
- •З м і с т
- •Передмова
- •Звернення до Користувача
- •Синопсис
- •1 Рекомендації Ради Європи в їх політичному та освітньому контекстах
- •1.1 Що таке Рекомендації Ради Європи?
- •1.2 Цілі та завдання мовної політики Ради Європи
- •1.3 Що таке "плюрилінгвізм"?
- •1.4 Для чого потрібні ррє?
- •1.5 Для чого можуть бути використані ррє?
- •1.6 Яким критеріям відповідають ррє?
- •2 Підхід, прийнятий у ррє
- •2.1 Діяльнісно-орієнтований підхід
- •2.2 Рекомендовані рівні володіння мовою
- •2.3 Вивчення та викладання мови
- •2.4 Оцінювання мовних досягнень
- •З Рекомендовані рівні володіння мовою
- •3.1 Дескриптивні критерії рівнів володіння
- •3.2 Рекомендовані рівні володіння мовою ррє
- •3.3 Презентація загальнорекомендованих рвм
- •3.4 Ілюстративні дескриптори
- •3.5 Гнучкість у розгалуженому підході
- •3.6 Узгодженість компонентів змісту в загальнорекомендованих рвм
- •3.7 Як читати шкали ілюстративних дескрипторів
- •3.8 Як користуватись шкалами дескрипторів рвм
- •3.9 Рвм і ступені досягнень
- •4 Користування мовою та користувач / той, хто вивчає мову
- •4.1 Контекст користування мовою
- •4.2 Теми спілкування
- •4.3 Комунікативні завдання і цілі
- •4.4 Комунікативні мовленнєві види діяльності і стратегії
- •4.5 Процеси мовленнєвого спілкування
- •4.6 Тексти
- •5 Компетенції користувача/того, хто вивчає мову
- •5.1 Загальні компетенції
- •5.2 Комунікативні мовленнєві компетенції
- •6 Процеси вивчення і викладання мови
- •6.1 Чого саме учні повинні вчитись або чим володіти?
- •6.2 Процеси вивчення мови
- •6.3 Що може зробити кожен користувач Рекомендацій для полегшення вивчення мови?
- •6.4 Деякі методологічні напрями вивчення та викладання сучасних мов
- •6.5 Типові і випадкові помилки
- •7 Завдання та їх роль у навчанні мови
- •7.1 Характеристика завдань
- •7.2 Виконання завдання
- •7.3 Складність завдання
- •8 Лінгвістична диверсифікація і програма
- •8.1 Дефініція та основний підхід
- •8.2 Напрями у складанні програм
- •8.3 До процедури складання програм
- •8.4 Оцінювання і шкільне, позашкільне та післяшкільне навчання
- •9 Контроль
- •9.1 Вступ
- •9.2 Рекомендації як довідник для реалізації контролю
- •9.3 Типи контролю
- •9.3.11 Глобальний/аналітичний контроль
- •9.4 Прийнятний контроль і метасистема
- •Загальна бібліографія
- •Додаток а: Розробка дескрипторів рівнів володіння мовою
- •Додаток б: Ілюстративні шкали дескрипторів
- •Додаток в: шкали dialang
- •Iнші шкали dialang, основані на Загальноєвропейських Рекомендаціях
- •Додаток г: Твердження "Може робити" за alte
6.2 Процеси вивчення мови
6.2.1 Оволодіння чи вивчення?
Терміни "оволодіння мовою" та "вивчення мови" часто вживаються у різних значеннях. Багато людей вживають їх як взаємозамінні. Інші вживають один із термінів у загальному значенні, а другий використовується у більш вузькому смислі. Таким чином "оволодіння мовою" може використовуватись як загальний або спеціальний термін:
а) для визначення мовлення неносіїв мови у світлі сучасних теорій універсальної граматики (напр., при встановленні параметрів). Ця робота майже завжди є відгалуженням психолінгвістичних теорій і мало в чому пов'язана з практичними питаннями, особливо коли граматика розглядається як значно віддалена від доступності її усвідомлення.
