Головні члени речення.Підмет

Головні члени речення виділяються на підставі структурних і семантичних ознак.

Підметом називається головний член речення, що означає предмет, явище, поняття, якому властива якась дія, стан, ознака.

Основні класифікаційні ознаки підмета такі: а) позначає носія предикативної ознаки; б) входить до структурної схеми речення як його головний член; в) виражається формою називного відмінка іменника або іншої частини мови в значенні іменника; г) займає типову позицію перед присудком; г) перебуває у двобічному (предикативному) зв'язку з присудком; д) поєднується з присудком способом предикативного зв'язку - координацією.

За будовою розрізняють підмети прості і складні.

Простий підмет виражається іменником, займенником або будь-якою іншою частиною мови, вжитою в значенні іменника, а також лексичним словосполученням, наприклад:

а) іменником: Відчиняє двері осені вересень ;

б) займенником: Я люблю задушевні перемови матерів;

в) субстантивованим прикметником: У слові новому, минуле не в'яне;

г) числівником: Семеро одного не ждуть;

ґ) інфінітивом: Сказати слово про Юрія Збанацького - означає поділитися цілим світом, витвореним однією людиною впродовж десятиліть;

д) субстантивованим вигуком: Гучне "Ура!" пронеслося тоді над лугами ;

е) службовими частинами мови: Тільки "так" чи "ні", "за" чи "проти" мало сьогодні сенс;

є) лексичними словосполученнями: Посеред неба гнеться на південь Чумацький шлях;

ж) фразеологічним сполученням чи реченням: Битися як риба об лід - жити в тяжких матеріальних умовах, переборюючи нестатки, злидні .

Складений підмет виражається синтаксичним словосполученням, утвореним з двох повнозначних слів, яким властива семантична єдність. Компонентами складного підмета можуть бути:

1) числівник (власне кількісний, неозначено-кількісний, збірний) та іменник у називному чи родовому відмінку множини: А на березі ріки три стоять стрункі дубки;

2) іменник, що має значення сукупності (зграя, група, отара, натовп, табун, гурт, стадо) та іменник у родовому відмінку: Гурт хлопців підійшов до столу;

з) іменник (займенник) у формі називного відмінка та іменник в орудному відмінку з прийменником зі значенням сумісності: Дмитрик з Гаврилком вчепились ззаду за сани і причаїлися;

4) іменники половина, більшість, меншість, частина та іменник у родовому відмінку: Частина повсталих загинула

5) іменник (займенник) у формі називного відмінка та іменник (займенник) у родовому відмінку: Ми з тобою не були тут вже багато літ;

6) іменник зі значенням міри та іменник у родовому відмінку (літр молока, метр шовку, пляшка молока, кілограм пшениці): Кілограм пшениці коштує 2 гривні;

7) інфінітив (бути, стати, здаватися, лишатися, залишатися) та іменник в орудному відмінку: Бути прикладом у роботі, в навчанні, в побуті повинно стати невід 'ємною частиною батьківського авторитету .

Своєрідну форму підмета становлять поєднання означального займенника все та вказівного це. Сполучення все це утворює семантично нерозкладну групу підмета.

Головні члени речення.Присудок

Другим головним членом двоскладного речення є присудок.

Присудком називається головний, граматично підпорядкований підметові член речення, що означає дію, стан, якість, властивість предмета, означуваного підметом. Виділяючи присудок, враховують такі головні диференційні його ознаки: а) характеризує підмет;б) входить до структурної схеми речення як його головний член;в) виражається дієслівними формами; г) займає типову позицію після підмета: г) перебуває у двобічному (предикативному) зв'язку з підметом; д) поєднується з підметом способом предикативного зв'язку - координацією.

За будовою присудки поділяються на прості і складені.

Прості дієслівні присудки виражаються формами дієслів теперішнього, минулого й майбутнього часів, дійсного, наказового та умовного способів. Інколи прості присудки ускладнюються дієвідмінюваними дієслівними формами: а) повторенням дієслова в одній і тій ж граматичній формі: Річечка, гублячись у зеленій низинній гущавині, біжить та й біжить собі (В. Козаченко); б) повторенням однокореневих дієслів: плакати-оплакувати, мовити-промовляти; в) повторенням синонімічних дієслів: дзвенить-буя, йти-сновигати, дивитись-поглядати; г) поєднання дієслів із дієсловами знати, взяти у наказовому способі: А хтось ото візьми й пожартуй тоді... (А. Головко). Прості присудки також виражаються: а) дієсловом бути в різних формах, яке в ролі присудка є повнозначним: За селом, у степу є солдатська могила, й повз неї на захід дорога лягла ; б) вигуково-дієслівними формами типу хап, стук, скік, кидь: Зайчик бачить, що біда під - дубом сховався. А зима тут снігу - кидь!; в) фразеологічним сполученням: Я печу раків і мовчки стою на одному місці,каючись, що прийшов сюди.

Складені присудки сучасної української літературної мови становлять поєднання двох чи кількох повнозначних слів (за винятком випадків, коли дієслівна зв'язка є нульовою), одне з яких семантично збіднене й виконує лише граматичну роль. Складені присудки поділяються на два види: іменний складений, та дієслівний складений

Іменний складений присудок має дві частини: зв'язку та іменну частину. Іменна частина виражає предметне значення присудка, а зв'язка - граматичне значення часу, особи, способу: Великі майстри минулого були невтомними в шуканні великих задумів, глибоких філософських проблем людського буття.

До власне зв'язок належать дієслова бути, становити, являти собою, які позбавлені лексичного значення. Зв'язкову функцію виконують і невласне зв'язки, які, крім граматичного значення, виражають певні відтінки лексичного значення: виявитися - виявлятися, лишитися -лишатися, залишитися - залишатися, назватися -називатися, зробитися -робитися, уявитися -уявлятися, вважатися, доводитися.

Дієслівний складний присудок має дві частини: основну й допоміжну. Він виражається інфінітивом (основна частина) в сполученні з особливими формами дієслів (допоміжна), які вказують на початок, продовження, кінець дії (починати, кінчати, продовжувати, братися, переставати, припиняти, заходжуватися), на необхідність, бажаність чи можливість дії (могти, мусити, мати, зуміти, намагатися, сміти): Школярі розпочали закладати Парк пам 'яті загиблим.

Дієслівний та іменний складені присудки можуть бути ускладнені (подвійні). Ускладнена модель поєднує в собі структуру дієслівного складеного (допоміжні модальні дієслова) та іменного складеного (іменна частина з властивими їй дієсловами-зв'язками) присудків.