4. Економічні закони і категорії, їх класифікація

Щоб виконати поставлену задачу, економічна наука повинна не просто констатувати наявність якихось господарських явищ і фактів, а систематизувати їх, аналізувати і узагальнювати. При цьому, в першу чергу, необхідно встановити наявність зв'язків між явищами, їх взаємозалежність і взаємообумовленість. Якщо в результаті економічного аналізу вдалося знайти міцні причинно-наслідкові зв'язки, то з'являються підстави говорити про наявність закономірності, тобто про підлеглість процесів, що відбуваються, дії економічних законів. Під економічним законом розуміється стійка, повторюється, як правило, причинно-наслідковий зв'язок між економічними процесами, що виявляється як об'єктивна необхідність.

Знання економічних законів дає уявлення про напрями розвитку явищ і їх вірогідні наслідки, тим більше вірогідних, чим ближче реальні умови до тих ідеальних, для яких закон сформульований. Таким чином, закони діють як тенденції, визначаючи основну лінію розвитку, але зовсім не фатальну неминучість звершення тієї або іншої події в кожний даний момент. Наявність економічної закономірності дозволяє лише говорити про те, що при дотриманні деяких умов можна чекати з достатнім ступенем вірогідності, що члени соціальної групи діятимуть певним чином.

Особливість економічних законів полягає ще і в тому, що це соціальні закони, тобто регулюючі ту сферу відносин, де взаємодіють люди: окремі особи, соціальні групи, суспільства. В процесі виробництва між людьми встановлюються виробничі відносини.

Всі економічні явища і процеси розвиваються під впливом економічних законів.

Економічні закони – це найістотніші, стійкі, постійно повторюються об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності в економічних явищах і процесах. Це закони розвитку відносин виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Між законами розвитку суспільства (економічними законами) і законами природи існують загальні риси і відмінності. Загальне між ними те, що економічні закони, як і закони природи, носять об'єктивний характер і не залежать від волі і свідомості людей. Відмінність:

1. Природні закони (закони природи) діють зовні людського суспільства (закон всесвітнього тяжіння), а економічні – закони розвитку суспільного життя, господарської діяльності людей.

2. Природні закони – вічні; економічні – носять історичний характер.

3. Відкриття і застосування природних законів відбувається більш менш гладко, а економічні закони зустрічають сильну протидію із сторони відмираючих сил суспільства.

Економічні закони утворюють систему економічних законів розвитку суспільства.

Система економічних законів включає чотири їх типи:

• загальні (загальні) закони. Діють протягом існування людства. Закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії робочого часу, закон піднесення потреб, закон розподілу суспільної праці;

• особливі закони. Діють в декількох суспільно-економічних формаціях: закон вартості, попиту і пропозиції, грошового обігу, закон переважного зростання I підрозділу в порівнянні з II підрозділом. Такі закони відображають внутрішні, необхідні, стійкі і істотні зв'язки, властиві деяким технологічним способам виробництва в їх взаємодії з деякими однаковими елементами різних суспільних форм в однотипних суспільно-економічних формаціях;

• до третього типу належать специфічні економічні закони, закони які діють тільки в межах одного суспільного способу виробництва. До них відносяться: основний економічний закон, який виражає глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами, відносинами власності, основну мету суспільного способу виробництва. Це такі закони капіталістичного накопичення, народонаселення. В першу чергу вивчаються саме специфічні економічні закони, які якнайповніші виражають соціально-економічну природу і історичне місце тієї або іншої системи виробничих відносин;

• стадійні економічні закони – діють лише на одній із стадій суспільного способу виробництва. Наприклад, закон породження монополій концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму або на одному із ступенів стадій. Наприклад, на вищому державно-корпоративному ступені низхідної стадії діють закон планомірності економічного розвитку, закон одержавлення капіталістичної економіки.

Держава не може відмінити об'єктивні економічні закони, але може створювати передумови їх розвитку, змінюючи відповідні умови. Економічні закони залежать не від свідомості людей, а від їх свідомої діяльності.

Деякі закони матеріальної діалектики: закон єдності і боротьби протилежностей, кількісно-якісних змін, закон заперечення.

В результаті абстрагування виводяться економічні категорії. Вони виступають як теоретичні вирази реальних сторін економіки (прибуток, ціна, товар, гроші, зарплата).

Економічні категорії – цей теоретичний вираз, уявні форми виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують. Кожна економічна категорія відображає діалектичну єдність соціально-економічних зв'язків і відносин між людьми і техніко-економічними зв'язками і відносинами, з речовинною формою процесу праці, з відносинами людини і природи.

Економічні категорії більш мінливі, ніж економічні закони. Внутрішньо необхідний, постійний, істотний зв'язок між економічними явищами і процесами, яка виражається за допомогою економічних законів, одержує віддзеркалення у взаємозв'язку певних економічних категорій. Кожний закон як би групує навкруги себе певну кількість економічних категорій.