Крововтрати.

Ниркової коліки.

Гострого пієлонефриту.

Пухлини нирки.

Нефректомії.

До класифікації стадій гострої ниркової недостатності не відноситься:

Олігоанурична стадія.

Інтермітуюча стадія.

Поліурична стадія.

Стадія видужання.

Початкова стадія.

Найбільш частою причиною хронічної ниркової недостатності є:

Хронічний пієлонефрит.

Солітарні кісти нирок.

Хвороба Ормонда.

Мультикістоз нирок.

5. Паранефрит.

До методів позаниркового очищення крові відносяться:

Плазмоферез.

Перитонеальний діаліз.

Гемосорбція.

Гемодіаліз.

Усі перелічені.

Найбільш частою причиною хронічної ниркової недостатності серед набутої патології нижніх сечових шляхів є:

Хронічний простатит.

Хронічний цистит.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози.

Камені сечового міхура.

Дивертикул сечового міхура.

Найбільш чутливим тестом з визначення функції нирок є:

Проба Говарда.

Проба Реберга.

Проба Зимницького.

Проба Фольгарта.

Проба Нечипоренка.

Оперативне лікування при абсцесі нирки полягає в:

Декапсуляції, розкритті абсцесу, дренуванні нирки і паранефрію.

Розкритті абсцесу і дренуванні паранефрію.

Декапсуляції, дренуванні нирки і паранефрію.

Нефростомії і дренуванні паранефрію.

Розкритті і дренуванні абсцесу.

У випадку порушення відтоку сечі при пієлонефриті вагітних слід виконати:

Катетеризацію або стентування нирки на боці ураження.

Пієлоскопію.

Ретроградну пієлографію.

Перкутанну пієлостомію.

Уретро стомію.

Лікування апостематозного пієлонефриту полягає в:

Призначення масивної антибактеріальної терапії.

Катетеризації нирки.

Декапсуляції і нефростомії.

Перкутанній пієлостомії.

Постановці стента.

Найбільш інформативним методом для підтвердження карбункула нирки є:

Оглядова урограма, ретроградна пневмопієлограма.

Оглядова, екскреторна урограма, ретроградна пієлограма.

Радіоізотопна ренографія, ретроградна пієлографія.

Хромоцистосокопія, цистографія.

Комп'ютерна томографія.

При пошкодженні яких органів використовується епіцистостомія?

Розрив сечового міхура та уретри.

Розрив нирки та уретри.

Розрив сечовода і міхура.

Розрив нирки і міхура.

Розрив сечовода та уретри.

Які причини постренальної анурії?

Перев'язка сечоводів, камені сечоводів.

Переливання несумісної крові.

Шок, колапс.

Емболія ниркових артерій.

Вживання токсичних речовин.

Як віддиференціювати гостру затримку сечі від анурії?

Провести катетеризацію сечового міхура.

Шляхом цистостомії.

Хромоцистоскопією.

Надлобковою пункцією сечового міхура.

Цистоскопією.

Яка тактика уролога при гематурії?

Цистоскопія під час гематурії.

Гемостатична терапія.

Хромоцистоскопія.

Цистоскопія після припинення гематурії.

Оглядова урографія.

Відсутність виділення сечі при інтенсивних позивах на сечовипус­кання називається:

Гостра затримка сечі.

Парадоксальна ішурія.

Анурія.

Олігурія.

Хронічна затримка сечі.

Яку патологію можна діагностувати пробою Зельдовича?

Розрив сечового міхура.

Розрив уретри.

Розрив нирки.

Розрив сечовода.

Розрив ниркової миски.

Яку інформацію повинен мати хірург, приступаючи до оперативного втручання з приводу травми нирки?

Наявність і функціональний стан другої нирки.

Наявність перелому ребер.

Наявність пошкодження інших внутрішніх органів.

Пошкодження судин брижі.

Анамнез урологічних захворювань.

Характерною ознакою травми нирки при цистоскопії є:

Виділення гною з вічка сечовода.

Втягнуте вічко сечовода.

Розширене вічко сечовода.

Виділення крові з вічка сечовода.

Гіперемія навколо вічка сечовода.

Внутрішньоочеревинні розриви сечового міхура виникають при:

Відкритій травмі.

Переломах кісток таза.

Автоаваріях.

Переповненому сечовому міхурі.

Сечокам'яний хворобі.

Позаочеревинні розриви сечового міхура виникають при:

Відкритій травмі.

Переломах кісток таза.

Автоаваріях.

Переповненому сечовому міхурі.

Сечокам'яний хворобі.

Типовим для внутрішньоочеревинного розриву сечового міхура є:

Перитоніт.

Біль.

Гематурія.

Блювання.

Набряк мошонки.

При пошкодженні сечового міхура тактика полягає в:

Негайній операції.

Нагляді лікаря.

Призначенні антибіотиків.

Катетеризації сечового міхура.

Нефростомії.

Для діагностики пошкоджень уретри не можна використовувати:

В/в урографію.

Цистографію.

Катетеризацію сечового міхура.

УЗД.

Уретрографію.

Найчастіше до пошкодження уретри призводить невміле вико­нання:

Уретрографії.

Низхідної цистографії.

Катетеризації сечового міхура.

Антеградної цистографії.

Блокади сім'яного канатика.