Бухгалтерія підприємства може віднести одну і ту ж річ як до оборотного майна, так і до необоротного майна. Це залежить від мети, для якої річ була придбана підприємством.

Візьмемо як приклад легковий автомобіль. Якщо підприємство придбало цю товарно-матеріальну цінність для того, щоб возити свого генерального директора, то це буде Необоротне майно. Якщо ж підприємство є автомобільним магазином і купило легковий автомобіль на заводі-виробнику для того, щоб потім його продати, то автомобіль буде віднесений до групи Оборотне майно, точніше, до групи Готова продукція і товари.

Рис. 4. Схема поділу активів

Рис. 1. Класифікація господарських засобів підприємства за змістом та розміщенням

До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; освоєнням нових виробництв і агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; підписка на газети, журнали, періодичні і довідкові видання і т.д.

Необоротні активи – це всі активи, які не є оборотними, тобто використовуються підприємством протягом періоду, що перевищує один рік (або один операційний цикл, якщо він перевищує рік).

Серед необоротних активів зустрічаються транспортні засоби, верстати, обладнання, комп’ютер, мобільний телефон, будівлі. Вони використовуються підприємством у його діяльності більше одного разу і мають значну вартість. Але є ще один нюанс: ці активи переносять свою вартість на кінцевий продукт, що виробляється, частинами.

Розглянемо детальніше кожну групу необоротних активів (рис. 5).

Рис 5. Необоротні активи підприємства

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здачі в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік). [П(с) БО 7 “Основних засобів” (п. 4)].

Основні засоби беруть участь не в одному, а в декількох кругооборотах господарських засобів і переносять свою вартість на продукцію, що виробляється, поступово, частинами, у вигляді амортизації. При цьому фізична форма основних засобів залишається незмінною.

Під нематеріальним активом розуміється умовна вартість об’єктів промислової і інтелектуальної власності, а також інших майнових прав, що визнаються об’єктом права власності конкретного підприємства. До нематеріальних активів, що найчастіше зустрічаються, слід віднести придбані підприємством за плату патенти, ліцензії, авторські права, програмне забезпечення обчислювальної техніки, права на винаходи, промислові зразки, товарні знаки, права на “ноу-хау”.

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відособлений від підприємства) і утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей або надання в оренду іншим особам. [П(с) БО 8 “Нематеріальних активів” (п. 4)]

Велика частина нематеріальних активів має певний матеріальний носій. Наприклад, дискета є матеріальним носієм програмного комп’ютерного забезпечення, а на папері міститься угода про авторські права.

Під незавершеним будівництвом розуміється вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу, здійснюваного для власних потреб підприємства).

Довгостроковою дебіторською називається заборгованість фізичних і юридичних осіб даному підприємству, яка не виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу на термін більш за один рік.

Довгострокові фінансові інвестиції – витрати на часткову участь в статутному капіталі інших суб’єктів господарювання, на придбання акцій і облігацій на довгострокових умовах (більше одного ріку). До них також відносять довгострокові позики, які були передані іншим суб’єктам господарювання під боргові зобов’язання.

До інших необоротних активів відносять бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату і ін.

Оборотні активи умовно можна представити у вигляді схеми (рис. 6).

Рис. 6. Оборотні активи підприємства

До оборотних активів відносяться виробничі запаси (сировина і матеріали, паливо, запасні частини, малоцінні швидкозношувані предмети), незавершене виробництво і напівфабрикати власного вироблення, готові вироби, грошові кошти і кошти в розрахунках.

Незавершене виробництво представляє собою почату обробкою, але ще не закінчену продукцію, яка знаходиться на різних стадіях обробки у виробничих цехах. Оскільки на неї витрачені сировина і матеріали, а також праця робітників на тих стадіях обробки, які ця незавершена продукція вже пройшла, то її оцінюють виходячи з понесених витрат і ступеня готовності.

Готовими вважаються вироби, які повністю закінчені обробкою, прийняті відділом технічного контролю, упаковані і здані на склад готової продукції. Фінансовими інвестиціями є активи, придбані підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів і т. п.), зростання вартості капіталу або інших вигод для підприємства.

Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

В умовах ринкової економіки виникає такий вид цінностей, як цінні папери. До цінних паперів відносяться акції і облігації сторонніх підприємств, ощадні сертифікати, векселі, чеки інших організацій, що знаходяться у розпорядженні даного підприємства.

Серед господарських засобів слід згадати і так звані кошти в розрахунках, до яких відносяться всі види дебіторської заборгованості. Дебітором називається боржник підприємства, що отримав аванс на якісь цілі або не сплатив рахунку за поставлені товари або надані послуги. Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості підприємству на певну дату, тобто коли термін сплати настав.

Дебіторську заборгованість можна назвати “засоби в розрахунках з дебіторами”, тобто по суті це засоби нашого підприємства, які тимчасово знаходяться в інших підприємствах (організаціях). В кінці визначеного терміну вони підлягають поверненню нашому підприємству.

Дебіторами можуть бути:

– покупці і замовники, які ще не сплатили отриману ними від нас продукцію, виконані нами для них роботи і послуги;

– наші постачальники і підрядники, які винні най за виданими їх підприємствам (нами) авансами;

– підзвітні особи, тобто ті робітники підприємства, які отримали у касі гроші у вигляді авансу під звіт нарізні потреби: на відрядження, господарські та інші потреби;

– бюджетні та інші організації за сумами наших передплат;

– робітники нашого підприємства за отриманими від організації позиками, по відшкодуванню матеріального збитку;

– засновники за вкладами, які вони повинні внести у статутний капітал підприємства (організації);

– наші дочірні підприємства (організації) за розрахунками з нами та інші дебітори.

Отже, головна відмінність між необоротними і оборотними активами полягає в характері їх участі в господарському обороті. Нематеріальні активи, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції неодноразово впродовж ряду років беруть участь в господарському обороті і свою вартість на продукцію, що виробляється, переносять частинами, поступово.

На відміну від необоротних оборотні активи беруть участь тільки в одному кругообігу господарських засобів: предмети праці (сировина, матеріали, паливо) свою вартість на продукцію, що виробляється, переносять відразу і повністю.

Для бухгалтерського обліку найбільш важливішими є два аспекти: 1) які засоби має підприємство і 2) які їх джерела утворення. Річ у тому, що підприємство має в своєму розпорядженні не тільки власні, але і позикові кошти, коли воно отримує позики в банку або, отримавши матеріали від постачальників, починає їх використовувати у виробництві, ще не розрахувавшись за ці матеріали. До моменту погашення заборгованості за позиками або за отримані матеріали ці суми розглядаються як позикові кошти. Тому обліку підлягають складові капіталу і зобов’язань підприємства, за джерелами їх утворення, що в сукупності становлять пасиви підприємства (рис. 7).

Джерела формування майна показують, за рахунок яких засобів підприємство сформувало свої необоротні і оборотні активи, чи зроблено це за рахунок власного капіталу або використані залучені засоби у вигляді зобов’язань.

Рис. 7. Джерела формування майна (господарських засобів) підприємства

Статутний капітал. Основним джерелом власних засобів підприємства є статутний капітал, який відображає вартість засобів, вкладених засновниками при створенні цього підприємства. В акціонерних товариствах статутних капітал представлений номінальною вартістю акцій, на які підписалися акціонери.

Капітал – це гроші власника, які він вклав в підприємство станом на кінець останнього завершеного року.

Фірма ці гроші не заробила, вона їх, якщо так можна виразитися, отримала від заснування. Звідки ці гроші взялися у господаря, нас не хвилює, оскільки майно і зобов’язання фірми відокремлені від майна і зобов’язань власника.

Щойно ми сформулювали одне із правил бухгалтерського обліку – принцип автономності.

Принцип автономності – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.

Рис. 8. Класифікація засобів підприємства за джерелами їх утворення

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. [П(с) БО 2 “Баланс” (п. 4)]

Зобов’язання – заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. П(с) БО “Баланс” (п. 4). Зобов’язання поділяють на довгострокові (з терміном погашення більш одного року) і короткострокові (з терміном погашення до одного року).* До короткострокових зобов’язань відносять: заборгованість персоналу з оплати праці; заборгованість бюджету і державним цільовим фондам з обов’язкових платежів; аванси одержані; заборгованість постачальникам та ін.

