WinRAR archive / 1_IS_KL СЕЛІВЕРСТОВ

1.Зародження даних. Фіксуються властивості та характеристики суб’єктів

іоб’єктів управління та виробництва, параметри процесів, результати діяльнос-

ті організації та інші первинні відомості.

2.Накопичення та систематизація даних. Розміщення даних таким чином, щоб забезпечити їх захист, швидкий пошук і доступ до них.

3.Обробка даних. Формування узагальнюючої, аналітичної, рекомендацій-

ної, прогнозної та ін. інформації.

4. Відображення даних. Подання інформації у формі, придатній для сприйняття людиною (документи, графіки, діаграми, звукові повідомлення і

попередження тощо).

Використання комп’ютерних технологій в ІС дає змогу:

–обробляти великі обсяги інформації за короткий час;

–оперативно і легко надавати інформацію;

–обмежувати доступ до інформації;

–забезпечувати єдиність і незмінність інформації;

–здійснювати контроль достовірності інформації та прийнятих на її основі рішень.

1.4. Класифікація інформаційних систем

Загальноприйнятої системи класифікації ІС наразі немає. Вони можуть бути класифіковані за різними ознаками – сферою застосування, призначенням,

видом управлінського процесу, рівнем у системі державного управління, ступе-

нем централізації тощо. Залежно від рівня менеджменту розрізняють:

-ІС для адміністрації (стратегічний менеджмент);

-системи підтримки прийняття рішень (тактичний менеджмент);

-системи формування звітності (операційний менеджмент);

-системи керування процесами (виробничий менеджмент).

1.5. Взаємодія між інформаційними системами

У зв’язку з глобалізацією відносин між організаціями великого значення набуває взаємодія між ІС, яка буває кількох типів:

1. Довільна взаємодія між персональними комп’ютерами (ПК). Можливий обмін інформацією в довільному наперед узгодженому форматі, але

обов’язковою є участь операторів на передаючій і приймаючій сторонах.

2. Інтерактивна взаємодія між ПК та ІС. Інформація передається у стро-

го визначеній формі HTML-документа, який приймаючою стороною обробля-

ється автоматично, а тому оператор потрібен лише на передаючій стороні.

3.Обробка електронної пошти. Вимагає оператора тільки на приймаючій стороні.

4.EDI (Electronic Data Interchange). Повністю автоматизований процес прийому і обробки електронних документів у чітко обумовленому форматі без участі операторів. Український термін – електронний обмін даними.

Постійне зростання складності ІС зумовлює необхідність застосування ефективних технологій створення та супроводу програмного забезпечення протягом усього життєвого циклу системи. Ці технології називаються CASE-

технологіями.

Лекція 2

АПАРАТНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ІНФОРМАЦІЙНИХСИСТЕМ

План

2.1.Базова конфігурація персонального комп’ютера.

2.2.Засоби введення інформації.

2.3.Засоби виведення інформації.

2.4.Засоби зберігання інформації.

2.5.Засоби передавання інформації.

2.6.Апаратні засоби захисту інформації.

Рекомендовані джерела: [2, с. 190-207], [13, с. 137-148, 174-175], [18, c. 15-23, 158-161, 226-228] , [22, c. 86-126].

2.1. Базова конфігурація персонального комп’ютера

Зазвичай персональний комп’ютер (ПК) постачається у такій конфігурації: 1. Процесорний (системний) блок – основний вузол, всередині якого роз-

ташовані складові компоненти ПК:

–материнська плата (містить роз’єми для під’єднання внутрішніх та зовнішніх пристроїв);

–процесор (основна мікросхема комп’ютера);

–оперативна пам’ять (для тимчасового зберігання інформації при ввімкненому комп’ютері);

–нагромаджувачі (пристрої для тривалого зберігання інформації);

–відеоадаптер (для створення зображень на екрані монітора);

–звукова карта (для вводу і виводу звукової інформації);

–блок живлення.

