Поділ сполучників за походженням, складом та способом уживання

За походженням сполучники неоднорідні й поділяються на дві групи: 1) непохідні ; 2) похідні. До непохідних належать сполучники, які не співвідносяться з іншими частинами мови (а, але, і (й), та, чи. До вторинних належать сполучники, які утворилися з інших частин мови, зокрема поєднанням займенників чи прислівників з прийменниками чи частками (якщо - як + що; якби-як + би; проте - про + те).

За морфологічною будовою сполучники поділяються на прості, складні й складені. Прості сполучники не членуються на окремі частини, до них належать: а, і (й), та, бо, чи. Складні сполучники морфологічно поділяються на частини, до них належать: зате, проте, або, якщо, якби, щоб, ніби, нібито, неначебто, немовбито. Складені сполучники складаються з двох і більше слів: тому що, через те що, так що, для того щоб, незважаючи на те що, в міру того як, як тільки, дарма що.

За способом уживання сполучники поділяються на одиничні, повторювані й парні.

Одиничні сполучники, поєднуючи однорідні члени або частини складних речень, не повторюються при них.

Повторювані сполучники вживаються біля кожного однорідного члена речення або перед кожною частиною складного речення.

Парні сполучники складаються з двох частин, які розподіляються між членами речення або його частинами. Парними є сполучники не тільки ... а й, не тільки ... але й, як ... так і, не лише ... а й, як не ... так, хоч ... але, якщо ... то, чим ... тим.

ЧАСТКИ

Частки - це службові слова, які надають словам, словосполученням і реченням додаткових семантичних відтінків або служать для творення слів та їх форм: Як же тут гарно, як же тут тихо, в таку годину забудеш лихо (Л. Українка); На щастя, на долю, на все дороге нам до болю хай зозулі віщують літа і збувається наша мета (М. Ткач).

За виконуваними функціями частки поділяються на: формотворчі, словотворчі, модальні.

Формотворчі частки хай, нехай, би (б) утворюють граматичні форми наказового та умовного способів. Частки най-, як-, що- використовують для творення найвищого ступеня порівняння прикметників та прислівників: найкращий, якнайкращий, щонайкращий.

Словотвірні частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -сь, аби-, де-, не-, ні-, -би, -б утворюють слова з новим значенням і виступають лише в складі слова: будь-хто, хто-небудь, казна-де, хтозна-хто, хтось, абищо, дехто, ніякий, мовби, немовби.

Модальні частки можуть надавати: а) різних смислових відтінків окремим словам і б) виражати відношення мовця до змісту висловлення. Відповідно серед перших виділяють:

а) вказівні (ось, осьде, он, онде, от, оце;

б) підсилювальні (і, й, та, навіть, аж, таки, уже, ж, бо, ой;

в) обмежувально-видільні;

г) означальні (якраз, саме, точно, дійсно, власне, майже, ледве.

Частки, що виражають ставлення мовця до висловлюваного, поділяються на:

а) власне модальні, які вносять у висловлення впевненість або сумніви, припущення (мов, мабуть, ледве чи, мовби, навряд чи);

б) стверджувальні (так, еге ж, атож, аякже, авжеж);

в) заперечні (не, ні, ані);

г) модально-вольові (хай, нехай, бодай, ну, давай);

д) питальні (невже, чи, хіба, що за).