Статутний капітал – це загальна вартість активів, що внесені власниками (учасниками), які є внеском в капітал підприємства.

Прибуток – це позитивна різниця між доходами підприємства і його витратами. Це фінансовий результат діяльності і джерело формування власних засобів підприємства. За наявності негативної різниці підприємство має збиток.

Забезпечення майбутніх витрат і платежів, нараховані (але не виплачені) в звітному періоді витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання, а також залишки засобів цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих з бюджету та інших джерел.

Довгострокові кредити банків – сума заборгованості підприємства банку за отриманими від нього позиками на період більше ніж один рік.

Інші довгострокові фінансові зобов’язання – сума довгострокової заборгованості підприємства за залученими позиковими засобами небанківським установам.

Короткострокові кредити банків – сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками на період до одного року.

Векселі видані – сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення постачань (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків і інших кредиторів.

Кредитори – це юридичні та фізичні особи, кошти яких тимчасово знаходяться у нас. Ми їм винні. Ми можемо бути винні (крім кредитів і позик):

– постачальникам і підрядникам за отримані від них матеріали, за виконані ними роботи, надані послуги, оплата яких нами не проведена;

– їм же по отриманих від них авансах;

– бюджету і позабюджетним організаціям за нарахованими, але ще не перерахованими податками та іншими платежами;

– робітникам підприємства по оплаті праці;

– засновникам по виплаті дивідендів;

– підзвітним особам за перевитратами сум, які видані під звіт;

– іншим кредиторам за різними видами заборгованості.

Лука Пачолі першим намагався пояснити поняття “дати” і “мати”. Відповідно до його книги віритель – кредитор, боржник – дебітор. Ці поняття Лука Пачолі вважав наріжним каменем юридичної теорії бухгалтерського обліку. Він писав: “Дебітором називається боржник, кредитором – віритель, якому винні”.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи і отримані послуги.

Поточні зобов’язання по розрахунках – це борг підприємства за отриманими авансами, бюджеті, за позабюджетними платежами, за страхуванням, з оплаті праці і тому подібне

Доходи майбутніх періодів – це доходи, вже отримані підприємством за роботу, яка буде виконана в наступних звітних періодах, тобто це теж зобов’язання.

Кожному виду господарських цінностей відповідає своє джерело формування. Залежно від приналежності підприємству джерела господарських засобів поділяють на власні, позикові і залучені (табл. 2).

Таблиця 2. Групування цінностей за джерелами їх формування

Групи джерел формування активів	Структура джерел
Власні	Статутний і додатковий капітал Резерви утворення капіталу Нерозподілений прибуток
Запозичені	Банківські кредити Позики від третіх осіб
Залучені	Кредиторська заборгованість (зобов’язання) за розрахунках з постачальниками, персоналом, бюджетом органами соціального страхування і ін.

Отже, ми можемо стверджувати, що капітал в обігу (господарські засоби) і капітал за джерелами формування – це одні і ті ж засоби, які розглядаються в різних аспектах. Якщо нас цікавить склад господарських засобів, які має в своєму розпорядженні підприємство, то ми повинні визначити, яка величина необоротних і оборотних активів, їх структура; багато з цих засобів (окрім коштів в розрахунках і на банківських рахунках) ми можемо побачити своїми очима, поторкати, перерахувати. Що ж до їх джерел, то власний капітал, кредити і кредиторська заборгованість виглядають не так конкретно. Проте, знання складу і приналежності джерел нам не менш необхідний, чим обізнаність про величину і структуру самих господарських засобів.

Господарський факт – це господарська подія, що відбулася, тобто подія господарського життя підприємства, істотна з погляду бухгалтерії як верховного наглядача за майном підприємства.

По-перше, до істотних з погляду бухгалтерії подій господарського життя відносяться переміщення майна і перетворення одних речей в інші, наприклад, цукру в цукерки; борошна в хліб і т.д.

