Курс історії педагогіки складається з 2-ох розділів:

1. історія зарубіжної педагогіки;

2. історія педагогіки України.

2 . Новітні археологічні відкриття дозволяють стверджувати, що виокремлення людини з тваринного царства розпочалося 2-8 млн. років тому. До цих же часів слід віднести і початок становлення виховання.

Залежно від методологічних позицій вчені по-різному пояснювали природу виховання;

• згідно з релігійною теорією, у вихованні людини виявляється насамперед творча дія Бога, який створивши людей, дав їм і здібності виховувати дітей;

• біологічна теорія (етнограф Ш.Летурно і соціолог Г.Спенсер) вважає, що виховання не є специфічною, характерною особливістю людського суспільства, що воно – біологічне явище, властиве всім живим організмам;

• психологічна теорія (американський педагог П.Монро) – стверджує, що виховання ґрунтується на несвідомому бажанні дітей наслідувати поведінку дорослих;

• трудова теорія (матеріалізм, марксизм) – Енгельс, соціолог Морган, стверджує, що поштовхом до виховання було виробництво знарядь праці та пов’язана з цим необхідність передавати молодому поколінню знання й уміння їх виготовлення і користування ними.

Життя і виховання первісної людини були примітивними. Навколишній світ сприймався людиною як щось живе, яке має власну свідомість. Стихійно виникли цілі виховання, які зосереджувалися на підготовці дітей до найпростішого існування і усвідомлення світа анімістичного феномена. Початки педагогічної думки розвивалися на рівні побутової свідомості і зводилися до практичного виховання, знайшовши свій прояв у традиціях і фольклорі.

Виховання розглядалося як одночасно фізичне, розумове і морально-емоційне дорослішання. Спочатку виховання було безсистемним і не було особливим видом суспільної діяльності.

Виокремлення людини з тваринного світу супроводжувалося поступовим переходом до свідомої передачі суспільного досвіду збиральництва і мисливства. Потужним засобом передачі цього досвіду стала мова. Поступово виховання як передача досвіду з покоління в покоління почало набувати риси особливого виду діяльності, перш за все – як частина повсякденної боротьби за існування. Виховання виникло з потреби людини в спілкуванні і було тісно пов’язаним з еволюцією форм примітивної праці.

Виготовлення і використання знарядь праці стало головною умовою існування стародавньої людини, як і необхідність передачі цього досвіду дорослими дітям.

На зорі людства слід відзначати колективний, груповий початок у вихованні. Первісне виховання готувало всіх однаково до повсякденного життя. Єдиними орієнтирами диференціації виховання були стать і вік дітей.

З появою людини сучасного фізичного типу в генезі виховання розпочався новий етап, коли у вихованні все більше посилювалась соціальна орієнтація.

3. Виховання не могло сформуватися до тих пір, поки не виникла людська психіка. Виховання є цілеспрямованим процесом впливу на психіку та поведінку дітей, процесом керівництва їхнім розвитком, залученням до соціального досвіду. Воно передбачає наявність цілі, що визначає дії вихователя у цьому напрямку, добір засобів, форм і методів педагогічної діяльності.

Тому завершення біля 40-35 тис. років тому формування людини сучасного фізичного типу, яка мала знання, жила первісними общинами, знаменувало завершення становлення виховання, перетворення його у цілеспрямований процес.

Головним фактором виникнення виховання був постійний ріст і ускладнення соціального досвіду, перш за все – досвіду виробничого (три поділи праці).

Важливим етапом у становленні виховання стала поява сім’ї як соціального інституту.

У 9-8 тисячоліттях до н.е. в ряді регіонів світу, відбувається соціальне і майнове розшарування первісного суспільства (по часу співпадає з початком обробки металів). Сім’я стає основною соціальною одиницею. Відповідно виховання з загальною, рівною, общинною перетворюється у станово-сімейне. Діти виховувались перш за все на прикладі батьків. Виховання представників різних верств – вождів, жерців, воїнів, інших общинників – мало свої відмінності. В сім’ях еліти збільшується строк дитинства і збільшується виховний вплив на підростаюче покоління.

Діти зі слів батьків, шляхом наслідування сприймали досвід та інформацію попередників. Цей досвід оцінювався як таємниця і чародійство. Тому діям, пов’язаним з вихованням надавали магічного змісту.