Відміни іменників

До першої відміни належать іменники жіночого і чоловічого роду, які в називному відмінку однини мають закінчення -а (орфографічно -а і -я): Микола, Олена, тополя, мрія.

Друга відміна об'єднує іменники:

1. чоловічого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини: дуб, робітник, стіл, день, край, та закінченням -о: батько, Петро

2. середнього роду із закінченнями -о,-е,-а, (орфографічно -я): село, море, поле, плече, знання, колосся, листя.

До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини: любов, тінь, далеч, папороть, відстань. За характером відмінкових закінчень до третьої відміни належить іменник мати.

До четвертої відміни належать іменники середнього роду із закінченням -а (орфографічно -а і -я) у називному відмінку однини, за відмінювання яких з'являється суфікс -ат- (орфографічно -ат і -ят-) або єн-: курча, орля, вим 'я, ім 'я, плем 'я.

Поділ на групи і відмінювання іменників першої відміни

Залежно від кінцевого приголосного основи іменники І відміни поділяються на три групи - тверду, м'яку, мішану.

До твердої групи належать іменники з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячого) і закінченням -а: обіцянка, голова, країна.

До м'якої групи належать іменники з кінцевим м'яким приголосним основи перед закінченням -а (орфографічно тільки -я): господиня, суддя, доля, пісня, Надія.

До мішаної групи належать іменники з основою на шиплячий приголосний [ж], [ш], [ч], (орфографічно також [щ], [дж|): груша, вежа, круча, площа, паранджа. Мішаною ця група називається тому, що в одних непрямих відмінках ці іменники мають закінчення твердої групи, а в інших - м'якої.

Іменники І відміни мають такі особливості відмінювання:

1. у родовому відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -и, м'якої і мішаної груп - закінчення -і. У родовому відмінку множини іменники усіх трьох груп мають нульове закінчення, крім поодиноких випадків відхилення, що виявляється в паралельних словоформах (баб і бабів, губ і губів, легень і легенів) або у закріпленні за окремими іменниками закінчень -ів (суддів, старостів) та -ей (мишей, свиней). У родовому множини відбувається чергування фонем /о/, /е/ з /і/ (нога - ніг, бджола - бджіл, борона - борін) та з'являються вставні голосні між двома останніми приголосними основи (земля - земель, говірка - говірок);

2. у давальномуі місцевому відмінку однини іменники усіх груп мають закінчення -і, перед яким кінцеві приголосні основи /г/, /к/, ІхІ чергуються із /з/, /п/, /с/: перемога - перемозі, ріка -на ріці, черемха -черемсі. У давальному відмінку множини іменники м'якої групи мають закінчення -ам: сім 'ям, групам, вежам. У місцевому відмінку множини іменники м'якої групи мають закінчення -ах (в орфографічному вираженні -ях), а твердої і мішаної групи - закінчення -ах: на яблунях, (у) книжках, (на) площах;

3. у знахідному відмінку однини іменники мають закінчення -у (орфографічно -ю для іменників м'якої групи): вчительку, втіху, сім 'ю. У знахідному множини назви осіб мають нульове закінчення, спільне з родовим (зібрати учениць, жінок), інші назви мають закінчення спільне з називним (об 'єднати групи);

4. в орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ою, а м'якої і мішаної - закінчення -ею (орфографічно також -сю): дочкою, яблунею, мрією, революцією, межею. В орудному відмінку множини іменники мають закінчення -ами (орфографічно також -ями). Поодинокі іменники мають подвійні форми: сльозами і слізьми, свинями і свиньми;

5. кличний відмінок однини виражається за допомоги закінчення -о для іменників твердої групи, закінчення -е (орфографічно також -є) для іменників м'якої і мішаної груп: Ганно, робітнице, думе, Надіє; деякі іменники м'якої групи з відтінком пестливості творять форму на -у (орфографічно -ю): доню, матусю, Олю; у множині - закінчення, співзвучне із закінченням називного відмінка множини: Не кричіть, сороки.

ПОДІЛ НА ГРУПИ І ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ДРУГОЇ ВІДМІНИ

Іменники II відміни поділяються на три групи - тверду, м'яку і мішану.

До твердої групи належать іменники:

1. з кінцевим твердим приголосним основи, крім шиплячих: міст, гриб, світло;

2. більшість іменників з основою на -р (майже всі односкладові іменники, а також іменники на -ор,-ер,-ір,-ар,-ур,-ир,-ср, -яр,-вр,-др,-юр зі сталим наголосом на основі): двір, стаціонар, помідор, бухгалтер, витвір, звір, комар (хоч комарі), реєстр, качур, орієнтир, браконьєр, ювіляр, шедевр, гіпюр.

До м'якої групи належать іменники:

1. з кінцевим м'яким приголосним основи: обрій, скрипаль, Івась;

2. із закінченням -е (не після шиплячих): сонце, поле, море;

3. із закінченням -а (орфографічно -я): здоров 'я, життя, полум 'я;

4. з ненаголошеними суфіксами -ар, -ир тільки у називному і кличному відмінках однини: бунтар, ліхтар, бобир, пустир;

5. з ненаголошеними в однині суфіксами -ар,-ир, але наголосом на закінченні у множині: лікар - лікарі, писар - писарі;

6. іменники якір, Ігор, лобур.

До мішаної групи належать іменники:

1. з кінцевим шиплячим приголосним основи: дощ, пляж, плече, масаж;

2. з наголошеним суфіксом -яр тільки в називному і кличному відмінках однини, що є назвами осіб за їх професією чи виробничою діяльністю: газетяр, смоляр, каменяр, зброяр, повістяр, бетоняр.

Під час відмінювання іменників II відміни слід звернути увагу на деякі складні для вживання відмінкові форми:

1. у родовому відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення -а (-я) та -у (-ю) залежно від їх лексичного значення.

Закінчення -а(-я),-у (-ю) мають іменники, які означають: назви маси, речовини: піску; назви установ, організацій: університету, музею; назви будівель та їх частин:даху, палацу, коридору;назви явищ природи: граду;наукові терміни: іменника.

Іменники середнього роду в родовому однини вживаються із закінченням -а (-я): вікна, кола, поля, відчуття. Окремі іменники середнього роду у родовому відмінку множини мають паралельні форми: відкриттів - відкрить, сердець - серць;

У формі множини родовий відмінок має закінчення: нульове (вікон, відер,узбіч, киян, знань); -ів (-їв): синів, хлопців, солов'їв; -ей: гостей, коней, плечей.

2. у давальному відмінку однини іменники мають паралельні закінчення -ові,-еві (-єві) та -у (-ю): батькові - батьку, журавлеві - журавлю, Сергієві - Сергію.

3. у знахідному відмінку іменники чоловічого роду, що є назвами істот, мають закінчення, спільне з родовим: в однині -а (-я): зустрів товариша, у множині -ів,-ей: привітав друзів.

4. в орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ом: краном, Львовом, м'якої і мішаної -ем (-єм): конем, днищем, Гордієм.

5. у місцевому відмінку однини іменники мають такі закінчення: -ові,-еві (-єві) у назвах істот: на синові, вчителеві, Юрієві; -у (-ю) для назв істот і неістот: на батьку, на вчителю, на візку.

У множині всі іменники мають закінчення -ах (-ях): на деревах, на днях;

6. кличний відмінок вживається із закінченнями -у (-ю): батьку, сину, місяцю, Віталію; -е: школяре, брате, друже, Михайле, княже.