

• торгівля, ремонт авто, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Діяльність готелів та ресторанів (на 45,8% - за кількістю працівників, на 27,2% - з виробництва продукції; на 313,8% - по інвестиціям).

Одночасно відзначалися структурні зрушення у бік зниження частки легкої промисловості (на 47,7% - за кількістю зайнятих; на 43,8% - з виробництва про­дукції; на -50,0% - по інвестиціям).

В деяких видах економічної діяльності та структури промисловості спосте­рігалися структурні зрушення протилежної спрямованості. Зокрема, в галузі сільського господарства відбувалися структурні зрушення в бік зменшення ви­робництва продукції на 48,9%, кількості працівників на 27%, але при цьому ві­дбувалось зростання інвестицій на 44%, що говорить про неефективність робо­ти даної галузі.

Таблиця 1

Структурні зрушення за видами економічної діяльності України та її промислового комплексу за 2000-2011 рр. (%)

Види економічної діяльності	Кількість працівників		Індекс струк­ турних зрушень ру­ шень	Виробництво продукції (у ринкових цінах)		Індекс струк­ турних зрушень	Інвестиції		Індекс струк­ турних зрушень
	2000	2011		2000	2011		2000	2011
Усього, в т. ч.:	100	100	-	100	100	-	100	100	-
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1. Сільське господарст­во, мисливств, рибальс­тво	21,5	15,7	-27,0	13,7	7,0	-48,9	3,6	7,2	44,0
2. Промисловість	22,8	18,5	-18,9	40,6	43,6	7,4	40,6	32,9	-20,0
3. Будівництво	4,5	5,0	11,1	3,8	5,1	34,2	2,2	5,3	140,9
4. Торгівля, ремонт ав­то, побутових виробів та предметів особистого вжитку.	15,5	22,6	45,8	8,1	10,3	27,2	2,9	12,0	313,8
5. Діяльність транспорту та зв’язку	6,7	7,0	4,5	8,5	7,9	-7,1	19,6	14,0	-28,6
6. Фінансова діяльність	0,8	1,9	137,5	0,6	1,7	183,0	1,6	2,0	25,0
7. Операції з нерухоміс­тю, інжиніринг, послуги підприємцям	4,0	5,5	37,5				14,0	21,0	50,0
8. Державне управління	5,9	5,1	-13,6	-	-	-	1,0	0,8	-20,0
9. Освіта	8,0	8,1	1,3	2,6	2,8	7,7	1,2	1,0	-16,7

Продовження таблиці 1

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
10. Охорона здоров’я	6,8	6,5	-4,4	2,1	2,1	-	1,5	1,5	-
11. Інші види економіч­ної діяльності	3,4	4,1	20,6	20,0	19,5	-2,5	2,1	2,3	9,5
12. Виробництво та роз­поділення електроенер­гії, газу та води	13,0	16,2	24,6	12,1	17,8	47,1	17,1	14,2	-17,0
13. Добувна промисло­вість	15,1	15,1	-	10,1	9,4	-6,9	31,0	21,9	-29,4
3. Виробництво харчо­вих продуктів, напоїв та тютюнових виробів	12,8	13,7	7	16,8	15,2	-9,5	16,0	17,1	6,9
14. Легка промисловість	6,5	3,4	-47,7	1,6	0,9	-43,8	1,2	0,6	-50,0
15. Виробництво коксу, продуктів нафто пере­роблення	1,3	1,6	23,0	10,1	7,2	-28,7	5,6	2,7	51,8
16. Хімічна та нафтохімі­чна промисловість	4,9	5,5	12,2	5,9	6,1	3,4	5,1	6,7	31,4
17. Металургійне вироб­ництво та виробництво готових металевих ви­робів	10,7	12,8	19,6	29,8	22,0	-26,2	10,4	13,7	31,8
18. Машинобудування	26,1	21,5	-17,6	13,4	13,3	-0,7	6,9	8,1	17,4
19. Інші галузі промисло­вості	9,6	10,2	6,3	5,2	8,1	55,8	6,7	15,0	123,9

В промисловості ж ситуація протилежна, оскільки структурні зрушення в обсягах виробництва зростають на 7,4%, а за кількістю працівників та інвести­цій - зменшуються відповідно на 18,9% та -20,0%. У сфері виробництва та роз­поділення електроенергії, газу та води відбуваються структурні зрушення у бік зростання обсягів виробництва та кількості працівників (на 47,1 та 24,6%% від­повідно), проте обсяги інвестицій зменшились на 17%, що говорить про інтен­сивний напрямок розвитку даної галузі. Про неефективність розвитку галузі з виробництва коксу, продуктів нафтопереробки вказують дані про зменшення структурних зрушень в обсягах виробництва та інвестицій (-28,7% і -51,8% від­повідно), проте відбувається зростання кількості працівників на 23%. Ще гірша ситуація спостерігається в галузі металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, де структурні зрушення в обсягах виробництва зменшуються на -26,2%, а за обсягами інвестицій та кількістю працівників від­бувалося зростання на 31,8% та 19,6% відповідно. Певне пожвавлення відбува­лося в галузі машинобудування, де структурні зрушення в обсягах виробництва хоча дещо зменшилися на 0,7%, проте величина інвестицій зросла на 17,4%, а кількість працівників зменшилась на 17,6%.

