
- •Морфологія
- •Частини мови. Принципи виділення їх
- •Іменник
- •Іменники - назви істот і неістот
- •Власні і загальні іменники
- •Конкретні й абстрактні іменники
- •Збірні іменники
- •Категорія роду
- •Категорія числа
- •Категорія відмінка
- •Відміни іменників
- •Поділ на групи і відмінювання іменників першої відміни
- •Відмінювання іменників III відміни
- •Відмінювання іменників четвертої відміни
- •Відмінювання іменників, що мають лише форму множини
- •Незмінювані іменники
- •Значення і граматичні ознаки прикметника
- •Розряди прикметників за значенням
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Відмінювання прикметників
- •Значення числівника і його граматичні ознаки
- •Групи числівників за будовою
- •Розряди числівників за значенням
- •Відмінювання числівників Особливості відмінювання кількісних числівників
- •Особливості відмінювання порядкових числівників
- •Синтаксичні зв'язки числівників з іменниками
- •Значення займенників
- •Групи займенників за значенням
- •Відмінювання займенників
- •1.Відмінювання займенників, співвідносних з іменниками.
- •2. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками
- •3. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками.
- •Значення і граматичні ознаки дієслова
- •Інфінітив дієслова
- •Категорія виду
- •Категорія перехідності/неперехідності
- •Категорія стану
- •Категорія способу
- •Категорія часу
- •Категорія особи
- •Безособові дієслова
- •Безособові форми на -но,-то
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Значення прислівника, його граматичні ознаки
- •Розряди прислівників за значенням
- •Службові частини мови
- •Прийменник
- •Походження прийменників і їх склад
- •Сполучники
- •Синтаксичні функції сполучників
- •Поділ сполучників за походженням, складом та способом уживання
- •Предмет синтаксису
- •Словосполучення
- •Прості і складні словосполучення
- •Типи словосполучень за спаяністю компонентів
- •Сполуки слів
- •Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова
- •Типи словосполучень за семантико синтаксичними відношеннями між головним і залежним словами
- •Граматичні зв'язки слів у словосполученні
- •Речення як основна синтаксична одиниця
- •Типи речень
- •Головні члени речення.Підмет
- •Головні члени речення.Присудок
- •Зв'язок присудка з підметом
- •Другорядні члени речення
- •Додаток
- •Означення
- •Прикладка
- •Обставина
- •Односкладне речення в системі простого речення
- •Типи односкладних речень
- •Означено-особові речення
- •Неозначено-особові речення
- •Узагальнено-особові речення
- •Безособові речення
- •Інфінітивні речення
- •Номінативні (називні) речення
- •Неповні двоскладні й односкладні речення
- •Просте ускладнене речення
- •Речення з однорідними членами
- •Речення з відокремленими членами
- •Речення зі звертаннями, вставними і вставленими конструкціями
- •Звертання як синтаксична категорія
- •Вставні слова, словосполучення і речення. Вставлені компоненти
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •Засоби зв'язку частин складного речення
- •Типи складних речень
- •Складносурядні речення
- •Складнопідрядні речення
- •Складнопідрядні речення нерозчленованої структури
- •Складнопідрядні речення розчленованої структури
- •Безсполучникові складні речення
- •Типи багатокомпонентних складних речень
- •Пряма мова
- •Непряма мова
- •Складне синтаксичне ціле
- •Структурні типи складних синтаксичих цілих
- •Тире між підметом і присудком
- •Тире на місці пропущеного члена
- •Розділові знаки у реченнях з однорідними членами
- •Тире і крапка з комою між однорідними членами
- •Розділові знаки при узагальнювальних словах
- •Відокремлені означення
- •Відокремлені прикладки
- •Відокремлені обставини
- •Відокремлені додатки
- •Відокремлені уточнювальні члени речення
- •Розділові знаки у реченнях зі звертаннями
- •Розділові знаки у реченнях зі вставними і вставленими конструкціями
- •Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях
- •Розділові знаки у реченнях із прямою мовою
Відміни іменників
До першої відміни належать іменники жіночого і чоловічого роду, які в називному відмінку однини мають закінчення -а (орфографічно -а і -я): Микола, Олена, тополя, мрія.
Друга відміна об'єднує іменники:
чоловічого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини: дуб, робітник, стіл, день, край, та закінченням -о: батько, Петро
середнього роду із закінченнями -о,-е,-а, (орфографічно -я): село, море, поле, плече, знання, колосся, листя.
До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини: любов, тінь, далеч, папороть, відстань. За характером відмінкових закінчень до третьої відміни належить іменник мати.
До четвертої відміни належать іменники середнього роду із закінченням -а (орфографічно -а і -я) у називному відмінку однини, за відмінювання яких з'являється суфікс -ат- (орфографічно -ат і -ят-) або єн-: курча, орля, вим 'я, ім 'я, плем 'я.
Поділ на групи і відмінювання іменників першої відміни
Залежно від кінцевого приголосного основи іменники І відміни поділяються на три групи - тверду, м'яку, мішану.
До твердої групи належать іменники з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячого) і закінченням -а: обіцянка, голова, країна.
До м'якої групи належать іменники з кінцевим м'яким приголосним основи перед закінченням -а (орфографічно тільки -я): господиня, суддя, доля, пісня, Надія.
До мішаної групи належать іменники з основою на шиплячий приголосний [ж], [ш], [ч], (орфографічно також [щ], [дж|): груша, вежа, круча, площа, паранджа. Мішаною ця група називається тому, що в одних непрямих відмінках ці іменники мають закінчення твердої групи, а в інших - м'якої.
