
- •Морфологія
- •Частини мови. Принципи виділення їх
- •Іменник
- •Іменники - назви істот і неістот
- •Власні і загальні іменники
- •Конкретні й абстрактні іменники
- •Збірні іменники
- •Категорія роду
- •Категорія числа
- •Категорія відмінка
- •Відміни іменників
- •Поділ на групи і відмінювання іменників першої відміни
- •Відмінювання іменників III відміни
- •Відмінювання іменників четвертої відміни
- •Відмінювання іменників, що мають лише форму множини
- •Незмінювані іменники
- •Значення і граматичні ознаки прикметника
- •Розряди прикметників за значенням
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Відмінювання прикметників
- •Значення числівника і його граматичні ознаки
- •Групи числівників за будовою
- •Розряди числівників за значенням
- •Відмінювання числівників Особливості відмінювання кількісних числівників
- •Особливості відмінювання порядкових числівників
- •Синтаксичні зв'язки числівників з іменниками
- •Значення займенників
- •Групи займенників за значенням
- •Відмінювання займенників
- •1.Відмінювання займенників, співвідносних з іменниками.
- •2. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками
- •3. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками.
- •Значення і граматичні ознаки дієслова
- •Інфінітив дієслова
- •Категорія виду
- •Категорія перехідності/неперехідності
- •Категорія стану
- •Категорія способу
- •Категорія часу
- •Категорія особи
- •Безособові дієслова
- •Безособові форми на -но,-то
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Значення прислівника, його граматичні ознаки
- •Розряди прислівників за значенням
- •Службові частини мови
- •Прийменник
- •Походження прийменників і їх склад
- •Сполучники
- •Синтаксичні функції сполучників
- •Поділ сполучників за походженням, складом та способом уживання
- •Предмет синтаксису
- •Словосполучення
- •Прості і складні словосполучення
- •Типи словосполучень за спаяністю компонентів
- •Сполуки слів
- •Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова
- •Типи словосполучень за семантико синтаксичними відношеннями між головним і залежним словами
- •Граматичні зв'язки слів у словосполученні
- •Речення як основна синтаксична одиниця
- •Типи речень
- •Головні члени речення.Підмет
- •Головні члени речення.Присудок
- •Зв'язок присудка з підметом
- •Другорядні члени речення
- •Додаток
- •Означення
- •Прикладка
- •Обставина
- •Односкладне речення в системі простого речення
- •Типи односкладних речень
- •Означено-особові речення
- •Неозначено-особові речення
- •Узагальнено-особові речення
- •Безособові речення
- •Інфінітивні речення
- •Номінативні (називні) речення
- •Неповні двоскладні й односкладні речення
- •Просте ускладнене речення
- •Речення з однорідними членами
- •Речення з відокремленими членами
- •Речення зі звертаннями, вставними і вставленими конструкціями
- •Звертання як синтаксична категорія
- •Вставні слова, словосполучення і речення. Вставлені компоненти
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •Засоби зв'язку частин складного речення
- •Типи складних речень
- •Складносурядні речення
- •Складнопідрядні речення
- •Складнопідрядні речення нерозчленованої структури
- •Складнопідрядні речення розчленованої структури
- •Безсполучникові складні речення
- •Типи багатокомпонентних складних речень
- •Пряма мова
- •Непряма мова
- •Складне синтаксичне ціле
- •Структурні типи складних синтаксичих цілих
- •Тире між підметом і присудком
- •Тире на місці пропущеного члена
- •Розділові знаки у реченнях з однорідними членами
- •Тире і крапка з комою між однорідними членами
- •Розділові знаки при узагальнювальних словах
- •Відокремлені означення
- •Відокремлені прикладки
- •Відокремлені обставини
- •Відокремлені додатки
- •Відокремлені уточнювальні члени речення
- •Розділові знаки у реченнях зі звертаннями
- •Розділові знаки у реченнях зі вставними і вставленими конструкціями
- •Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях
- •Розділові знаки у реченнях із прямою мовою
Категорія особи
Категорія особи виражає відношення дії та її суб'єкта до мовця. Виконавцем дії може бути мовець (суб'єкт повідомлення), співрозмовник (слухач - адресат повідомлення) або особа чи предмет, що не беруть безпосередньої участі в комунікативному акті (об'єкт повідомлення).
Розрізняють три особові форми в однині і три у множині. Форма першої особи передає значення суб'єкта повідомлення (мовець є виконавцем дії), друга особа - адресата повідомлення (виконавцем є слухач), третя особа - об'єкта повідомлення (і не мовець, і не слухач): я розповідаю, ми розповідаємо, ти розповідаєш, ви розповідаєте; він розповідає, вони розповідають.
Особові форми властиві дієсловам теперішнього і майбутнього часу, а також дієсловам наказового способу. Виразниками особових значень виступають особові закінчення.
Із категорією особи тісно пов'язана категорія числа, що є теж невласне-дієслівною .
У дієслів минулого часу та умовного способу особове значення виражається синтаксично: я розповідав, ти розповідав, вона розповідала . До словозмінних належить категорія роду. Вона властива дієсловам минулого часу й умовного способу.
Безособові дієслова
Безособові дієслова називають дію поза відношенням її до особи: сутеніє, морозить, не віриться. Вони ніколи не поєднуються з підметом.
Безособові дієслова не виражають особових протиставлень, здебільшого вживаються в третій особі однини теперішнього чи майбутнього часу (дощить, смеркає, розвидняється) або у формі середнього роду минулого часу (вигоріло, замело).
В українській мові вирізняють кілька семантичних груп безособових дієслів:
1. дієслова, що означають стан природи: розвидняється, смеркає, сутеніє;
2. дієслова, що визначають фізичний або психічний стан людини: нудить, спиться - не спиться, не лежиться, кортить, тягне;
3. дієслова, що передають стихійні явища природи: залило, замело, висушило, вигоріло;
4. дієслова, в яких оцінюється міра чи необхідність якої-небудь дії: вистачає, бракує, розійшлося, належить;
5. дієслова, що виражають значення випадковості, незалежного від особи стану: щастить, таланить.
Безособові форми на -но,-то
За походженням незмінні дієслівні форми на -но,-то безпосередньо пов'язані з дієприкметниками. Вони утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу: написаний - написано, виконаний -виконано, вкритий - вкрито, политий - полито. Ці форми повністю втратили здатність виражати ознаку предмета і виражають дію нена-званої чи невідомої особи, тому виступають головним членом безособових речень
Дієприкметник
Дієприкметник - це неособова форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією: змарнілий, забутий, написаний. У дієприкметнику поєднуються ознаки дієслова і прикметника. У реченні дієприкметник виконує переважно синтаксичну роль означення
За дієслівними ознаками дієприкметники поділяються на активні й пасивні.
Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів за допомоги суфіксів: -уч- (-юч-) - від дієслів першої дієвідміни; -ач- (-яч-) - від дієслів другої дієвідміни: ведуть - ведучий (ведучий програми), сяють -сяючий. Ці дієприкметники становлять особливу проблему морфології сучасної української літературної мови. Активні дієприкметники минулого часу утворюються від інфінітивної основи неперехідних дієслів за допомоги суфікса -л-: позеленіти - позеленілий, зів янути - зів 'ялий, зачерствіти - зачерствілий. Ці дієприкметники утворюються тільки від дієслів доконаного виду.
Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива перехідних дієслів за допомоги суфіксів -н-,-ен-,-т-.
За допомоги суфікса -н- творяться пасивні дієприкметники від інфінітивних дієслівних основ на -а: бажати - бажаний, плутати - плутаний, рубати - рубаний, розпиляти - розпиляний.