Підготовка до зно , українська zno

1301. Складнопідрядне речення з обставинним підрядним допустовості

А День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього рясного

А

дощу іскрились на траві.

Б

Б Раз буде своя збройна сила, то ми повинні мати й своїх командирів.

В

В Все можуть зробити людські руки, коли захочуть.

Г

Г Пташки співали і свистали усюДи по гаю так голосно та гарно, що все

Д

кругом неначе усміхалось.

1302. Складнопідрядне речення з обставинним підрядним допустовості

А Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них

А

зробила золотую арфу.

Б

Б Не може при добрі той жить, хто хоче злу й добру служить.

В

В Скільки не дивись на море, воно ніколи не набридне.

Г

Г Вже над серпнем вересень глузує, де він дня шматочок загубив.

Д

Д Там, де сяють верби з-за гори, над водою гнуться явори.

1303. Складнопідрядне речення з обставинним підрядним допустовості

А Настав час, коли вечірній сутінок швидко западає в нічний...

А

Б Осіннє сонце, що надвечір спромоглося продерти хмари, схилялося

Б

над обрієм і сіяло своє золотаве насіння у вогку землю.

В

В Кипіло все напередодні весни, як кипить у казані над золотим багаттям.

Г

Г Хай мокро на ниві, хай тяжко орати, та я ж переверну ще гори ріллі!

Д

Д Може, вернеться з дороги пані, то ще мене за лінощі скарає.

1304. Складнопідрядне речення з обставинним підрядним допустовості

А Варто лише прокричати, як на березі Дніпра відразу відгукнеться.

А

Б Олесь Гончар належить до тих письменників, яких люблять, здається,

Б

за саме звучання їхніх імен.

В

В Раз я вже вирішив, то хай так і буде.

^

Г Варто лише прокричати, як на березі Дніпра відразу відгукнеться.

Д

Д Нехай гримлять кайдани, але встають бійці уже нові, ідуть на штурм.

1305. Складнопідрядне речення з обставинним підрядним допустовості

А Не ми будемо стріляти з тих гвинтівок, то вони — по нас.

А

Б Дарма що стояло тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах

Б

вздовж шляху.

В

В Вони жили так, начебто гойдалися на кониках з дитячого майданчика.

Г

Г Як тільки літо, так я й у дорогу!

Д

Безсполучникове складне речення

1306. Безсполучниковим є речення

А Коли на Юр'їв день мороз, то і під кущем овес.

А

Б Що за літо заробить Мотря, те за зиму і проживуть.

Б

В Будеш сіяти з сумом — вродить печаль.

В

Г Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

г

Д Зрідка пробіжить тут заєць або спиниться на кручі вовк.

Д

1307. Безсполучниковим є речення

А Тепло було, й вишні цвіли рясно.

А

Б При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї

Б

подібні до Едему!

В

В Мабуть, батько ще більше посивів і мати ще дужче зігнулась.

Г

Г Чи то мені здається, чи то справді свист тихшає?

Д

1308. Безсполучниковим є речення

А На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле сто-

А

голосе в обіймах золотої мли.

Б

1310. Безсполучниковим є речення

А Щойно полуниці відходять, а вже буріють вишні-петринівочки.

А

Б Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак, але миритись не бу-

Б

ло бажання.

В

В Іван розказував, як зустрів у вагоні друга.

Г

Г Юрій з водою, а Микола з травою.

Д

А Усі обличчя повернулися до Олександри (?) усі очі втупилися в неї

д[ [

Б Гаї шумлять (?) я слухаю,

БІ [

В Микола впізнавав і не впізнавав дівчину (?) вона була не вербівська.

в П

Г Місяць на небі (?) зіроньки сяють.

г П

Д Струмки полощуть срібло тиші (?) в росі купається трава.

—'

А У товаристві лад (?) усяк тому радіє.

А

Б Порозтають тії білії сніги (?) покриються травицею всі луги.

Б

В Гули бджоли (?) щебетало птаство.

В

Г У всякого своя доля і свій шлях широкий (?) той мурує, той руйнує...

Г

Д Нема без втрати перемоги (?) без горя радості нема.