Таким чином, бачимо, криза виявляє основні елементи ентропії попереднього етапу розвитку, вказує на неефективність функціонування окремих ланок господарсь­кого механізму, диспропорції в структурі матеріального виробництва, сукуп­ність спекулятивних кредитів, перебої у функціонуванні валютно-фінансової системи, зміну споживчого попиту. Масштаби економічної кризи та розмаїття форм її виявлення передбачає активізацію трансформаційних процесів, якісних змін шляхом реформування економічного фундаменту суспільства, тобто його структури, яка не вписується у світогосподарську систему. Як ми вже зазнача­ли, сучасна криза торкається не лише фінансової, але й виробничої сфери (мова йде про депресію як одну з фаз економічного циклу). На наш погляд, сьогодні­шня глобальна криза характеризується наступними етапами: криза іпотечного страхування у США; криза ліквідності; зниження економічної активності у США і як наслідок, у всьому світі; зниження цін на нафту та інші сировинні то­вари; структурна криза в економіці країни. Необхідно відмітити, що природа кризи у розвинених кранах і в Україні суттєво відрізняється. Імпульсом до роз­витку української кризи є економічний негатив із США, тобто на виході ми ма­ємо циклічну рецесію американської економіки і структурну кризу в економіці України

Причинами виникнення структурних криз слід визнати невідповідності структури (територіальні та галузеві диспропорції, недорозвиненість в народногосподарському комплексі базових пріоритетних галузей, які визначають незалежність економіки, недорозвиненість або навіть відсутність перспективних для економічного зростання галузей) національної чи регіональної економічної системи потребам їх розвитку. Відповідно до принципів загальної теорії структурних змін, тісні зв’ язки між елементами структури породжують ланцюгову реакцію при будь-яких змінах в одному з них. Таким чином, зміни, приміром, в базовій галузі народного господарства безпосередньо породжують зміни в економічній системі країни в цілому та її регіонів зокрема, а також опосередковано через вплив на інші галузі народного господарства як елементи структури (мультиплікативний ефект) та зворотній вплив останніх на базову галузь, тобто на елемент системи, який розпочав ланцюгову реакцію (акселеративний ефект).

На рівні національної і регіональних економік визначальними є саме внутрішні чинники впливу на народногосподарські процеси, і ендогенні механізми відтворення зумовлюють те, що структурні кризи стають невід’ємною частиною “довгої хвилі” економічного циклу, а тому настають періодично. Через те, що спадна траєкторія довгої хвилі господарського типу може складатися із кількох середньострокових циклів, то, приміром, структурна криза національної економіки може бути набагато довшою за термін одного повного середньострокового господарського циклу. Це і відрізняє по тривалості структурні кризи від середньострокових циклічних криз національної економіки. Щодо відмінності матеріальної основи структурної кризи і середньострокового циклу, то матеріальною основою першої є зміни в технологічному способі виробництва, середньострокового циклу - оновлення активної частини основних фондів. Отже, структурні кризи на рівні національної і регіональної економік стають фактором прогресивних технологічних змін, радикального інноваційного оновлення системи економічних відносин, створення нових господарських зв'язків. Такою є функція будь-якої кризи, зокрема, і структурної.

В Україні нині нагальними проблемами є подолання негативних наслідків попереднього розвитку через бездіяльність державних інституцій в сфері створення передумов здійснення ефективної, а не лише декларування, структурної політики, тобто через невідповідність реального курсу реформ виробленим цілям і завданням структурної трансформації. Такий стан справ обтяжується скороченням експорту через кризовий стан в країнах з розвинутою економікою, а також надмірним для України борговим тягарем, оскільки більша частина фінансових ресурсів держави витрачається на обслуговування зовнішнього боргу і дедалі менша - на інвестування, зокрема, структурних реформ. Значний дефіцит державного бюджету можуть безпечно мати лише країни з розвинутою економікою та містким внутрішнім ринком капіталів. А Україна через низький рівень доходів та заощаджень населення, а також нерозвиненість національної грошової системи і фінансових ринків такої можливості не мала. Як і іншим країнам з економікою, що розвивається, Україні доступні лише позики на міжнародному ринку капіталів під високі процентні ставки. Інші причини виникнення структурної кризи, а також аналіз структурних зрушень в економіці України розглядалися в попередніх роботах автора. В даній статті лише слід зауважити, що в формуванні галузевих і територіальних деформацій, цілої низки негативних структурних зрушень у вітчизняній економіці в умовах структурної кризи відіграла неадекватна ситуації державна господарська політика. А формування і здійснення ефективної структурної політики є запорукою сталого економічного зростання, і однією з причин, що зумовили її необхідність, є наявність зворотних та мультиплікативних зв’язків між елементами економічної структури - галузями народногосподарського комплексу.