3. Методичні вказівки до курсового проекту

1. Розробка структурної схеми МТМ

Цифровізація МТМ здійснюється впровадженням ЦСК методами «накладення» ЦСК на існуючу аналогову мережу і «цифровими островами», коли ЦСК працює в одному мікрорайоні. У курсовому проекті передбачається використовувати перший метод, тобто встановити ОПС в одному з районів міста і включити в неї виносний комутаційний модуль, що виконує роль підстанції, яка розміщена у будинку РАТС-2.

Відстані між РАТС визначаються методом трикутника в масштабі 1см= = 1 км (рис.3.1).

Тип з’єднувальних ліній визначається з економічної точки зору та технічними можливостями мережі. Між аналоговими РАТС використовуються лінії однобічної дії в залежності від відстані між станціями. Якщо довжина ЗЛ менше, ніж 1,5 км, то використовуються трьохпроводові ФЗЛ, якщо від 1,5 до 10 км, - двохпроводові ФЗЛ, якщо більше, ніж 10-15 км – ІКМ тракти.

ЗЛ між між ЦСК і аналоговими РАТС – цифрові, при цьому на аналоговій РАТС установлюється напівкомплект ІКМ для переходу з цифрового сигналу на аналоговий.

ЗЛ між цифровими станціями – двосторонньої дії цифрові типу Е1.

Нумерація МТМ залежить від кількості РАТС і ємності мережі. Так як проектована ОПС має ємність, більшу за 10 000, то доцільно використовувати змішану нумерацію (на ОПС – шестизначну, а на існуючій мережі – п’ятизначну).

Структурна схема МТМ наведена на рисунку 3.2.

Рисунок 3.1- Метод визначення відстані L_O-K

3.2 Розрахунок інтенсивностей телефонного навантаження

Категорії джерел навантаження відрізняються інтенсивностями питомих абонентських навантажень. У завданні прийняті три категорії:

• абоненти ділового сектору – категорія 1;

• абоненти квартирного сектору – категорія 2;

• універсальні таксофони – категорія 3.

Структурний склад абонентів по категоріям для існуючих РАТС визначаємо в залежності від частки абонентів квартирного сектору, так як таксофони виділені в окрему групу. Тому

, (3.1)

, (3.2)

де - частка абонентів квартирного сектору;

- кількість абонентів індивідуальних;

,- кількість абонентів по категоріях – ділового і квартирного секторів відповідно.

Структурний склад для ЦСК визначаємо за винятком універсальних таксофонів. Кількість індивідуальних телефонів дорівнює:

, (3.3)

Знаючи кількість індивідуальних ТА, визначаємо кількість абонентів ділового та квартирного секторів, користуючись формулами (3.1) та (3.2). При цьому заміняємо на.

Прогнозоване абонентське навантаження визначаємо у годину найбільшого навантаження (ГНН). У таблиці додатку 2 наведено значення питомих абонентських навантажень для ранкової ГНН – місцевого вихідного , місцевого вхідногоі міжміського вихідногоі вхідного.

Інтенсивності навантажень на ЦСК:

, (3.4)

, (3.5)

, (3.6)

. (3.7)

Значення місцевих навантажень розраховуються для всіх станцій мережі, а міжміських – лише для проектуємої (ОПС і ПС).

Навантаження до спецслужб визначаємо як частку інтенсивності вихідного абонентського навантаження:

, (3.8)

де =0,3…0,5 – частка навантаження, що направляється до спецслужб.

Інтенсивність вихідного навантаження, що залишилося:

. (3.9)

По отриманим даним необхідно побудувати схему розподілу навантаження на ЦСК. Навантаження вихідні зовнішні з АМ на групові тракти менше навантаження абонентських ліній через різницю часу заняття АЛ і ліній ГТ. Аналогічно і для аналогових АТС - навантаження виходу ГП менше вхідного навантаження. Ця відмінність визначається коефіцієнтом , значення якого залежить від виду зв'язку:

,, (3.10)

де - середня тривалість заняття АЛ (додаток 2),

- середня тривалість слухання сигналу станції, рівна 3 с,

- час встановлення з'єднання, = 0,

- час набору номера, що залежить від способу передачі номера від ТА.

Для імпульсного способу (ДКШІ) =1,5хn с, а для частотного способу (DTMF) ⁼ 0,4хп с, де п - число цифр, що набираються, і залежить від нумерації на мережі. У КП всі ТА з набором ДКШІ.

При вихідному зв’язку приймається n=5 або n=6 у залежності від значності нумерації. Так як у нашому випадку змішана нумерація, визначаємо середньозважене значення п:

, (3.11)

де - частка викликів, що направляються до РАТС із 5-ти значною нумерацією. Величина дорівнює:

, (3.12)

де і - загальна ємність РАТС відповідно з 5-ти і 6-ти значною

нумерацією.