Процесорні блоки характеризуються типом і тактовою частотою проце-

сора, обсягом оперативної (RAM) та відео (VRAM) пам’яті, місткістю жорст-

кого диску (HDD), типом корпусу, кількістю та типом роз’ємів, шумовими характеристиками та ін.

2. Монітор – пристрій візуального відображення інформації на екрані. Мо-

нітори характеризуються розміром екрану та типом (електронно-променеві та

рідкокристалічні (LCD)).

3.Клавіатура – основний засіб введення даних в комп’ютер.

4.Маніпулятор (“миша”) – пристрій для роботи з графічним інтерфейсом

(GUI) ПЗ (керування курсором на екрані монітора і введення окремих команд).

За принципом роботи розрізняють електронно-механічні та оптичні миші.

2.2. Засоби введення інформації

Інформація вноситься в комп’ютер за допомогою спеціальних пристроїв,

найтрадиційнішим з яких є клавіатура. До засобів введення інформації відно-

сяться також сканер, сенсорний екран, маніпулятори (джойстик, “миша”), елек-

тронний планшет, пристрої мовного введення та ін.

Сканер – пристрій для перетворення інформації з паперового носія у цифровий графічний формат з можливістю подальшого перетворення у текстові формати за допомогою спеціального програмного забезпечення (наприклад, FineReader). Бувають ручні, роликові та планшетні.

Сенсорний екран – екран, кожна точка (область) якого виконує певну функ-

цію, реагуючи на дотик.

Маніпулятори – пристрої, які дають змогу активізовувати функціональні кнопки, зображені на екрані монітора.

Електронний планшет – комплект електронної дошки, пов’язаної з екра-

ном, і “пишучого” засобу у вигляді олівця.

Мультимедійні пристрої введення інформації – мікрофон разом з спеці-

альним забезпеченням для розпізнавання слів, web-камера.

2.3. Засоби виведення інформації

До засобів виведення інформації належать:

Монітор – відображає інформацію у текстовому або графічному форматах.

Принтер – пристрій для створення твердої (паперової) копії інформації.

Принтери за принципом дії поділяються на матричні, струменеві, лазерні, опто-

електронні та термографічні. До основних характеристик принтерів належать:

–якість друку – вимірюється в dpi (к-ть точок на дюйм);

–об’єм пам’яті – дає змогу паралельно з друком працювати на ПК;

–швидкість друку – залежить від якості друку та типу принтера;

–формат – максимальний розмір аркуша, на якому можливий друк;

–колірність друку – діапазон кольорів друку;

–можливість автоматичного подання паперу;

–надійність – здатність безвідмовно працювати тривалий час.

Плотер – пристрій для створення паперових копій великого формату.

Бувають барабанні та планшетні.

Пристрої відображення звукової та відеоінформації – звукові колонки,

мультимедійний проектор і ін.

2.4. Засоби зберігання інформації

ПК обладнаний внутрішнім пристроєм для тривалого зберігання інформа-

ції – жорстким диском (вінчестером), основними характеристиками якого є місткість і швидкість зчитування чи запису інформації.

Для резервного копіювання інформації, її перенесення або у випадках неможливості розміщення всієї інформації на жорсткому диску викорис-

товують зовнішні накопичувачі, серед яких найпоширенішими є магнітні диски

(дискети), компакт-диски (CD та DVD), карти пам’яті, флеш-карти та ін. Запис та зчитування інформації з них використовується з допомогою спеціальних зовнішніх приводів.

Важливою складовою функціонування ІС є система зберігання даних –

самостійний апаратно-програмний ресурс для довготривалого і надійного збегігання великих обсягів інформації.

2.5. Засоби передавання інформації

Обмін інформацією між ІС або в межах однієї ІС здійснюється за допомогою традиційних засобів зв’язку та мережевого обладнання.

Комп’ютерною мережею називається об’єднання двох і більше ПК для сумісного використання апаратних, програмних та інформаційних ресурсів.

Наведемо приклади найбільш вживаного мережевого обладнання.

