4. Ризик, як фактор потенційної небезпеки. Оцінка ступеню ризику. Загальна характеристика і оцінка небезпек

Важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки є частота, з якою вона може проявитись або ризик.

Ризик визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу. Так можна розрахувати розміри загального та групового ризику. В групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу тощо.

Прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками. За статистичними даними в 1998 році в Україні загинула в побутовій сфері 68 271 людина. Наразитись на небезпеку в побуті міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні в цей період, тобто № = 50100000 осіб. Звідси, числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері 1998 року становило: = 68271/50100000 = 0,001362 = 1,362 х 10⁹ = 1362 х 10⁶. З розглянутого прикладу виходить, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, в побутовій сфері загинули в 1998 р. 1362 особи.

В охороні праці для характеристики рівня травматизму використовується коефіцієнт частоти (К), який показує кількість травмованих чи загиблих на тисячу працюючих. Якщо його використати для нашого прикладу, то можна сказати, що коефіцієнт частоти смертельного побутового травматизму в Україні в 1998 р. становив 1,362.

Оцінка ризику небезпеки. Небезпека є відносним поняттям. Абсолютної безпеки для всіх обставин та умов не існує. На запитання: “Яка безпека є достатньою?” немає простої відповіді. Для визначення серйозності небезпеки існують різні критерії.

Категорії серйозності небезпек

Вид	Категорія	Опис нещасного випадку
Катастрофічна	І	Смерть або зруйнування системи
Критична	ІІ	Серйозна травма, стійке захворювання, суттєве пошкодження в системі
Гранична	ІІІ	Незначна травма, короткочасне захворювання, пошкодження в системі
Незначна	ІV	Менш значні, ніж у категорії ІІІ, травми, захворювання, пошкодження у системі

Використання категорій серйозності небезпеки дуже корисно для визначення відносної важливості здійснення профілактичних заходів для забезпечення безпеки життєдіяльності.

Рівні ймовірності небезпеки – є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбудеться небажана подія, яка є наслідком неусунутої або непідконтрольної небезпеки. Використовуючи водночас методики визначення серйозності і ймовірності небезпеки, можна визначити, вивчити небезпеки, віднести їх до певного класу і вирішити їх, виходячи з серйозності небезпеки, потенційно ймовірних наслідків та ймовірності, що такі наслідки будуть мати місце.

Рівні ймовірності небезпеки

Вид	Рівень	Опис наслідків
Часта	А	Велика ймовірність того, що подія відбудеться
Можлива	В	Може трапитись декілька разів за життєвий цикл
Випадкова	С	Іноді може відбутися за життєвий цикл
Віддалена	D	Малоймовірна, але можлива подія протягом життєвого циклу
Неймовірна	Е	Настільки малоймовірна, що можна припустити, що така небезпека ніколи не відбудеться

За ступенем припустимості ризик буває: знехтуваний, прийнятний, граничнодопустимий, надмірний.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Граничнодопустимий ризик – це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків. На практиці досягти наукового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фахового) рівня.

Сутність концепції прийнятого (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки та техніки. Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним – вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на вартість ризику, головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.

Управління ризиком.

Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки.

Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Такими шляхами є:

• повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки,

• заміна небезпечних операцій іншими – менш безпечними,

• удосконалення технічних систем та об’єктів,

• розробка та використання спеціальних засобів захисту,

• заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.

Якісний аналіз небезпек.

Жодна система чи операція не гарантує абсолютної безпеки. Ми намагаємося, наскільки це можливо, наблизитися до 100% безпеки. Аналіз небезпеки починають з попереднього дослідження, яке дозволяє в основному ідентифікувати джерела небезпек. Потім, при необхідності, дослідження можуть бути поглиблені з виконанням детального якісного аналізу. Методи цих аналізів та прийоми, які використовуються при їх виконанні, відомі під різними назвами.

Типи аналізу:

– попередній аналіз небезпек (ПАН)

– системний аналіз небезпек (САН)

– підсистемний аналіз небезпек (ПСАН)

– аналіз небезпеки робіт та обслуговування (АНРО)

Попередній аналіз небезпек (ПАН) – це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем визначити та класифікувати небезпеки, які мають місце в системі. ПАН виконується у такому порядку:

• вивчають технічні характеристики об’єкта, системи чи процесу, а також джерела енергії, що використовується, робоче середовище, матеріали; встановлюють їхні небезпечні та шкідливі властивості,

• визначають закони, стандарти, правила, дія яких розповсюджується на даний об’єкт, систему чи процес,

• перевіряють технічну документацію на відповідність її законам, правилам, принципам і нормам безпеки,

• складають перелік небезпек, в якому зазначають ідентифіковані джерела небезпеки (системи, підсистеми і компоненти), чинники, що викликають шкоду, потенційні небезпечні ситуації, виявлені недоліки.

Особливу увагу приділяють наявності вибухонебезпечних та токсичних речовин, виявленню компонентів об’єкта, в яких можлива їх присутність, потенційна небезпечна ситуація від неконтрольованих реакцій чи при перевищенні тиску.

Після того, як виявлені крупні системи об’єкта, які є джерелами небезпеки, їх можна розглядати окремо і досліджувати більш детально за допомогою інших методів аналізу.

Аналіз дерева помилок (АДП) – вважається найбільш корисним аналітичним інструментом у процесі системної безпеки, особливо при оцінці дуже складних або деталізованих систем. Він використовує дедуктивний логічний метод (тобто поступово рухається від загального до часткового). Дуже корисний при дослідженні можливих умов, які можуть призвести або вплинути на небажані наслідки. Наприклад: авіакатастрофа під Львовом на Скнилівському аеродромі.

При аналізі дерева помилок в процесі системної безпеки небажану подію відносять до кінцевої події. Це – загальний, або відомий, результат можливого ряду подій, характер яких може чи не може бути відомий; поки не проведено розслідування. Аналітик починає ідентифікувати окремі події, які сприяли кінцевій події, може бути побудовано дерево помилок. Розташовуючи кожний фактор у відповідному місці дерева, дослідник може точно визначати, де відбулися будь-які пошкодження в системі, який зв’язок існує між подіями і яка взаємодія відбулась (чи не відбулась, але може відбутись).

Виконання дерева помилок можливе лише після детального вивчення робочих функцій усіх компонентів системи, що розглядається. Слід враховувати, що на роботу системи впливає людський фактор.