48 Питання .Пед.Погляди г.С.Сковороди. «Вдячний Євродій»

Г.С.Сковорода народився на Полтавщині .

Філосовсько-пед. концепція Сковороди, яку він висвітлив в праці «вдячний Євродій» сприймається , як пед.серця , і основною ідеєю є природо відповідність вих.

В основі філософії людини , за Сковородою , лежить вчення про три освіти :

-великий (макроноси ) ;

-малий (мікроноси );

-символічний (біблія).

Відповідно природа людини також приєднана, а кожна її складова : тіло , розум і душа , відповідають суті природи ,

Тому Сковорода вважав , що вихповинно бути спорідненим із природою .Під приодою людини він розуміє бдарування , нахили одержані від народження . Він переконаний , що ці нахили повинні вивчати батьки і вихователі , повинні всебічно вивчати й розвивати шляхом пед.діяльності.

Як просвітитель , Сковорода вірив у всемогутність людського розуму , в можливість пізнання таємничості природи . Тому першим об’єктом виховання він називав розум людини, розвиток якого залежить від рівня природних задатків . Розум живеться ідеальною дійсністю , отже джерелом всих знань він вважав : досвід практику , життя , хоч істина пізнається тільки розумом.Засвоєння знань треба поєднувати з формуванням високих моральних цінностей та якостей , без яких навчання буде штучним , фальшивим .Правельне вих. в єдності істини і доброзичливості знань і високих моральних якостей .

Одже другим об’єктом вих. є серце людини .Треба вих. чесність , поміркованість , працелюбність , стриманість ( до багатства та лицимірства ). Основою морального та розумового розвитку людини є трудове вих., провідним завданням якого є : формування готовності до праці , згідно з нахилами людини.За переконанням Сковороди , саме в праці людина з найбільшою повнотою реалізує свої можливості , приносячи користь с-тву.

Як знавець культури ,традицій , історії свого народу , він виступає повним прихильником вих.дітей на основі вітчизняного пед.досвіду вітповідно до потреб с-тва.

49.Питання. Розкрийте зміст принципів вихов. Та навч. У педагогіці н. Д. Ушинського.

Педагогічна наука і мист-во вих-ня. Педагогіку розглядав у тісн. зв’язку з філософією, історією, психологією, анатомією фізіологією, педаг. практикою. Вимагав єдності педаг. теорії і практики. Вел. значення надавав роз-ку активності дітей у процес нав-ня та вих-ня. Вказував на методи і сп-би псих, роз-ку: правильний режим. вих-ня волі та інтересу, набуття труд-х навичок та вмінь, подолання труднощів. Обов’язкове врахування специф. особл. народу.

Ідея народності вих-ня. Народність - історія, географ, і природні умови, економ., соц.. культ-и. нац. особл-сті народу. Народність як осн. вих-ня підростаючого покоління в дусі патріотизму. Боровся за створення шк„ де б нав-ня проводилось рідн. мовою.

Моральне виховання - як склад, частина гарм. роз-ку людини, як важл. засіб патріотичного вих-ня підготовки людини до життя. Починати з малих років і здійснювати постійно і системат-но.

Мета: розвивати кращі риси і почуття, патр-зм і гуманізм, прац-сть, дисц-сть, чесність і правдивість, почуття обов’язку і відпов-сті, власн. гідності і громадс. обов’язку, скромність.

Осн. методи і способи: переконання, запобігання неправ. поведінці, педаг. такт вчителя, заохочення та покарання (приклад), прав. режим нав-ня, фіз.. праця.

Помилки:

1) деякі питання моралі розглядав з т.з. релігійності;

2) вірив у можл-сть перевиховання і мор-ного вдоск-ня в процесі їх труд. д-сті.

Педаг-дидактичні принципи. Щоб прав. навчати дітей, треба: 1)добре знати їх інд-ні та психол.. особл-ті; 2)заг-педагогічні і дидактичи пр-пи; 3)у нав-ні передбачати зміст і дозування навч. матеріалу; посильність його для учнів; послід-сть і систематичність вивчення; роз-к свідомості, д-сті й активності учнів, міцність засв-ня знань; виховуюче навчання.

Вел. увагу приділяв розв. пам-ті у процесі нав-ня (пасивну і акт.) - уникати мех. заучуванням напам’ять.

Перевантажувати заняттями не можна, але нав-ня не може бути розвагою. Наочність: щоб органи чуттів дітей брали безпос-ню участь у сприйманні навч. мат-ру. Уміле викор-ня наочності на уроці доп. учням, краще пізнати навкол. світ. Виступав проти надмірного кор. наочністю, де переоцінював її значення, радив розумно і а міру користуватись нею.

Був прихильником кл-урочної системи. Велику увагу приділяв розробці методики роботи вчителя. Радив викор. різноман-ні методи і сп-би нав-ня: поясненню нового матеріалу; і повторення пройденого;

Кожн. урок пов. мати освітнє і вих-не знач. За розумне поєдн-ня в процес нав-ня „формальної” (розв. пам’яті, уваги, мисл-ня, мови) і „матеріальної” (вивч. мат-лу навч-х предметів) теорії освіти.

Вел. знач, надавав знач, рідної мови і літ-ри, нової іноз. мови, історії, географ., природознавства. Матем. та ін.

Фізичне вих-ня - як склад, част. гарм-го розв.