Л

А 3 усього відчувала (?) сьогодні має статися щось важливе.

А

Б Нема без втрати перемоги (?) без горя радості нема.

Б

В Танцюють зорі (?) на мороз чималий показують.

В

Г Небо все яснішає (?) з-за видноколу показується повний місяць

Г

Д У гаю, гаю вітру немає (?) місяць високо (?) зіроньки сяють.

Д

А Я в давню істину увірував глибоко (?) найвища мудрість в простоті

а П

високій.

б П

Б Душевна людина як гарне дерево (?) дає затінок, годує, зогріває.

В ^

В Пора до двора (?) сходить місяць і зоря.

Г

А Не вчи плавати щуку (?) щука знає цю науку.

А

Б Так вже склалось (?) все життя плямисте.

Б

В Прокидалось усе та цвіло навкруги (?) синій пролісок вився з-під снігу.

В

Г А вгорі вже блідли зорі (?) западала пізня осіння ніч.

Г

Д Любов і надія не в зорях, не в морі (?) між людьми поради питати!

Д

1316. Двокрапку слід поставити між частинами безсполучникового

складного

речення (розділові знаки пропущено)

А Ще сонячні промені сплять (?) досвітні огні вже горять.

А

Б Вся природа радіє сонцю (?) сміються поля, дзвенять у повітрі бджо-

Б

ли, птахи розспівалися в діброві.

В

В Літо дбає (?) зима поїдає.

Г

Г Вітри вщухли (?) розп'ялися хрестами вітряки на вигоні.

Д

Д Вечір в срібній млі розтанув (?) ніч спустилася на землю.

1317. Двокрапку слід поставити між частинами безсполучникового

складного

речення (розділові знаки пропущено)

А Бери до серця і затям (?) душа творця не переквітне

А

Б Гляне (?) холодною водою обіллє.

Б

В Защебетав соловейко (?) пішла луна гаєм.

В

Г Подивилась ясно (?) заспівали скрипки.

Г

Д Засієш вчасно вродить рясно.

Д

1318. Двокрапку слід поставити між частинами безсполучникового

складного

речення (розділові знаки пропущено)

А Дмухнув вітер понад ставом (?) сліду не стало.

А

Б Злітає листя з осокора (?) летять листки з календаря.

Б

В Журиться жайворон-серпень (?) літня пора промина.

В

Г Садок вишневий коло хати (?) хрущі над вишнями гудуть.

Г

Д Поети йдуть за горизонт (?) поезія зостається віч-на-віч з вічністю.

Д

1319. Двокрапку слід поставити між частинами безсполучникового

складного

речення (розділові знаки пропущено)

А Багато снігу (?) багато хліба.

А

Б Диригент змахнув паличкою (?) у музикантів надулись щоки.

Б

В Січень без снігу (?) літо без хліба.

В

Г Март з водою (?) квітень з травою.

Г

Д Бери до серця і затям (?) душа творця не переквітне.

Д

1320. Двокрапку слід поставити між частинами безсполучникового

складного

речення (розділові знаки пропущено)

А Метушня слабким притаманна (?) безголосим властивий галас.

А

Б Спека та польові гарячі вітри пообпалювали дівчат (?) стали вони аж

Б

чорні.

В

В Відчинила двері (?) вітер як дмухне, аж засвистів.

Г

Г Не бійтесь заглядати у словник (?) це пишний яр, а не сумне провалля.

Д

Д Зійде сонце (?) утру сльози, ніхто не побачить.

сполучниковим) є речення

А Найогидніші очі порожні, найгрізніше мовчить гроза, найнікчемніші

А

дурні вельможні, найпідліша брехлива сльоза.

Б

Б Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

В

В Над притомленим завороженим степом стояла така тиша, що було

Г

чутй, як знизу дихає колос, як згори випадають роси і місячна обніж.

Д

сполучниковим) є речення

А Я пам'ятаю: йшла весна своїм походом смілим, і по саду лилась вона

А

квіток зеленим пилом.

Б

Б То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то

В

золотим дощем лились пісні.