Сервер – спеціально виділений ПК, призначений для керування мережею.

Решта ПК, які користуються послугами сервера, називають робочими станціями або клієнтами.

Канали зв’язку – електричний кабель, оптоволоконні та телефонні лінії,

радіота космічний зв’язок.

Мережеві адаптери – пристрої для забезпечення сумісності ПК з каналами

зв’язку.

Концентратори – розгалужувальні пристрої.

Маршрутизатори – апаратно-програмні комплекси для фізичного поєднання кількох комп’ютерних мереж.

2.6. Апаратні засоби захисту інформації

Джерела безперебійного живлення (UPS) – захищають електронні пристрої ПК від проблем, пов’язаних з вимиканням живлення, викидами та падіннями

напруги.

Резервні пристрої – надлишкове апаратне забезпечення, яке переймає повноваження несправних пристроїв без зупинки системи.

RAID-технологія – передбачає паралельне застосування декількох дисків для зберігання інформації.

Криптографічні пристрої – пристрої для шифрування даних, зберігання

ключів і уведення паролів.

Біометричні пристрої – захищають дані від несанкціонованого доступу шляхом перевірки унікальних біометричних даних користувача.

Лекція 3

ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯІНФОРМАЦІЙНИХ

СИСТЕМ

План

3.1.Поняття та види програмного забезпечення.

3.2.Загальносистемне програмне забезпечення.

3.3.Спеціальне програмне забезпечення.

Рекомендовані джерела: [18, c. 24-39, 228-229] , [22, c. 127-139], [23].

3.1. Поняття та види програмного забезпечення

Програмне забезпечення (ПЗ) призначене для розв’язання різноманітних задач засобами комп’ютерних технологій і є за своєю суттю сукупністю прог-

рам, написаних на мовах машинного програмування та супровідної докумен-

тації з питань їх інсталяції (встановлення) та експлуатації.

За своїм функціональним призначенням ПЗ класифікується на загально-

системне та спеціальне. Загальносистемне забезпечує функціонування комп’ю-

терної складової інформаційної системи (ПК, пристроїв введення та виведення інформації, мережевого та іншого обладнання), а спеціальне призначене для розв’язання вузькоспеціалізованих конкретних задач.

3.2. Загальносистемне програмне забезпечення

До загальносистемного ПЗ відносять операційні системи (ОС), сервісні програми (антивірусні сканери та монітори, оболонки, утиліти), діагностичні програми та системи програмування.

Операційна система – це основне загальносистемне ПЗ, призначене для здійснення взаємодії ПК і користувача, управління доступом до інформації,

забезпечення функціонування апаратно-технічного та іншого ПЗ. Під управлінням ОС виконуються всі операції на ПК. Прикладами ОС є MS-DOS, MacOS, Microsoft Windows, Novell NetWare, UNIX, Linux, FreeBSD, Solaris.

Сервісні програми розширюють функціональні можливості встановленої на ПК ОС і поділяються на три групи: програмні оболонки, утиліти та автономні програми.

Програмні оболонки удосконалюють інтерфейс користувача ОС

(наприклад, DOS Navigator, Total Commander).

Утиліти удосконалюють роботу або розширюють функціональні можливості апаратно-технічного та програмного забезпечення ІС (наприклад, EasyRecovery Pro – відновлення інформації після вилучення, Ccleaner –

очищення реєстру, FreeRAM – вивільнення оперативної пам’яті, Telemate –

забезпечення передавання інформації через телефонну мережу).

Прикладом автономних сервісних програм може бути антивірусне ПЗ

(Антивірус Касперського, Nod32, Dr.Web), призначенням якого є виявлення програм, шкідливих для функціонування ОС чи цілісності інформації.

Діагностичні програми призначені для тестування коректності роботи складових компонентів ПК (ScanDisk, Everest).

Системи програмування призначені для створення програмного забезпечення і складаються з мов програмування та допоміжних засобів для налагодження і виконання програм на ПК (Borland C++, Visual Basic).

