тести студентам 5 курс
.doc-Вживанням йодованої кухонної солі;
-Прийманням мікродоз йоду;
-Прийманням антиструміну.
288. Кількість КІ (г), яка додається на 40 кг йодованої солі:
-1;
-2;
-3;
-4;
-5.
289. Вузловий зоб диференціюють з:
- Пухлинами підщелепної слинної залози;
-Остеомою ключиці;
-Шийним лімфаденітом;
-Боковою кістою шиї;
-Серединною кістою шиї.
290. Лікування вузлового зоба:
-Призначення йодистих препаратів;
-Призначення антиструміну;
-Променева терапія;
-Фізіотерапевтичні методи;
-Хірургічне.
291. Раціональні методи оперативних втручань при вузловому зобі:
-Енуклеація вузла;
-Видалення вузла з економною резекцією тканини щитовидної залози;
-Екстирпація щитовидної залози з вузлами;
-Субтотальна резекція щитовидної залози разом з вузлом;
-Резекція вузла.
292. Стадія збільшення щитовидної залози за Швейцарською класифікацією, якщо вона змінює конфігурацію щиї:
-0;
-І;
-ІІ;
-ІІІ;
-IV-V.
293. Функціональний стан щитовидної залози визначається наступними методами:
-ЕКГ;
-Визначення накопичення І131;
-Визначення основного обміну;
-Сканування;
-Пневмотіреографія.
294. Основні скарги хворих на тиреотоксикоз:
-Пульс незмінний;
-Брадікардія;
-Тахікардія;
-Аритмія;
-Ритм галопу.
295. Очні симптоми тиреотоксикозу:
-Грефе;
-Горнера;
-Мебіуса;
-Штельвага;
-Ортнера.
295. Основний обмін у хворих тиретоксикозом:
-+5%;
-+10%;
-+20%;
-+30%;
-+40%.
296. Найбільш інформативні додаткові методи обстеження щитовидної залози у хворих тиреотоксикозом:
-Рентгенографія;
-Сканування;
-УЗД;
-Термографія;
-Пневмотиреографія.
297. Специфічне консервативне лікування хворих тиреотоксикозом включає призначення наступних препаратів:
-Спазмолітиків;
-Антидотів;
-Тиреостатиків;
-Серцево-судинних;
-Седативних.
298. Показання до хірургічного лікування хворих тиреотоксикозом:
-Наявність екзофтальма;
-Тремтіння рук;
-Потемніння шкіри;
-Безуспішність консервативного лікування протягом 3-6 місяців;
-Відновлення симптомів тиреотоксикозу після консервативного лікування.
299. Критеріями підготовленості до операції хворих тиреотоксикозом є нормалізація:
-Сечопуску;
-Акту дефекації;
-Нервово-психічного стану;
-Обміну речовин;
-Функцій серцево-судинної системи.
300. Сучасні методи втручання з приводу тиреотоксикозу:
-Геміструмектомія;
-Резекція щитовидної залози за методом Мартинова;
-Субтотальна, субфасціальна резекція щитовидної залози за методом Ніколаєва;
-Субтотальна, субфасціальна резекція щитовидної залози за методом Драчинського.
301. Найбільш інформативні симптоми струміту:
-Наявність пухлини;
-Різка болючість у ділянці зоба;
-Набряк щитовидної залози;
-Утруднене ковтання;
-Висока температура тіла.
302. Температура тіла при гострому тиреоїдиті:
-36,8;
-37,5;
-38;
-39;
-40.
303. При гострому тиреоїдиті передня поверхня шиї:
-Набрякла;
-Гіперемована;
-Шкіра бліда;
-Ціаноз шкіри;
-Без особливостей.
304. Струмітом називається запалення:
-Щитовидної залози;
-Серединної кісти шиї;
-Бокової кістки шиї;
-Вузлового зобу;
-Дифузного зобу.
305. До аутоімунних захворювань щитовидної залози відносяться:
-Тиреоїдит;
-Тиреоїдит Де-Кервена;
-Специфічний тиреоїдит;
-Тиреоїдит Хашимото;
-Тиреоїдит Ріделя.
306. При пальпації щитовидної залози у хворих аутоімунним тиреоїдитом відмічаються:
-Болючість;
-Різка болючість;
-Незначна болючість;
-Підвищена щільність;
-Рівномірне збільшення.
307. Лікування аутоімунного тиреоїдиту:
-Симптоматичне;
-Кортикостероїди;
-Тиреоїдити;
-Антисептики;
-Фізіотерапія.
308. Інформативні відомості при аутоімунному тиреоїдиті отримують при дослідженні щитовидної залози:
-Пальпацією;
-Вислуховуванням;
-Рентгенографією;
-Скенограмою;
-Пункцією.
309. Хірургічне лікування аутоімунного тиреоїдиту приводиться при:
-Підозрі на злоякісне переродження;
-Збільшенні щитовидної залози до ІІІ-ІV ступеня;
-Стисненні трахеї;
-Стисненні стравоходу;
-Cтисненні судинно-нервового пучка.