б) для визначення природних знань і здатності використовувати нерідну мову, що є результатом прямої експозиції тексту або прямої участі в комунікативних актах/подіях.
"Вивчення мови" може використовуватись як загальний термін або зводитись до процесу, в якому досягнення мовленнєвих умінь є результатом спланованої діяльності, особливо під час формального вивчення в умовах навчального закладу.
Сьогодні не видається можливим запроваджувати стандартизовану термінологію, особливо тоді, коли немає вичерпного терміна, який покриває "вивчення" та "оволодіння" у їх вузьких значеннях.
Ми звертаємось до користувачів Рекомендацій з проханням поміркувати і, якщо це можливо, визначити, в якому значенні вони вживають ці терміни, а також просимо уникати їх вживання у протилежному значенні, відмінному від специфічного значення, прийнятого нами. Користувачі також можуть, за бажанням, розглянути і, по можливості, визначити: • які можливості для оволодіння мовою у значенні (б) - див. вище - можуть бути надані та запроваджені. |
6.2.2 Як учні навчаються?
6.2.2.1 Сьогодні не існує консенсусу відносно того, як учні навчаються, щоб ці Рекомендації базувались на певній теорії навчання. Деякі вчені вважають, що людських здібностей до опрацювання інформації цілком вистачає для того, щоб людина сприймала достатньо зрозуміле для нього/неї мовлення у процесі оволодіння мовою і була здатна використовувати її як для розуміння, так і для продукції. Вони вважають, що процес "оволодіння" недоступний для спостереження або інтуїтивного пізнання, і це не може полегшуватись свідомою діяльністю за допомогою методів чи то викладання, чи то учіння. Для них найважливішим, що може зробити вчитель, є створення якомога багатшого лінгвістичного оточення, у якому вивчення відбуватиметься без формального викладання.
6.2.2.2 Інші вчені вважають, що крім забезпечення зрозумілого сприйняття, необхідна активна участь у комунікативній інтеракції, а також адекватні умови для розвитку мовлення. Вони також вважають, що експліцитне викладання або учіння мови є нерелевантним. З протилежного боку, інші вважають, що студенти/учні, які вивчили необхідні граматичні правила і словник, будуть здатні розуміти й використовувати мовлення у світлі їх попереднього досвіду та загального змісту без потреби у вправлянні. Між цими двома протилежними крайнощами більшість "основного потоку" вчителів, учнів та їхніх допоміжних засобів будуть слідувати більш еклектичним практичним напрямам, визнаючи, що учні не обов'язково навчаються того, чого їх навчають вчителі, і що їм потрібна контекстуалізована і зрозуміла мова на стадії сприйняття, так само як і можливості використовувати мову інтерактивне. Проте таке вивчення полегшується, особливо у штучних класних умовах, комбінацією свідомого навчання і достатньою практикою скорочення або вилучення свідомої уваги завдяки фізичним навичкам нижчого рівня говоріння й письма, так само як і морфологічної й синтаксичної правильності, вивільняючи таким чином мозок для комунікативних стратегій вищого рівня. Дехто (їх набагато менше) вважає, що цієї мети можна краще досягти шляхом вправляння а не вивчення.
6.2.2.3 Звичайно, існує значна відмінність між учнями різного віку, типів та освітнього рівня, яким би ці елементи відповідали найбільш плідно. Так само існують відмінності між учителями, укладачами планів/програм і т.д. в аспекті балансу елементів, запроваджених у курсах навчання, залежно від переваги, яку вони віддають продукції чи рецепції, правильності чи швидкості і т.д.
"Бажано, щоб користувачі Рекомендацій розглянули і, відповідно, встановили основні положення стосовно вивчення мови, на яких базується їх робота та їхні методологічні рішення. |