Здебільшого налаштування і використання загальносистемного ПЗ покладається на системного адміністратора або спеціальний ІТ-підрозділ, а

користувачі мають справу з спеціальним (прикладним) ПЗ.

3.3. Спеціальне (прикладне) програмне забезпечення

Кожна прикладна програма створена для обробки інформації, поданій в тій чи іншій формі. Програмістами створено дуже багато спеціального ПЗ – почи-

наючи від простих програм для роботи з текстовою інформацією та закінчуючи програмами проектування складних механізмів. При цьому деякі програми можуть бути складовими кількох прикладних середовищ (наприклад, програми перевірки орфографії). Загалом спеціальне ПЗ, яке тою чи іншою мірою використовується в сфері менеджменту, можна поділити на такі класи:

-текстові редактори (наприклад, MS Word, Лексикон, TeX);

-редактори електронних таблиць (MS Excel, Lotus, Quattro Pro);

-системи управління базами даних (MS Access, dBase, FoxPro);

-графічні редактори (Paint, PhotoShop, CorelDraw, Flash);

-видавничі системи (PageMaker, MS Publisher, QuarkPress);

-програми оптичного розпізнавання тексту (FineReader, CuneiForm Gold);

-електронні словники та перекладачі (Pragma, Lingvo);

-Web-редактори (MS FrontPage, Dreamweaver);

-браузери (Internet Explorer, Opera, Mozilla, Netscape Navigator);

-комунікаційні програми (DML, ICQ, Outlook Express, Skype);

-програми захисту даних (Steganos Security Suite, Kerio WinRoute Firewall);

-системи діловодства (Documentum, ДЕЛО);

-системи управління кадрами (Person Pro, БОСС-Кадровик);

-бухгалтерські системи (1С:Бухгалтерія);

-системи електронного бізнесу;

-маркетингові системи ("Marketing Expert", "Стратегія");

-системи моніторингу ЗМІ ("Семантический архив", ГалактикаZOOM);

-системи підтримки прийняття рішень (MAPP, Predictor);

-системи управління проектами (MS Project);

-інші системи автоматизації діяльності підприємств.

Цей перелік далеко не повний, оскільки ринок ПЗ розвивається швидкими

темпами і постійно розширює області застосування інформаційних технологій.

Лекція 4

MICROSOFT OFFICE ЯК БАЗОВЕ ПРОГРАМНЕ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ОФІСУ

План

4.1.Загальні відомості про пакет Microsoft Office.

4.2.Компоненти Microsoft Office.

Рекомендовані джерела: [9, с. 173-407], [17], [18, c. 40-157], [24].

4.1. Загальні відомості про пакет Microsoft Office

Пакет офісних програм Microsoft Office призначений для комплексного розв’язання завдань з обробки даних у різноманітній формі. Кожна версія пакету (2000, 2003, 2007 та ін.) випускається в кількох варіантах комплектації

(наприклад, Standard, Professional та Premium для Microsoft Office 2000) і тому різняться за складом програмних компонент.

Доцільно відзначити, що існує альтернативний вільнопоширюваний (GPL)

пакет офісних програм – Open Office.

4.2. Компоненти Microsoft Office

Пакет Microsoft Office, незалежно від версії та варіанту комплектації,

містить чотири обов’язкові програми – Word, Excel, Outlook i PowerPoint.

Microsoft Word – універсальне програмне середовище для роботи з тексто-

вими документами з вбудованими графічними інструментами (таблиці, діагра-

ми, формули, рисунки) та засобами автоматизації (шаблони, майстри, стилі,

автотекст, виправлення помилок, автореферування, злиття документів та ін.).

Microsoft Excel – редактор електронних таблиць, призначений для автоматизації виконання однорідних обчислень та перерахунків зі змінними вхідними даними та графічного відображення статистичної інформації.

Microsoft Outlook – програма для управління особистою і службовою інформацією та організації переписки засобами електронної пошти.