3.Трипітака: основні відомості, структура і зміст.

Трипітака — священна книга буддизму

Канонічна буддійська література Трипітака ("три кор­зини") створювалась в Індії і на Цейлоні протягом ос­танніх двох—трьох століть до нашої ери і перших століть нашої ери. Очевидно, тексти спочатку писали на пальмо­вих листках і складали в корзини. Звідси й пішла назва. Мовою буддійської літератури були палійська і санскрит.

Найповніше збереглася палійська версія Трипітаки. Її канонічні тексти поділяються на три частини. Перша — Віная-пітака ("корзина статусу") — описує обов'язкові правила прийому до буддійських общин, приписи про життя періоду дощів, правила щодо житла, одягу тощо.

Друга частина — Сутта-пітака ("корзина повчань")— найповніша збірка буддійських повчань і промов, голо­вними серед яких є промови Будди та його учнів. Тут вміщено діалоги, вірші, легенди, афоризми, йдеться про переваги буддизму над брахманізмом, критикується аске­тизм, якому протиставляються любов, співчуття, добро­зичливість. Разом з міфами про створення світу вміщено

оповідь про останні дні життя Будди, обставини його смерті, спалення його тіла і розподіл останків після спа­лення. Книга містить численні відомості про звичаї, на­родні традиції, особливості релігійної думки.

Третя частина — Абідарма-пітака ("корзина тлумачен­ня вчення") в метафізичному й психологічному аспектах розглядає буддійське вчення. Чуттєвий світ тут тлумачить­ся як породження свідомості людини. Релігійні та філо­софські питання подано як одкровення Будди. Ця части­на Трипітаки найпізніше ввійшла до канону, і тому деякі буддійські богословські школи не вважають її священною.

4.Етика та основні напрямки буддизму.

Етичнасистема буддизму містить основні норми за­гальнолюдської моралі. Смиренність, лагідність, любов до всього живого, терпимість, співчуття, готовність до вза­ємодопомоги та інші моральні якості — це кроки до спа­сіння.

Буддизм вибудував цілісну моральну систему без дог­матичних норм поведінки, без канонізації зовнішніх форм (звідси нехтування культових проблем). Він визнає істо­ричну і просторову різноманітність моральних норм, що сприяє співіснуванню протилежних моральних підходів. Наприклад, засуджує будь-яке вбивство, навіть комахи, і водночас дозволяє споживання м'яса. Подібно розглядає проблеми провини і відповідальності, злочину і кари.

Але загалом буддизм послідовно розвиває гуманістич­ну концепцію особи, відстоює цінність її, вимагає поваги до неї. Провідним мотивом його моральної концепції є людинолюбство. Він домагається утвердження духовної рівноваги людини, внутрішньої віддаленості від усього, бо світ (сансара) — найбільше зло. Водночас буддизм визнає необхідність жити і діяти, як і те, що людина не може жи­ти в суспільстві й бути незалежною від нього. Але при цьо­му він наполягає на акцентуванні уваги людини на своєму внутрішньому бутті, психологічному стані, на самозаглиб­ленні та відповідному моралізуванні.

Поглиблюючи моральні настанови "Восьмискладового шляху спасіння",Будда формулює"Десять великих доб-рочинностей": щедрість у подаянні, дотримання етичних норм, терпимість, щирість, лагідність, смирення, само-обожиення, негнівливість, незаподіяння зла живим істо­там, милосердя, непротидія силою силі. Найбільші "П'ять поганеи" — убивство, крадіжка, перелюбство, брехня, пи­яцтво. Їх людина повинна уникати. Зазначає буддизм і"Десять зол"— це згадувані"П'ять поганеи",а ще обжер­ливість; надмірна захопленість музикою, співами,танцями і театром, бо це розбещує слух; надмірна любов до нати­рань, запахів, квітів, коштовностей, бо це розбещує зір і нюх;'пристрасть до м'якого ложа, бо це розбещує відчут­тя; користолюбство.

Допоможуть людині в цій справі вісім досконалостей (певних стадій зосередженого міркування) та відповідні здібності:

1) відсторонення від зовнішніх подразників;

2) відключення внутрішніх подразників;

3) цілковите припинення розумово-емоційної діяль­ності;

4) екстатичний стан цілковитої відчуженості;

5) подолання відчуття простору і часу;

6) усвідомлення хибності "Я" і вихід за його межі;

7) усвідомлення "пустоти" всього сущого;

8) подолання антиномії (суперечності) "свідоме-несвідоме".

Завдяки цьому можна осягнути чотири вищі мудрості:

1) радість, що виникає внаслідок відмежування від зовнішнього світу і концентрації мислення на важливій ідеї;

2) спокій, який зупиняє розумову діяльність;

3) захоплення, що виникає внаслідок відключення відчуттів;

4) транс, що забезпечує цілковиту ізольованість від будь-яких подразнень, повну самозаміненість душі.