При вихідному міжміському зв'язку величина п дорівнює:

, (3.13)

де = 0,6,= 0,3,= 0,1 частки викликів при зоновому міжміському іміжнародному зв'язку відповідно. Тому:

п = 0,6 x 9 + 0,3 х 11+0,1 х 14= 10,1.

Коефіцієнт дорівнює:

, (3.14)

де визначається з таблиці додатку 2.

Для спецслужб час довідки = 30 с, а число цифр, що набираються,дорівнює двом, таким чином, =+ 1,5 х n = 3 + 1,5 х 2 = 6 с. Величина q_СП дорівнює:

=0,8. (3.15)

При вхідному зв'язку на ЦСК прийом номера і встановлення з'єднання дуже малі, як при місцевому, так і при міжміському зв'язку, тому =1.

При вхідному зв'язку на аналогових РАТС розрахунок роблять з урахуванням типу станції:

-для координатної РАТС при прийомі номера кодом МЧК (=2 с):

. (3.16)

Вихідне від аналогових АТС навантаження:

. (3.17)

Зовнішні навантаження на груповий тракт з урахуванням різниці заняття АЛ і ГТ відповідно рівні:

, (3.18)

, (3.19)

, (3.20)

, (3.21)

, (3.22)

. (3.23)

Навантаження групового тракту дорівнює сумі навантажень (див. рис. 3.3) і без втрат проходить через ОПС або ПС. Тому можна стверджувати:

; . (3.24)

Міжстанційне навантаження від станції J до станції К визначаються по формулі:

, (3.25)

де Y_B - інтенсивність вихідного від РАТС-J (ОПС, ПС) навантаження,

Y_ВХ.К - інтенсивність вхідного навантаження до РАТС-К,

Y_ВХ (ГТС)_Z - сума вхідних на всі РАТС, ОПС, ПС ГТС навантажень, нормована коефіцієнтами тяжіння відносно РАТС-J, (n_J-Z);

n_J-K - нормований коефіцієнт тяжіння від станції J до станції К.

Послідовність розрахунку міжстанційного навантаження рекомендується наступна.

Після розрахунку зовнішніх навантажень на ОПС, РАТС-2, РАТС-3, РАТС-4 і ПС дані розрахунку заносять у таблицю 3.1.

Таблиця 3.1 - Інтенсивність вихідного і вхідного навантаження мережі (Ерл)

РАТС	ОПС	РАТС-2	РАТС-3	РАТС-4	ПС
YВ , Ерл	YВ.О	YВ.2	YВ.3	YВ.4	YВ.П
YВХ, Ерл	YВХ.О	YВХ.2	YВХ.3	YВХ.4	YВХ.П

Визначаються нормовані коефіцієнти тяжіння використовуючи додаток 2, на основі якої складають таблицю міжстанційного тяжіння, (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 - Коефіцієнти тяжіння

від до	ОПС	РАТС-2	РАТС-3	РАТС-4	ПС
ОПС	nO.O=1	nO.2	nO.3	nO.4	nO.П=1
РАТС-2	n2.O	n2.2=1	n2.3	n2.4	n2.П
РАТС-3	n3.O	n3..2	n3..3=1	n3.4	n3.П
РАТС-4	n4.O	n4.2	n4..3	n4.4 =1	n4.П
ПС	nП.O	nП.2 =1	nП.3	nП.4	nП.П =1

Використовуючи формулу (3.26), обчислюємо розподіл вихідного навантаження від ОПС до станцій мережі (Y_O-O, Y_O-J, Y_O-K). Внутрішньостанційне навантаження Y_O-O дорівнює:

. (3.26)

Позначимо:

. (3.27)

Тоді навантаження внутрішньостанційне ,навантаження до РАТС - J дорівнює: ,

навантаження до РАТС - K дорівнює: .

Аналогічно розраховується розподіл навантаження від РАТС та ПС.

Результати заносимо у таблицю міжстанційного навантаження (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 - Інтенсивність міжстанційного навантаження

від до до	ОПС	РАТС-2	РАТС-3	РАТС-4	ПС
ОПС	YО.О	YО.2	YО.3	YО.4	YО.П
РАТС-2	Y2.О	Y2.2	Y2.3	Y2.4	Y2.П
РАТС-3	Y3.О	Y3.2	Y3.3	Y3.4	Y3.П
РАТС-4	Y4.О	Y4.2	Y4.3	Y4.4	Y4.П
ПС	YП.О	YП.2	YП.3	YП.4	YП.П

Результати розрахунку навантажень на ОПС заносимо на схему розподілу навантаження на ОПС.

Навантаження на пучки ЗЛ визначаються за результатами розрахунку міжстанційних навантажень (табл. 3.3) з урахуванням навантаження, поступаючого від цифрової системи до ВСС і АМТС. Для визначення навантаження на пучки ЗЛ зображують схему розподілу навантаження (рис.3.3).

Навантаження на ЗЛ від ПС:

(3.28)

(3.29)

(3.30)

(3.31)

. (3.32)

Рисунок 3.3 – Схема розподілення навантаження на МТМ