Значення і граматичні ознаки прикметника

Прикметник - це самостійна повнозначна частина мови, що виражає ознаку предмета за допомоги синтаксично залежних граматичних категорій роду, числа й відмінка. Прикметники відповідають на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?

Поняття ознаки широке, воно охоплює найрізноманітніші значення: колір (червоний, чорний, білий), розмір (великий, малий), смак (солодкий, гіркий, кислий), відношення до місця і часу (київський, передній, лівий, пізній, ранній, вчорашній), відношення до матеріалу (залізний, склянний), зовнішні та внутрішні ознаки (стрункий, білявий, розумний, кмітливий), ознаку за належністю (материн, братів сестрин) та ін.

Конкретне значення кожного прикметника реалізується через поєднання їх з іменниками - назвами предметів, яким властиві відповідні ознаки (властивості): широкий степ, широким степом; зелена трава, зеленою травою; високе дерево, високим деревом. Вживаючись з іменниками, прикметники узгоджуються з ними в роді (в однині), числі й відмінку: зелений листок, зеленого листка, зелена груша, зеленої груші, зелені трави, зелених трав.

Отже, граматичні категорії роду, числа й відмінка прикметників не самостійні, а залежні від іменника і мають словозмінний характер. Початкова форма прикметника - називний відмінок однини чоловічого роду.

Категоріальне значення і граматичні особливості прикметника як частини мови зумовлюють і його синтаксичну роль. У реченні прикметники здебільшого виступають у ролі означень, а також іменною частиною складного присудка.

Розряди прикметників за значенням

За значенням прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні й присвійні. Цей поділ грунтується на єдності значеннєвих, морфологічних, словотвірних і синтаксичних ознак, притаманних відповідним розрядам.

Якісними є прикметники, що виражають ознаку предмета безпосередньо і яка може виявлятися з різною мірою або інтенсивністю: вузький - вужчий - найвужчий, веселий - веселіший - найвеселіший.

Якісні прикметники означають:

1. ознаки і властивості предметів, що безпосередньо сприймаються органами відчуттів (зором, на слух, на смак, нюхом, на дотик): коричневий, темний, білий, дзвінкий, тихий, солоний, кислий, запашний, твердий, м 'який;

2. просторові, часові ознаки: далекий, довгий, древній;

3. фізичні якості істот: здоровий, товстий, глухий;

4. вікові ознаки людей, їхні риси характеру: молодий, старий, мудрий, сміливий, розумний;

5. властивості предметів і їх форму: прямий, круглий, горбистий;

6. загальну оцінку предмета: гарний, поганий.

До найхарактерніших ознак, що зумовлюють лексико-граматичну природу якісних прикметників належать:

1. здатність творити форми вищого і найвищого ступенів порівняння: новий - новіший - найновіший;

2. сполучуваність із прислівниками – виразниками інтенсивності вияву ознаки: дуже розумний, зовсім сумний, занадто далекий, цілком зрозумілий;

3. можливість вступати у синонімічні та антонімічні відношення: вдалий, успішний, результативний; глибокий – мілкий, ранній – пізній;

4. здатність утворювати за допомоги словотворчих афіксів похідні з експресивно-оцінним значенням: великий - завеликий - превеликий;

5. здатність виступати базою для творення прислівників за допомоги суфіксів -о-,-е- (солодкий - солодко) та іменників, що виражають абстрактне значення ;

6. можливість мати співвідносні форми повні нестягнені й короткі (ясний – ясен).

Відносні прикметники називають ознаки предметів не прямо, а через відношення з іншими предметами, явищами, процесами чи ознаками: залізна лопата .

За значенням відносні прикметники можуть виражати ознаки за відношенням до:

1. матеріалу або речовини, з якої виготовлено предмет: срібна ложка, кришталева ваза, калинове варення;

2. людини або тварини: студентські роботи, гусине пір 'я;

3. місця, часу: прибережні верби, вчорашнє засідання;

4. числа: п 'ятиденний графік, подвійна оплата;

5. дії: копіювальний пристрій, сталепрокатний цех.

Окрему групу становлять присвійні прикметники, що виражають належність предмета людині чи тварині: братова книжка, материна хустка, Миколин зошит, качиний ніс, лисяча нора.Присвійні прикметники характеризуються властивими тільки їм словотвірними і граматичними особливостями:

1. вони утворюються тільки від іменників і тільки від назв істот (людей і тварин):

2. присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному й знахідному відмінку мають коротку форму: ковалів, доччин, Іванів, а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму: гусячий, курячий, собачий.