Г

В Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і падають зорі в доло-

Д

ні, і падає сон у траву.

сполучниковим) є речення

А У городі, де грають струни п'яні, де вічний шум, де вічна суєта, я

А

згадую слова твої неждані.

Б

Б Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з

В

небом, почав відділятися світанок.

г

В С в коханні і будні, і свята, є в ньому і радість, і жаль, бо не можна

Д

життя заховати за рожевих ілюзій вуаль.

Г Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шеберхне.

Д І летять гуси, і летять журавлики, і літа мої листом осипаються.

сполучниковим) є речення

АІ пахне сіно лугове, і зав'язь в чистих росах зріє, і в кожній гілочці

А

живе на славний досвіток надія.

Б

Б Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон

В

був короткий, — він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла.

Г

В Сірі тумани курилися над нашою землею, брудні та важкі хмари ви-

Д

стинали високе небо, холодний вітер переганяв їх з одного боку на

другий.

Г Я кажу: не було б Дон Кіхотів, вже б давно посивіла земля.

Д Ось сонечко світить надворі, сніг біліє, цвірінчать горобці.

сполучниковим) є речення

А Коли осінь вмирає на сивому-сизому вітрі, ми старієм на рік, і немає

А

на долю управи.

Б

Б Навкруги тиша; скрізь ясно; з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише.

В

В А хмара находить, і грім гуркотить, і блискавка хижо моргає.

Г

Г І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека

Д

пливе в висоті.

Д Ніч темніє, і ясніють зорі, море плаче, й темрява шумить.

Речення з прямою і непрямою мовою

1326. Речення з непрямою мовою (розділові знаки пропущено)

А Чується немолодий голос хазяйки та двері, двері зачиняйте.

А

Б Це ти, Андрію спитала з полу мати.

Б

В Дивіться гукнула тепер ми, як боги!

В

Г Диктатори, королі, імператори гукали, що вони є символом доби.

г

Д Диктатори, королі, імператори гукали ми — символ доби.

Д

1327. Речення з непрямою мовою (розділові знаки пропущено)

А Проводжає мати сина і шепоче мужній будь!

А

Б Павлюк кричить, щоб він негайно злазив. Хай уже вони, а він куди!?

Б

В Павлюк кричить негайно злазь! Кажу тобі, негайно! Ну, хай вже ми.

В

А ти куди, а ти?!

Г

Г Панове судді, я прошу пробачення сказав Горбань.

Д

1328. Речення з непрямою мовою (розділові знаки пропущено)

А Еге подумав Остап так ось воно що!..

А[

Б А де ж батько запитав Дмитро.

Б[

В Нам сказали щоб ми йшли своєю дорогою.

В

Г Нам сказали ідіть своєю дорогою.

Г=

Д Ні, не клич мене, весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

Д.

1329. Речення з непрямою мовою (розділові знаки пропущено)

А Ти до землі всім серцем прихились мені шепоче рідна Україна.

А[

Б Ти все запам'ятала спитав він і додав зустрінемося завтра.

Б[

В Ці каже дяк хоч легко умирають.

В

Г Доводила одна нікчемність підлабузництво — це чемність.

Г _

Д Доводила одна нікчемність що підлабузництво — це чемність.

Д.

1330. Речення з непрямою мовою (розділові знаки пропущено)

А Старенький все ще бубонить про те що коли він у бурсі пізнавав на-

А[

уки Афіни й Рим пройшли крізь його руки.

Б

Б Іде, старенький, все ще бубонить коли я в бурсі пізнавав науки Афіни

В

й Рим пройшли крізь мої руки.

Г

В Я — злодійка вимовила стара.

Д.

Г А весна говорила послухай мене! Все кориться міцній моїй владі.

Д Не говори печальними очима те, що бояться вимовить слова.

1331. Правильно оформлено цитату в реченні

А В. Сухомлинський писав: що «Без поваги, без любові до рідного сло-

А[

ва не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної куль-

Б

тури».

В

Б Улюблений вислів Рильського був: «Сім раз добре подумай про кого-

Г =

небудь погано, а за восьмим зроби йому хороше».

Д -