20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ національний МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА екстреної медичної допомоги та МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ

“Затверджую”

Завідуючий кафедрою ЕМД та МК

професор В. Криса

“____”________________ 2010 р.

Методична розробка

для проведенняпрактичного заняття з предмету

“Безпека життєдіяльності. Основи охорони праці”

Тема № 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Підготовлена викладачем кафедри ЕМД та ВМ Семегеном О. М.

Обговорено на засіданні кафедри “____”_____________ 2010 р.

Протокол №_________.

Івано-Франківськ, 2010

Література

1. Безпека життєдіяльності”, Л., 2000 р В. С. Джигирей та інш. С. 73-83, 85-116, 127-142.

2. ” Безпека життєдіяльності” Л., 2002 р Є. П. Желібо та ін. С. 128-164, 172-245.

3. “Основи охорони праці” Л. 2000 р Жидецький В. Ц. та інш. С. 249-251.

	Навчальні питання і розрахунок часу
	Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.
	Система “людина – життєве середовище” та її компоненти.
	Визначення поняття небезпеки. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів, небезпечних зон.
	Ризик, як фактор потенційної небезпеки. Оцінка ступеню ризику. Загальна характеристика і оцінка небезпек.

ВСТУП

Збереження здоров’я і життя людини не тільки на виробництві, але й за його межами набуває особливого значення з огляду на соціально-економічні та демографічні аспекти сучасного розвитку нашої держави. Так, за період з 1991 по 1998 роки в Україні від нещасних випадків невиробничого характеру загинуло 567,5 тис. чоловік, що в 38 разів перевищує кількість загиблих на виробництві, сотні тисяч стали інвалідами. На транспорті смертельно травмовано біля 76 тисяч чоловік, майже 82 тисячі загинули від отруєнь, 108 тисяч чоловік покінчили життя самогубством, від насильницьких дій постраждало 50,8 тис. чоловік, 37,3 тис. чоловік утопилось, 12,7 тис. чоловік загинули на пожежах.

Загально відомо, що причиною трагічних наслідків у багатьох надзвичайних ситуаціях стає саме незнання елементарних правил поведінки в екстремальних умовах. Саме це незнання викликає в потенційних потерпілих спочатку розгубленість, а згодом і паніку та заціпеніння – неспроможність боротися за своє життя.

1 Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності – це галузь знань і практичної діяльності, спрямованої на формування ідеології безпеки, попередження прояву небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей появи й розвитку небезпек, їх властивостей, наслідків впливу на організм людини, основ захисту людини та середовища її життя, а також на розробку й реалізацію способів і методів створення й підтримки здорових і безпечних умов життя та діяльності людини в повсякденних умовах побуту, виробництва і в надзвичайних ситуаціях.

«Безпека життєдіяльності» як навчальна дисципліна має свої об'єкти й методи вивчення, цілі, завдання і функції. Як навчальна дисципліна вона становить складний соціально-педагогічний про­цес із такими функціями, як освітня, виховна та психологічна.

Освітня функція полягає в тому, щоб забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвиток небезпек, надзвичайних ситуацій, їх влас­тивості, можливий вплив на здоров'я та життя людей і сформу­вати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання й ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища.

Мета виховної функції дисципліни полягає у формуванні у студентів наукового світогляду, суть якого — розуміння того, що людина не є самодостатньою живою істотою, яка живе окремо за своїми законами; вона існує в природі і є частиною природної сис­теми. Це пов'язано передусім із функціональною нерозривністю навколишнього середовища і людини, їхній взаємний вплив відоб­ражається не тільки на життєдіяльності, а й на способі мислення, на активній соціальній позиції.

Психологічна функція полягає у формуванні психологічної готовності до діяльності в умовах сучасного небезпечного сере­довища.

Психологічний вплив небезпечних ситуацій проявляється у людей неоднозначно, бо він має індивідуально виражену особисту реакцію. Відчуття небезпеки одних робить зовсім безпомічними, розгубленими і нездатними до цілеспрямованих дій, до активного захисту, а в інших ця сама обставина здатна викликати піднесення душевних та фізичних сил, спонукати до активної протидії. У дея­ких людей самозбереження проявляється втечею від загрозливих обставин, у інших — навпаки: мобілізується готовність до дії, до відповідного ризику, що ґрунтується на тверезому розрахунку і впевненості у можливості протидіяти небезпеці.