Але переміщення майна, маються на увазі не будь-якого, а тільки такого, при якому відбувається зміна власника або зміна матеріальної відповідальності за майно. Це може бути видача товару або продукції покупцеві, отримання товару від продавця, передача будь-якого майна від одного структурного підрозділу в інший.

Перетворення одного виду майна на інші – це те, що відбувається на виробничому підприємстві – в цеху, коли з однієї сировини, створюються зовсім інша річ, що називаються готовою продукцією.

По-друге, до істотних подій господарського життя відносяться надходження і витрачання грошей. Це будуть будь-які надходження готівки і грошові виплати з каси підприємства або з поточного рахунку в банку. Гроші до товарно-матеріальних цінностей відносити не прийнято. Але і гроші, і товарно-матеріальні цінності відносяться до майна підприємства.

По-третє, до істотних подій господарського життя відносяться такі події, в результаті яких у підприємства з’являється грошовий борг комусь або, навпаки, з’являється грошовий борг підприємству з боку когось. Причому відбувається це без будь-яких переміщень грошей або матеріальних цінностей. Такі події називаються грошовими розрахунками. На бухгалтерській мові грошовий розрахунок може називатися нарахуванням. Наприклад, нарахована зарплата працівнику підприємства. Це означає, що працівник заробив певну суму грошей за виконану роботу і підприємство йому винне зобов’язане виплатити цю суму.

Ніякого майна ніхто нікому не передає, але підприємство стає боржником перед своїми працівниками. До грошових розрахунків відносяться розрахунки (нарахування) податків. В результаті такого розрахунку підприємство стає боржником перед державою.

Окрім майна і джерел його формування до об’єктів бухгалтерського обліку відносяться господарські операції.

Господарські операції – це окремі дії (факти) господарського життя, економічні події, що здійснюються на підприємстві і викликають зміни в об’ємі, складі, розміщенні і використанні майна і джерел його освіти.

Господарські операції, як об’єкт бухгалтерського обліку, складаються з процесів:

придбання матеріалів, засобів виробництва, робочої сили;

виробництва;

реалізації.

Угоди в бізнесі (детально, див. лекцію 7). Щодня ми маємо справу з грошима: купуємо щось в магазині, платимо за проїзд в міському транспорті, купуємо квитки в кіно. Найчастіше ми не замислюється при цьому, що здійснюємо операцію.

Ми платимо гроші за товар. – Ми отримуємо цей товар в магазині. Угода відбувається, коли ми платимо гроші і за них отримуємо товари або послуги. Для операції завжди необхідно, як мінімум, дві сторони, між якими здійснюється обмін.

На цих принципах засновані також операції, які здійснюються між фірмами в бізнесі. Операції можуть бути типу “гроші – товари” або “гроші – послуги” (наприклад, будівельна фірма купує будматеріали у фірми, що їх виробляє, або промислова фірма оплачує послуги юридичної фірми), “товар – товар” (такий обмін між фірмами називається бартерною операцією) або “гроші – гроші” (наприклад, фірма бере кредит в банку).

Якщо ж ми поглянемо на цю ситуацію з погляду бухгалтера-фінансиста, то ми можемо сказати, що в результаті операції змінюються фінансовий стан фірми.

Кожна така зміна має бути прорахована і відображена у фінансових документах фірми. Ці документи називаються бухгалтерськими, а робота з їх складання і заповнення – бухгалтерським обліком. У бухгалтерських документах міститься вся інформація про фінанси фірми: їх джерела, розрахунки з постачальниками і споживачами, борги фірми і її прибуток.

Уявимо собі якогось бізнесмена – Яковенка Я.О., який вирішив відкрити власну справу і організувати фірму. Він зареєстрував свою фірму в податковій інспекції і готовий приступити до роботи. Спочатку він збирається вкласти в справу 30 000 грн., які поклав в банк на поточний рахунок фірми.

Надалі це майно піддаватиметься постійним і різноманітним змінам, які слід охопити точним обліком; але, все-таки, перше, що належить зробити – це закріпити початковий стан майна підприємства особливим описом, що називається інвентарем.

