Спрямований хіміко-токсикологічний аналіз похідних піразолону.
Об'єкти дослідження - шлунок, кишковик, печінка, нирки, кров, сеча.
Ізолювання проводиться по загальних методах (Стаса-Отто чи Васильєвої А.А,), препарати можуть бути знайдені в кислій і лужній хлороформних витяжках.
Анальгін у кислих водних витяжках гідролізуется з утворенням монометиламіноантипірину, що і переходить у хлороформний екстракт.
З огляду на, що похідні піразолону характеризуються слабкими основними властивостями, запропонований окремий метод екстракції похідних піразолону з органів, для чого водний кислий витяг відразу подлужнюют аміаком до рН 8,5 - 10 і проводять екстракцію хлороформом. При дослідженні біологічних рідин похідні піразолона витягаються органічними розчинниками з підкислених об'єктів у присутності висолювачів при попередньому осадженні білків у разі потреби.
ТСХ-скринінг. Похідні піразолону при проведенні досліджень кислої хлороформної витяжки в загальній системі розчинників хлороформ-ацетон-хлороформ (1:9) попадають у першу зону зі значеннями Rf 0 - 0,25. При обробці 5% розчином FeCl3 похідні піразолону виявляються у вигляді блакитних, синіх, синьо-фіолетових і червоно-фіолетових плям; при обробці реактивом Драгендорфа і потім 10% розчином H2SO4 похідні піразолону утворять оранжеві, оранжево-коричневі плями.
Після елюювання метанолом препарати аналізують у окремій системі ацетон-циклогексан (5:1), сорбент - основний окис алюмінію.
Похідні піразолону при проведенні досліджень лужної хлороформної витяжки в загальній системі розчинників хлороформ-диоксан-ацетон-25% розчин аміаку (45:47,5:5:2,5) попадають у другу і третю зони зі значеннями Rf 0,50 - 0,58; і 0,63 - 0,83, відповідно.
Після елюювання сумішшю метанол-25% розчин аміаку (9:1) препарати аналізують у системах хлороформ-ацетон (5:1) і хлороформ-етанол(20:1).
Виявленн., Після очищення "кислої” і "лужнної" хлороформних витяжок хроматографічними методами проводять підтвердження наявності похідних піразолону хімічними і фізико-хімічними методами.
Реакції забарвлення
1.Реакція з хлоридом окісного заліза - спостерігається для анальгіну червоно-фіолетове; для антипірину - червоне; для амідопірину - синьо-фіолетове забарвлення.
Реакція не специфічна, чутлива.
2. Реакція з нітритом натрію і сульфатною концентрованою кислотою -спостерігається антипірин - зелене; амідопірин - фіолетове (забарвлення зникає); анальгін - зеленувато-синє (забарвлення зникає); бутадіон - червоно-буре (забарвлення зникає поступово).
нітрозоантипірин
Реакція не специфічна, чутлива.
3. Реакція з лігніном - спостерігається лимонно-жовте забарвлення, характерне для анальгіну.
4. Реакція з реактивом Несслера - спостерігається оранжевий осад - характерний для анальгіну.
5 Реакція утворення азобарвника - спостерігається червоне забарвлення - характерне для антипірину.
піразолоновий азобарвник
6. Ідентифікація фізико-хімічними методами, виявлення препаратів по УФ- і ІЧ-спектрам; хроматографічними методами -ГРХ, ВЕРХ, ТСХ.
Кількісне визначення похідних піразолону проводиться УФ-спектрофотометричним методом, фотоколориметричним методом (в основу якого покладені кольорові реакції амідопирину з бромфеноловим синім, анальгіну з бензохіноном в оцтовокислому середовищі, бутадієну з бензидином), а також хроматографічними методами (ГРХ, ВЕРХ, ТСХ).