Об'єктом вивчення БЖД є людина і людське співтовариство, середовище, що її оточує, процес взаємодії людини з навколишнім середовищем (тобто життєдіяльність) і небезпеки, які при цьому виникають.

Основним методом дослідження в БЖД є системний аналіз, оскільки і людина, і середовище є складною, багатофункціональ­ною й багатоелементною системою.

Головна мета дисципліни «Безпека життєдіяльності» полягає у тому, щоб сформувати в людини свідоме й відповідальне став­лення до питань особистої безпеки і безпеки тих, хто її оточує, навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, визначати шлях надійного захисту від них, уміти надавати допо­могу в разі потреби собі та іншим, а також оперативно ліквідову­вати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності.

Завдання дисципліни «Безпека життєдіяльності» полягає в тому, щоб навчити студентів:

• ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати величину і ймовірність їхнього прояву;

• визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі чинники, що породжуються джерелами цих небезпек;

• розуміти причини й механізм дії небезпечних чинників на людину;

• прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих чинників на організм людини;

• використовувати нормативно-правову базу захисту людини й навколишнього середовища;

• розробляти заходи і застосовувати засоби захисту людини від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих чинників;

• запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення вживати адекватних заходів і виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

• використовувати у своїй практичній діяльності громадсько- політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природо­охоронні, медико-профілактичні й освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існу­вання людини у сучасному навколишньому середовищі.

Термін “життєдіяльність” порівняно новий, з’явився з появою пілотованої космонавтики. Зараз цей термін широко використовується в усіх сферах. “Життєдіяльність” складається з двох слів – “життя” і “діяльність”. Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими: фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Життя – це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком. Життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії. Невід’ємною властивістю всього живого є активність. Термін “життя” передбачає активну діяльність.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища. Завдяки своїй діяльності (біологічна, соціальна та духовно-культурна сутність) людина сама впливає на природу, змінюючи та пристосовуючи її відповідно до законів суспільного розвитку та задоволення своїх матеріальних та духовних потреб.

І так, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалазації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Перейдемо до визначення терміну “безпека”. Часто зустрічається визначення безпеки як : “такий стан будь-якого об’єкту, за якого йому не загрожує небезпека”. Державний стандарт України визначає термін “безпека” як “стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди”. Безпека – це збалансований стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Безпека людини – це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальності, соціальні і духовні надбання.

Згідно з ДСТУ 2293-99 «безпека» — це стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди. Близьким до цього визначення є також те, що використовується в інших країнах: «безпека — це ступінь свободи від ризику або ж відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдати будь-якої шкоди життю та здоров'ю людини за будь-яких умов існування.

Безпека — це збалансований відповідно до експертної оцінки стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних сис­тем тощо.

Близькою за значенням до категорії «безпека» є категорія «безпечність». Але якщо «безпека» характеризує стан об'єктів чи систем, то «безпечність» — це їхня властивість. Згідно з ДСТУ 2293-99 безпечність виробничого обладнання — це властивість цього обладнання відповідати вимогам безпеки праці під час мон­тажу (демонтажу) та експлуатації в умовах, установлених норма­тивною документацією. Аналогічно стандартизовані значення термінів «безпечність промислового підприємства», «безпечність промислової продукції». Так само можна встановити значення безпечності побуту, навчального процесу тощо.

Безпека нерозривно пов'язана з небезпекою. Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє її значення по-своєму. Згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов'язує від­чуття небезпеки з буденними проблемами і повсякчасними клопо­тами, а не з побоюванням глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров'я, довкілля — основні проблеми безпечного самопочуття людини. Відчуття небезпеки має також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:

1. рівня соціального і суспільного розвитку особистості;

2. ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впливають на світосприйняття громадянина.