Для з’ясування складу майна слід звернутися до його натури; готівка була перерахована, товари відсортовані, перераховані і оцінені з можливою точністю, предмети обзаведення і пристрою, призначені обслуговувати торгівлю, (столи, стільці, шафи і т.п.), теж всі були перераховані і оцінені, причому був складений спеціальний опис цього майна, до якого включений кожен предмет з його оцінкою.

Порядок розміщення часток майна абсолютно випадковий і для складання правильного інвентаря його слід змінити:

1) мають бути показані окремо різнорідні частки майна: майно ліквідне, наявність якого збільшує добробут підприємства (гроші, товари, предмети обзаведення, борги підприємству за векселями та іншими документами, повинно бути абсолютно відокремлено в описі від майна негативного, наявність якого зменшує добробут підприємства (борги за векселями та іншими документами);

2) мають бути зведені разом однорідні частини майна: в одну групу слід об’єднати товари, векселі, за якими доведеться отримувати гроші і т.д.;

3) для розміщення частин майна, як ліквідних, так і неліквідних, має бути встановлений певний принцип; майно слід розмістити за ступенем реалізованості: чим легше і скоріше воно перетворюється в готівку, тим вище воно показується в описі, перше місце в якій відводиться готівці; майно неліквідне розміщується за ступенем його ліквідності, тобто за ступенем реальності і обґрунтованості боргу; борги однорідні розміщуються за їх термінами, починаючи з боргів короткострокових і т.д.

Отже, аби розпочати свою діяльність власник фірми має сформувати, так званий статутний капітал, тобто внести майно, що в подальшому надасть змогу виготовляти готову продукцію. Так, в перший день існування фірми власник може розпоряджатися лише грошовими коштами в сумі 30 000 грн., які він вніс на рахунок в банку. Тобто статутний капітал фірми складає 30 000 грн.

Ці дані покажемо в табл. 1.

Таблиця 1. Фінансовий стан фірми на 02.08.12 р.

Те, що маємо (майно)	Сума, грн.	Звідки взяли (джерело)	Сума, грн.
1	2	3	4
Рахунок в банку	30 000	Статутний капітал	30 000
Разом	30 000	Разом	30 000

Як бачимо, підсумки по другій і четвертій графах рівні, та іншого і бути не може, адже мова йде про одні і ті ж кошти.

Документом, який підтверджує внесення майна засновником є “Засновницький опис майна фірми станом на 02.08.12 р.”

Другий день життя фірми. Господар фірми вирішив, що для продовження діяльності йому невистачить власних коштів тому він вирішив взяти гроші в борг. Для цього він уклав договір з банком про надання кредиту. Внаслідок чого, банк надав йому позику (кредит) в сумі 100 000 грн. строком на 6 місяців. Грошові кошти перераховані на поточний рахунок фірми в банку. Документ, який підтверджує зарахування грошових коштів на поточний рахунок є виписка банку з поточного рахунку фірми за 03.08.12 р. Тепер стан фірми буде наступним (табл. 2):

Таблиця 2. Фінансовий стан фірми на 03.08.12 р.

Те, що маємо (майно)	Сума, грн.	Звідки взяли (джерело)	Сума, грн
Рахунок в банку (30+100)	130 000	Статутний капітал	30 000
		Позика	100 000
Разом	130 000	Разом	130 000

Тепер майно фірми складає 130 000 грн., яке надійшло до фірми з двох джерел: 30 000 грн. – внесені власником (статутний капітал), а 100 000 грн. – це заборгованість перед банком (позика). В даному випадку банк виступає кредитором. Кредитор – це юридична або фізична особа, яка надає кредит (відпускає товар в оплату в майбутньому). При цьому всі кошти фірми знаходяться на банківському рахунку. Як і слід було чекати, підсумкові суми збільшились, але як і раніше залишаються рівними.

Третій день. Власник вирішив придбати партію товарів, на суму 50 000 грн. На підставі платіжного доручення фірми банк перерахував гроші продавцеві. Підтверджуючим документом є виписка банку з поточного рахунку фірми за 04.08.12 р. Товари того ж дня доставлені на склад покупцеві. В даному випадку підтверджуючим документом є накладна, яка надійшла від постачальника та товарно-транспортна накладна підприємства перевізника, в якій кількість та ціна поставленого товару відповідають накладній Постачальника.