Іменники І відміни мають такі особливості відмінювання:
1. у родовому відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -и, м'якої і мішаної груп - закінчення -і. У родовому відмінку множини іменники усіх трьох груп мають нульове закінчення, крім поодиноких випадків відхилення, що виявляється в паралельних словоформах (баб і бабів, губ і губів, легень і легенів) або у закріпленні за окремими іменниками закінчень -ів (суддів, старостів) та -ей (мишей, свиней). У родовому множини відбувається чергування фонем /о/, /е/ з /і/ (нога - ніг, бджола - бджіл, борона - борін) та з'являються вставні голосні між двома останніми приголосними основи (земля - земель, говірка - говірок);
2. у давальномуі місцевому відмінку однини іменники усіх груп мають закінчення -і, перед яким кінцеві приголосні основи /г/, /к/, ІхІ чергуються із /з/, /п/, /с/: перемога - перемозі, ріка -на ріці, черемха -черемсі. У давальному відмінку множини іменники м'якої групи мають закінчення -ам: сім 'ям, групам, вежам. У місцевому відмінку множини іменники м'якої групи мають закінчення -ах (в орфографічному вираженні -ях), а твердої і мішаної групи - закінчення -ах: на яблунях, (у) книжках, (на) площах;
3. у знахідному відмінку однини іменники мають закінчення -у (орфографічно -ю для іменників м'якої групи): вчительку, втіху, сім 'ю. У знахідному множини назви осіб мають нульове закінчення, спільне з родовим (зібрати учениць, жінок), інші назви мають закінчення спільне з називним (об 'єднати групи);
4. в орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ою, а м'якої і мішаної - закінчення -ею (орфографічно також -сю): дочкою, яблунею, мрією, революцією, межею. В орудному відмінку множини іменники мають закінчення -ами (орфографічно також -ями). Поодинокі іменники мають подвійні форми: сльозами і слізьми, свинями і свиньми;
5. кличний відмінок однини виражається за допомоги закінчення -о для іменників твердої групи, закінчення -е (орфографічно також -є) для іменників м'якої і мішаної груп: Ганно, робітнице, думе, Надіє; деякі іменники м'якої групи з відтінком пестливості творять форму на -у (орфографічно -ю): доню, матусю, Олю; у множині - закінчення, співзвучне із закінченням називного відмінка множини: Не кричіть, сороки.
ПОДІЛ НА ГРУПИ І ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ДРУГОЇ ВІДМІНИ
Іменники II відміни поділяються на три групи - тверду, м'яку і мішану.
До твердої групи належать іменники:
1. з кінцевим твердим приголосним основи, крім шиплячих: міст, гриб, світло;
2. більшість іменників з основою на -р (майже всі односкладові іменники, а також іменники на -ор,-ер,-ір,-ар,-ур,-ир,-ср, -яр,-вр,-др,-юр зі сталим наголосом на основі): двір, стаціонар, помідор, бухгалтер, витвір, звір, комар (хоч комарі), реєстр, качур, орієнтир, браконьєр, ювіляр, шедевр, гіпюр.
До м'якої групи належать іменники:
1. з кінцевим м'яким приголосним основи: обрій, скрипаль, Івась;
2. із закінченням -е (не після шиплячих): сонце, поле, море;
3. із закінченням -а (орфографічно -я): здоров 'я, життя, полум 'я;
4. з ненаголошеними суфіксами -ар, -ир тільки у називному і кличному відмінках однини: бунтар, ліхтар, бобир, пустир;
5. з ненаголошеними в однині суфіксами -ар,-ир, але наголосом на закінченні у множині: лікар - лікарі, писар - писарі;
6. іменники якір, Ігор, лобур.
До мішаної групи належать іменники:
1. з кінцевим шиплячим приголосним основи: дощ, пляж, плече, масаж;
2. з наголошеним суфіксом -яр тільки в називному і кличному відмінках однини, що є назвами осіб за їх професією чи виробничою діяльністю: газетяр, смоляр, каменяр, зброяр, повістяр, бетоняр.
Під час відмінювання іменників II відміни слід звернути увагу на деякі складні для вживання відмінкові форми:
1. у родовому відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення -а (-я) та -у (-ю) залежно від їх лексичного значення.
Закінчення -а(-я),-у (-ю) мають іменники, які означають: назви маси, речовини: піску; назви установ, організацій: університету, музею; назви будівель та їх частин:даху, палацу, коридору;назви явищ природи: граду;наукові терміни: іменника.
Іменники середнього роду в родовому однини вживаються із закінченням -а (-я): вікна, кола, поля, відчуття. Окремі іменники середнього роду у родовому відмінку множини мають паралельні форми: відкриттів - відкрить, сердець - серць;
У формі множини родовий відмінок має закінчення: нульове (вікон, відер,узбіч, киян, знань); -ів (-їв): синів, хлопців, солов'їв; -ей: гостей, коней, плечей.
2. у давальному відмінку однини іменники мають паралельні закінчення -ові,-еві (-єві) та -у (-ю): батькові - батьку, журавлеві - журавлю, Сергієві - Сергію.
3. у знахідному відмінку іменники чоловічого роду, що є назвами істот, мають закінчення, спільне з родовим: в однині -а (-я): зустрів товариша, у множині -ів,-ей: привітав друзів.
4. в орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ом: краном, Львовом, м'якої і мішаної -ем (-єм): конем, днищем, Гордієм.
5. у місцевому відмінку однини іменники мають такі закінчення: -ові,-еві (-єві) у назвах істот: на синові, вчителеві, Юрієві; -у (-ю) для назв істот і неістот: на батьку, на вчителю, на візку.
У множині всі іменники мають закінчення -ах (-ях): на деревах, на днях;
6. кличний відмінок вживається із закінченнями -у (-ю): батьку, сину, місяцю, Віталію; -е: школяре, брате, друже, Михайле, княже.