25 Питання

Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу. Школа як провідна ланка в системі виховання учнівської молоді повинна не лише залучати до цієї справи сім'ю, громадські та інші організації, а й озброювати їх основами психолого-педагогічних знань, передовим досвідом виховання, дбати про підвищення педагогічної культури батьків. Концепція національного виховання розглядає такі його принципи:

— народність — єдність загальнолюдського і національного. Національна спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі та свого народу; прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етнічної обрядовості всіх народів, що населяють Україну;

— природовідповідність — урахування багатогранної й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних та регіональних особливостей;

— культуровідповідність — органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними традиціями, з народним мистецтвом, ремеслами і промислами, забезпечення духовної єдності поколінь;

— гуманізація — створення умов для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин вихователя і вихованців; виховання — центр навчально-виховного процесу, повага до особистості, розуміння її запитів/інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості;

— демократизація — усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання її права на свободу, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності. Глибоке усвідомлення взаємозв'язку між ідеалами свободи, правами людини і громадянською відповідальністю:

— етнізація — наповнення виховання національним змістом, що передбачає формування самосвідомості громадянина. Забезпечення можливості всім дітям навчатися у рідній школі, виховувати національну гідність, національну свідомість, почуття належності до свого народу. Відтворення в дітях менталітету народу, увічнення в підростаючих поколіннях специфічного, що є в кожній нації, виховання їх як типових носіїв національної культури. Принцип етнізації — невід'ємна складова соціалізації дітей, він однаковою мірою стосується всіх народів, що живуть в Україні. Лише сукупність цих принципів забезпечує успішне визначення завдань, підбір змісту, методів, засобів і форм виховання. Єдність принципів виховання потребує від педагога вміння використовувати їх у взаємозв'язку, з урахуванням конкретних можливостей і умов.

26.Питання. Колектив як умова розвитку особистості. Динаміка розвитку колективу та шляхи його згуртування.

Колектив – це соціально значима група людей, що об’єднані спільною метою, узгоджено діють в напрямках її досягнення і мають органи самоврядування.

Значення дитячого кол. для особистості учня:

В кол. відбув. процес взаємного збагачення; із змістовної д-сті, дружніх стосунків у його членів форм. почуття душевного комфорту, психологічної захищеності, що сприяє творчій ініціативі, почуттю гордості, радості. Дитячий кол. є ареною самовираження та самоствердження особистості.

Динаміка розв. колективу:

Головні ознаки: актив, органи самоврядування, взаємовідносини між членами колективу і вплив вчителя на його членів.

Теорію розв. колективу розробив Макаренко:

1. становлення колективу. Ознаки: члени кол. недостатньо знають один одного; слабка згуртованість і організованість;відсутня взаємодопомога, ініціатива, спільна мета і актив. Напрямки: вивчення членів кол.; введення одних пед. вимог; постановка мети і конкретних завдань; безпосереднє керівництво д-сті;визначення доручень, активістів. Завершення І стадії: визначився і почав працювати актив; є спільна мета і спільна д-сть по її організації.

2. стадія впливу активу, що поступово посилюється. Ознаки: актив підтримуї вихователя; більшість підкор. меншості; усвідомлення завдань всіма. Напрямки: подальше вивчення учнів;вплив на кол. через актив; підтримка ініціативи активу; навчання активістів певним функціям; спільна з активом д-сть визначає перспективи.

3. стадія розв. колективу. Ознаки: вирішальна роль громадської думки; меншість підкор. більшості; прояв самосвідомості у поведінці;кожний діє в інтересах класу. Напрямки: створ. системи перспективних ліній; самостійне викон. доручень, право кол. самост. вирішувати деякі питання

4. ідеальна стадія. Коли учень сам ставить до себе вимоги дотримуватися моральних норм.

Шляхи згуртування кол.: різноманітна д-сть; перспективні лінії; формування традицій; формування громадської думки; форм. мажорного настрою і відносин відповідальності; система доручень; глибоке знання вихователем психолог-пед. основ розв. колективу.

Функції колективу: організаторська, виховна, стимулююча.

Види колективу:

1.Первинний – це згуртована невелика соціальна група людей.(клас, виробнича бригада). Члени постійно знаходяться в тісних стосунках. 8-15 чоловік.

2. Загально шкільний – це об’єднання всіх первинних колективів.

3. Тимчасовий – об’єднує членів постійного колективу для виконання тимчасового завдання.

4. Виробничий – об’єднує професіоналів для розв’язкурізних завдань в науково-дослідній роботі.

5. Сімейний.

Виховання особистості в колективі. Індивід стає особистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з ним відокремленню. Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються в колективі. Отже, цей принцип виховання зумовлений об'єктивними закономірностями розвитку дитини і відповідає природі суспільства. Його реалізація передбачає усвідомлення учнями того, що колектив — могутній засіб виховання, що певні риси особистості формуються тільки в колективі, значення згуртованості колективу та його думки для виховання школярів, участь учнів у самоврядуванні сприяють розвиткові самостійності, самодіяльності, ініціативи та ін