Подивимося, як зміниться попередня таблиця.

Таблиця 3. Фінансовий стан фірми на 04.08.12 р.

Те, що маємо (майно)	Сума, грн.	Звідки взяли (джерело)	Сума, грн.
Товари	50 000	Статутний капітал	30 000
Рахунок в банку (130-50)	80 000	Позика	100 000
Разом	130 000	Разом	130 000

Як бачимо, рахунок в банку зменшився на 50 000 грн., але майно фірми не зменшилось, просто замість 130 000 грн., які фірма мала в банку маємо 80 000 грн. в банку і 50 000 грн. у вигляді товарів. Таким чином, вартість майна фірми складає як і раніше 130 000 грн., і джерелом його утворення є кошти засновника у розмірі 30 000 грн. і позикові кошти у розмірі 100 000 грн. Підсумкові рядки, зрозуміло, знову рівні.

Четвертий день. Власник вирішив продати товар покупцеві, але не за 50 000 грн., за які фірма його купила, а за 60 000 грн. Припустимо, що покупець перерахував грошові кошти за товар на розрахунковий рахунок підприємства, підтвердження чого ми побачимо на виписці банку за 05.08.12 р. Що ми маємо в результаті? Товару вартістю 50 000 грн. у нас вже немає, зате є 60 000 грн. на рахунку в банку. Але в цьому випадку у нас сума всіх активів в сукупності збільшується на 10 000 грн. Якщо врахувати, що актив і пасив, засоби і їх джерела мають бути рівні, тоді і пасив повинен збільшитися. Ми повинні показати джерело появи 10 000 грн. Отже, пасив теж збільшився на тих же 10 000 грн. Ця різниця й називатиметься прибутком.

Ось цей прибуток і буде відображено в пасиві. Отже, подивимося, як виглядає тепер наш баланс.

Таблиця 4. Фінансовий стан фірми на 05.08.12 р.

Актив	Сума	Пасив	Сума
Товари	–	Статутний капітал	30 000 грн.
Розрахункові рахунки в банку	140 000 грн.	Прибуток	10 000 грн.
		Позика	100 000 грн.
Баланс	140 000 грн.	Баланс	140 000 грн.

Тепер на питання, що фірма має, ми можемо сказати, що вона має 140 000 грн. в банку. На питання, звідки узялися ці засоби, можна відповісти, що 30 000 грн. фірма отримала при заснуванні, 100 000 грн. – взяла у позику, а 10 000 грн. – це те, що вона заробила сама в результаті операції купівлі-продажу. Таким чином, прибуток – це теж джерело майна фірми. Він, як і статутний капітал, належить власникові фірмі. Інша справа, що прибуток – це не обов’язково сума грошей в банку, адже майно фірми може бути в будь-якій формі. Наприклад, якщо завтра фірма на все 140 000 грн. купить товари або устаткування, вид її активу зміниться, але пасив залишиться без зміни, адже джерела придбання цих товарів або устаткування залишилися тими ж.

Джерела називаються пасивами. Це те, звідки утворилися засоби фірми, адже будь-яке майно фірма звідкись отримала. Пасиви говорять про те, кому і скільки фірма винна. Тому пасиви називають ще зобов’язаннями. Так, за статутний капітал вона винна своєму господареві, а за позикові кошти – банку (кредиторові).

Не вдаючись поки до з’ясування всіх властивостей балансу, не відзначаючи почесного місця, займаного ним в системі обліку, на завершення скажемо лише, що баланс це таблиця, що наочно зображає стан майна у формі зіставлення активу і пасиву, що зображає майно: 1) як якісно-різнорідну масу і 2) як грошову суму. Наприклад:

Актив, грн		Пасив, грн
Каса	5.000	Кредитори	12.000
Товари	25.000	Векселі до платежу	15.000
Дебітори	10.000	Чистий капітал	23.000
Векселі до отримання.	10.000
Баланс	50.000	Балансі	50.000